EUROPA ZENTRAL, LEMBERG

Останнє десятиліття у Європі – важкий час для проекту європейського об’єднання і порозуміння; ми живемо в критичній точці його існування. Різні політичні сили і окремі політики все частіше заявляють про відмову від ідеї розширення кордонів ЄС і прийняття нових членів. На додачу до посиленого нагляду за (так званими) «зовнішніми» кордонами ЄС, спостерігаємо також обмеження міграції і мобільності в межах самої єврозони. Підозрілими з погляду західних держав є (окрім біженців зі Сходу) також люди з країн Східної та Південно-Східної Європи. Але якщо глибше поглянути на культурну європейську спадщину, стає зрозумілим вагомий внесок «сходу» Європи і плідні соціально-культурні зв'язки, які віддавна існували між її Сходом, Центром і Заходом. І сліди минулого – духовні та матеріальні – все ще свідчать про це і сьогодні.

Львівський автовокзал (с) Chris Dreier

Наприкінці травня 2017 року до Львова завітала група німецьких артистів і кураторів у складі Кріс Драєр, Алеко Хофстеттера, Хартмута Яна, Френака Лохмеєра, Штефана Круля, Маргіти Вайлер і Уве Пауль Тітз, щоб знайти «спільні сліди» і зв’язки, які поєднували і поєднують нас, і актуалізувати їх у мистецькому контексті двох країн – Німеччини і України. У першій частині довгострокового проекту «EUROPA ZENTRAL, LEMBERG» вони відвідали Львів і за допомогою місцевих колег спробували зорієнтуватися з вивченням слідів спільної культурної спадщини, які залишилися у нашому місті, і спробували сформувати саму механіку проекту, його структуру.

Як зазначає один з ініціаторів, куратор проекту Штефан Круль: «Львів – це один із мегаполісів, що знаходяться на периферії західноєвропейського сприйняття як географічно, так і, головне, культурно. Але з іншої точки зору, саме Львів є відображенням арени потрясінь 20-ого століття: війн, конфліктів, боротьби за незалежність, і зрештою – порозуміння. Таким чином, з погляду Заходу на Схід, з'являються нечіткі «ментальні» кордони, міфи про етнічні конфлікти, економічний хаос, міграцію. У своїй історії Європа завжди була важким топонімом – місцем змін, місцем гібридів, місцем тертя і постійно мінливих кордонів. Для нас було важливим питання інтелектуальної та художньої продуктивності європейців у локації, до якої вони не звикли, яка є абсолютно новим незвіданим світом. І тут було би варто переглянути звичайні стосунки центру і периферії. Так, можливо, у свідомості пересічного європейця Львів і є Сходом: замурзаний і незвіданий син Європи. Але для мене стало зрозуміло: це те місто, де зустрічають світанок ХХІ століття на годину раніше, ніж ми. І цим для мене цікавий Львів».

«Мої враження від Львова були дуже позитивними – це відкрите і цікаве місто з дуже європейським відчуттям. І до речі, як для нас, мешканців Берліну – воно ще зовсім не постраждало від дешевого масового туризму і гіперкомерціаліації. Сліди його важкої і різноманітної історії, читання і дослідження її були важкими для мене, але коли я приїхала сюди – відчула просту і приязну атмосферу. Я сконцентрувалася на низці меморіалів, парків і місць, дотичних до львівської історії, таких як, наприклад, Личаківський цвинтар. Також працювала над вибором будинків радянського модернізму і підготувала серію чорно-білих пінхол-фото» – розповідає Кріс Драєр, одна з учасниць проекту.

Палац Гната Хоткевича (с) Chris Dreier

Пінхол-фотографії Кріс Драєр концентру навколо об’єктів змін, розпаду, війни. Її роботи часто дотичні до теми знищених будинків, занепалих воєнних будівель. В останні роки працює з темою світової фінансової кризи. Результатами дослідження стали фото, гобелени, інсталяції і картини на цю тему. Також її захоплення постійно проявляються у відео-арті і нойз-музиці. Народилася у 1961 році в Берліні. Випускниця факультету візуальних комунікацій Берлінського університету мистецтв. У 80-х була учасницею авангардної арт-групи «Die Tödliche Doris». Бере учать у музичних проектах Burkamachines, Spadelove і Dexia Defunct. Її візуальні твори були експоновані в Німеччині і за рамками інституційних показів у Музеї сучасного мистецтва (Вроцлав, Польща), Музеї історії Нью-Мексико (Санта-Фе) та Центрі сучасного мистецтва (Брест, Франція).

«Відверто кажучи, Львів був білою плямою на моїй внутрішній карті, і я був вражений від знайомства з цим європейським містом. Пізніше я також був захоплений тим, що ви вже можете перейти в режим перегляду вулиць у Google та проїхати через усе місто в віртуальній реальності. Це було таке відчуття, ніби виявляєш те, що взагалі не було приховано, а отже – було прихованим лише для мене, як і для більшості німців. Я вивчав цю землю вухом. Я насолоджувався його живим життям і його звуком, який має цікаву форму за рахунок особливої акустики міста, повного закутків і потаємних щілин», – коментує підсумки дослідження Львова Френк Лохмеєр, один з медіа-артистів учасників проекту.

Лохмеєр народився в 1970 році і живе у Берліні. Він вивчав медицину і музикознавство. Після концентрації на живописі в середині 90-х років він почав займатися електронною музикою, анімацією та нет-артом, а потім звуковими та відеопроектами. У його різноманітних електронних проектах, серед яких Spadelove і Burqamachines, він працює над записами простору, аналоговими синтезаторами та комп'ютерами.

