Львівський краєзнавець досліджує Чернівці
Ігор Мельник – співавтор двох книг про наше місто: «Czernowitz: історичні вулиці, будинки та видатні особистості» та «Вулиця Українська: мандрівка у часі».
Ігор Мельник приїхав на презентацію книги про вулицю Українську, до видання якої він причетний. Фото Надії БУДНОЇ
«Без Ігоря Мельника ці книги взагалі би не вийшли. Це була його ідея, – запевнила директор муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк. – Він прочитав давні карти Чернівців, провів аналіз адресних книг, зіставив стару й сучасну нумерацію та топографію вулиць, визначив архітектурну стилістику будівель».
«У Чернівцях не збереглося нічого з XVІII століття»
Із Ігорем Мельником ми зустрілися в муніципальній бібліотеці під час презентації книги про вулицю Українську.
– Пане Ігоре, знаю, що Ви видали 10 книг про Львів. Чому зацікавилися Чернівцями?
– Львів уже достатньо мною досліджений. А Чернівці – порівняно свіже місто. До нього немає чисто урбаністичного підходу. Є місцеві краєзнавці, історики. Але я не риюся в архівах, бо це – музей мертвих речей. Мене більше цікавлять вулиці, будинки, мешканці, які тут жили колись. Люблю ходити по чужому місту. Спершу знайомлюся з планом, досліджую старовинні карти. Дуже багато цікавого матеріалу можна відшукати в Інтернеті.
– Коли Ви вперше приїхали до Чернівців?
– Ще у 1970-х роках. Але це була туристична поїздка. А серйозно Чернівцями я став займатися з 2009-го, коли познайомився з Лесею Щербанюк. Гуляв старими вулицями, приглядався до будинків. Підмітив, що дещо почали відновлювати самі мешканці. Так має бути. Держава і міська рада повинні відновлювати унікальні архітектурні пам’ятки, які належать громаді. А кожен господар має дбати про свій будинок. Хоча і в Чернівцях, і у Львові часто щось добудовують до історичних будівель, фарбують фасади у яскраві кольори, вивішують рекламні щити. Цього не можна допускати. Хтось повинен за цим наглядати.
– Напевно, Ви вже краще вивчили центральну частину нашого міста, ніж самі чернівчани?
– Не буду сперечатися – краще чи не краще. Людина щодня ходить цією вулицею, не помічає якихось тонкощів. А треба просто підняти голову і уважно подивитися на будівлі. Відкриєш для себе багато цікавого.
– А що вам особливо подобається в Чернівцях? Що тут є такого, чого немає у Львові?
– Ці міста будувалися приблизно в один час. У Львові залишилися пам’ятки кінця XVIII, ХІХ і початку ХХ століть. В Чернівцях не збереглося нічого навіть XVIII століття, за винятком кількох дерев’яних церков. Унікальна споруда Резиденції митрополитів, недарма її занесли до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Навіть у Європі нічого подібного немає. Непогано виглядає ансамбль Театральної площі, хоча там намішані різні стилі. Але вони доповнюють один одного та відображають еволюцію розвитку міста. На Центральній площі вражають ратуша, художній музей, приміщення управління Нацбанку України. Мені подобаються деякі зразки румунської архітектури, які надають Чернівцям якоїсь індивідуальності. До прикладу, будинок священика біля Резиденції митрополитів, колишній Будинок офіцерів. Дуже цікаві собори.
«У Чернівцях менше зіпсовано, ніж у Львові»
– Якщо порівняти Чернівці зі Львовом, то чи там краще ставляться до збереження старих будівель, виділяють більше коштів на реставрацію?
– Останні 20 років у Львові є дуже погана тенденція – кожну вільну ділянку забудовують або щось добудовують. Тим самим псується вся структура міста. У Чернівцях це відчутно менше, залишається більше простору між будинками. Міська рада Львова виділяє певні кошти на реставрацію, але цього недостатньо. Вдалося залучити деякі міжнародні гранти. Однак потрібно вкладати великі кошти і робити це професійно. Львівська архітектурна школа створювалася у другій половині ХІХ століття. Трохи зіпсував її радянський період.
– У Чернівцях планували створити реставраційні майстерні, але так і не спромоглися. А як у Львові вирішують це питання?
– У Львові є реставраційні майстерні, але вони здебільшого займаються церквами. Є приватні фірми, які просто заробляють гроші. Ще в радянські часи у Львові був створений архітектурно-історичний заповідник, якому підлягали всі пам’ятки. Потім його ліквідували. Зараз створили управління охорони історичного середовища. Воно, на жаль, не має таких повноважень, які мав заповідник. Працівники можуть дати якісь рекомендації. Якщо їм щось не сподобається, можуть вимагати узгодження плану. Та якоїсь вирішальної ролі управління не відіграє. Забудовники домовляються з відповідними структурами, де їм видають дозволи.
– А що доброго могли би Чернівці запозичити у Львова?
– Я не кажу, що у Львові все добре. І там, і тут треба вкладати кошти у реставрацію старих будівель, залучати фахівців, підключати мешканців.
– Хотіли би видати ще якусь книгу про Чернівці?
– Із Лесею Щербанюк хочемо розширити нашу першу книжку про історичні будівлі, будинки та видатні особистості. Залишилося багато цікавого матеріалу. Може, це буде двотомник. Також хотілось би дослідити інші вулиці.
Ми передруковуємо останнє інтерв'ю Ігоря МЕЛЬНИКА, опубліковане в газеті "Молодий буковинець" №82 13 жовтня 2017 року, в пам'ять про нашого друга, громадського діяча, краєзнавця та журналіста у 40-й день, відколи він залишив нас.
10.01.2018