Науковці з’ясували, що гіперактивна структура в передній частині мозку, ймовірно, відіграє визначальну роль у розвитку заїкання. Вона заважає підготувати та виконувати мовленнєві рухи, посилаючи своєрідний стоп-сигнал. Як наслідок, вільне мовлення більше людині не вдається.
При заїканні права півкуля надмірно активна, бо сполучення поблизу, зокрема фронтальний навкісний шлях (frontale aslant trakt), більш розвинутий. Це пригнічує Gyrus frontales inferior (IFG) зліва й, отже, вільну мову. Зображення: MPI CBS.
Приблизно 1% дорослих і 5% дітей заїкаються. Щодня в повсякденних мовних ситуаціях вони борються зі словами, наголошено повторюючи початок слова або розтягуючи окремі склади, хоча знають напевно, що хочуть сказати.
Попередні дослідження засвідчили: при заїканні відбувається незбалансована діяльність мозкових регіонів в обох півкулях. Тобто один регіон у лівій лобовій частці активується значно слабше, ніж відповідний регіон у правій півкулі, що стає надто активним.
Однак дотепер було неясно, що означає ця змінена мозкова активність. Може, менш активна ліва півкуля спричиняє те, що права своєю активністю забезпечує компенсаторну реакцію, аби протидіяти порушенням? Або все навпаки, і гіперактивний правий бік пригнічує активність лівої півкулі, становлячи власне причину заїкання?
Дослідники з Інституту когнітивних і неврологічних наук імені Макса Планка в Лейпцигу та Університетської клініки в Геттінгені нещодавно з’ясували визначальний нюанс: здається, гіперактивність у правій півкулі – основна причина заїкання.
«Права нижня звивина лобової долі в усіх людей залишається активною тоді, коли ми зупиняємо рух руки або мовленнєві рухи, – пояснила Ніколь Ніф (Nicole Neef), науковиця з Інституту імені Макса Планка та провідний автор дослідження. – Якщо цей регіон надто активний, то це призведе до надмірної стримуваної реакції. А в людей, що заїкаються, від цього, найімовірніше, страждають ті ділянки мозку, що керують мовленням».
До них належать, зокрема, ділянки в лівій лобовій частці, особливо так званий gyrus frontalis inferior, що відповідає за планування мовлення, а також ліва проекційна зона кори головного мозку, що потім керує мовленнєвими рухами. «Якщо ці два процеси надто сильно загальмувати, то особа не зможе вільно розмовляти», – пояснила Ніф.
Науковці дослідили, що відбувається в мозкових регіонах, за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) дорослих піддослідних, що заїкаються з дитинства. Під час дослідження учасники дослідження уявляли список всіх місяців. Цей метод уявного мовлення вчені обрали, аби впевнитися, що мовленнєві рухи не нашкодять чутливому МРТ-сигналові.
Через мозковий сканер нейрофізіологи змогли проаналізувати, чи в піддослідних, що заїкаються, надактивні регіони в правій півкулі можуть змінювати волокна. І справді: всередині гіперактивної правої мережі розташований волокнистий шлях, який у заїк був суттєво розвиненіший, ніж у піддослідних без вад мовлення.
«Що сильнішим був так званий фронтальний навскісний шлях (frontale aslant trakt, скорочено FAT), то сильнішим було заїкання. З попередніх досліджень нам відомо, що ця структура відіграє важливу роль при точній передачі сигналів, котрі гальмують рух, – пояснила вчена. – Наднормова активність цієї мережі та її міцні зв’язки можуть вказувати на те, що причина заїкання – надто сильне гальмування мовленнєвих рухів».
Stottern: Stoppsignale im Gehirn verhindern flüssiges Sprechen
MAX PLANCK INSTITUTE FOR HUMAN COGNITIVE AND BRAIN SCIENCES, 12/12/2017
Зреферувала Соломія Кривенко
16.12.2017