Також у проекті брав участь художник Алеко Хофстеттер, який працював над колажами львівської модерної архітектури ХХ століття і підготував серію робіт (зокрема, із зображенням сихівського житлового будинку і будинку державного трудового архіву). Алеко народився і виріс в Бонні, згодом жив з батьками у Брюсселі та Бангкоку. У 1989 році, після закінчення навчання в Рейнському Фрідріх-Вільгельм-університеті, Бонн, він переїхав до Дрездена. Заснував там арт-групу BEWEGUNG NURR з Крістіаном Стюером та Даніелем Х. Диком. У період з 1993 по 2010 рр. активно працював над безліччю проектів в Німеччині і Швейцарії. З 2011 року Алеко Хофстеттер займається циклом Tannhäuser Tor. Темою цього проекту є взаємозв'язок між простором, часом та відстанями, і основна увага приділяється розгляду мінливих перспектив на повоєнний модернізм та архітектуру. З 1996 року мешкає  в Берліні.

Кадри з Lviv. Rhapsody (c) Harmut Jahn, Grigory Semenchuk

Результатом колаборації між режисером і фотографом Хартмутом Яном і автором цих рядків став проект «Lviv Rhapsody». Це серія відеоуривків прогулянок різними локаціями і районами Львова у комбінації з віршами поетів, які народилися або жили і творили у Львові. У відео звучать поезії Богдана Ігоря-Антонича, Грицька Чубая, Леопольда Стаффа, Збіґнєва Герберта, Юрія Андруховича, Остапа Сливинського і багатьох інших класичних і сучасних авторів. У майбутньому є ідея створення повнометражного художнього фільму на основі матеріалів проекту.

Хартмут Ян народився в Ганновері в 1955 році і жив у Берліні з 1978 року. 1974-80 отримав художню освіту в Ганновері та Берліні. З кінця сімдесятих працює у різних ЗМІ, зокрема з каналом АRTE. 1983-95 член групи художників Конфу Бая Відео. Автор і режисер понад трьох десятків художніх і документальних фільмів. З 1998 року – професор дизайну кіно в університеті Майнца. Його роботи на міжнародному рівні відзначені преміями Video Art від ZKM (Карлсруе 1994 р.), Golden Gate Award San Francisco, Best European Short Film, Cork Intl. Film Festival 1987. Учасник кінофестивалів в Лондоні, Сан-Себастьяні, Гетеборзі, Мельбурні, Брюсселі, Віго, Сан-Паулу, Оберхаузені. Його роботи експонувалися на різних персональних і групових виставках у Німеччині, США, Єгипті.

The City Ends on the South (c) Natalia Mysak

Окреме зацікавлення в учасників проекту викликало дослідження найбільшого району Львова – так німецькі художники інспірувалися Сиховом. Завдяки дослідниці Наталі Мисак вони мали змогу побачити найцікавіші місця району і дізнатися про його історію і особливості. Наталя також презентувала два своїх проекти. Перший з них – «МІСТО ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НА ПІВДНІ». Місто виходить за власні межі: те, що зараз вважаємо центром, колись було передмістям. Як визначити або знівелювати просторові межі через індивідуальні досвіди? Як персоналізувати глобальну околицю, продовжуючи приватне через прямокутник вікна? Проект є спробою окреслити динамічні межі через досвіди тих, у кого тимчасовий чи тривалий простір перебування пов’язані з будинками, останніми у місті, з вікон яких видно те, що ментально чи фізично можна визначити як простір «поза». Проект об’єднує горизонти семи «глядачів» околиць: інтерпретовані вигляди з їхніх вікон, та текст, сформований з цитат з розмов з ними. Більшість героїв мають досвід саме південної околиці міста. Вигляди з вікон належать Мар’яні, Андрію, Олександрі, Ользі, Христині, і споглядачеві (споглядачці), якого (яку) не вдалось зустріти. Пейзажі розташовані у порядку їх розташування у місті: від півдня до півдня.

Другий проект Наталі – «Сихів: розширення». У точці (49.778124; 24.067224) перетинаються виміри міста і не-міста. Південно-східна околиця міста, поруч з якою розташована ця точка, є однією з тих територій, які були приєднані до Львова у повоєнний період, – тоді фізичні межі міста розширювались за рахунок будівництва індустріальних підприємств та житлових районів.

«Від моменту створення перших ескізів південно-східного житлового району ще у кінці 1950-их років і дотепер Сихів балансує поміж ідеями та їх втіленням. Вулиця Криворізька прямувала 4,2 км в напрямку до кільцевої дороги, але, перейменована у проспект Червоної Калини, зупинилась перед полем поворотним кільцем трамвайної колії. Сихів, який міг стати «південними ворітьми» до міста, залишився бетонною стіною, яку можна побачити, проїжджаючи по кільцевій. Серія фото, зроблених з однієї точки з координатами (49.778124, 24.067224) впродовж однієї доби – спроба взаємного розширення динамічного простору околиць. Механічно зафіксований прямокутник дзеркала з одного боку імітує фрагментоване мультиплікування околицями житлових мікрорайонів, а з іншого — колишню відсутність урбанного у «бетонній рамці» сьогоднішнього. Перша серія віддзеркалень — це розширення поля на території, які кілька десятків років тому також були полем. Друга серія віддзеркалень — розширення збудованого на резервні території, перед якими зупинився головний проспект району» – коментує свій проект авторка.

Результати першого етапу проекту були презентовані у Берліні 24 листопада в галереї «Zwitschermaschine», де можна було побачити усі роботи, створені упродовж двох візитів до Львові – у травні і серпні 2017 року. Виставка завершилася щойно 16 грудня, і у майбутньому планується наступна презентація проекту у Львові. Тоді і ми будемо мати нагоду подивитися на Львів очима непересічних німецьких артистів.