Окупація face-to-face

Наступного тижня Верховна Вада повертається до розгляду президентського законопроекту про деокупацію Донбасу, що був схвалений парламентом у першому читанні на початку листопада. Нагадаємо, у народних депутатів назбиралося багато зауважень до проекту, повна назва котрого – "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" – і вони вирішили відкласти цей документ на доопрацювання, хоча водночас спромоглися підтримати пролонґацію закону про "особливий статус" Донбасу ще на один рік. 

Дзвінниця церкви у селі Піски під Донецьком. Знимка з грудневого фоторепортажу "Радіо Свобода"

Голова Верховної Ради Андрій Парубій назвав законопроект про деокупацію пріоритетом тижня і згодився виділити на сесійні диспути декілька днів. "Найголовнішим я би назвав закон про деокупацію українських земель і про визнання на законодавчому рівні Російської Федерації агресором. Він досить об’ємний – має понад 700 правок. Думаю, на його розгляд піде більше, ніж півтора дні. Попередньо, плануємо розпочати його розгляд у вівторок вранці або, можливо, в середу розпочати і в четвер завершити", – анонсував Парубій.

Якраз тоді, коли тривала робота над цим законопроектом, соціологічна аґенція "Фама" провела дослідження щодо того, яким чином українці ідентифікують статус Донбасу, як вони дивляться на те, щоб назвати Росію агресором, і яким вони бачать шлях деокупації Донбасу. Підсумки опитування презентували на нещодавньому Львівському безпековому форумі. Виявилося, що понад половина українців – 51,7% – підтримують ідею визнання російської окупації на рівні українського закону. Водночас більшість і надалі виступає за те, щоб Українська держава навіть в умовах констатації окупації продовжувала соціальні виплати мешканцям неконтрольоваих територій. Респонденти також не згодні з тим, що ідентифікація Росії як окупанта мала би вилитися в посилення режиму перетину кордону – а власне, у запровадження візового режиму з РФ.

Польові роботи у рамках соціологічного дослідження проводила аґенція "Фама" між 14 серпня та 3 вересня. Загалом опитано 2500 громадян на всій території України, за винятком окупованих районів Луганської і Донецької областей. Опитування проводили методом face to face. На території 22-х областей України опитали 2100 осіб, на території контрольованих державою територій Донецької і Луганської областей – 400 осіб. Через те, що процедури відбору респондентів відрізнялися, дані опитування на неокупованих територіях Донецької та Луганської області не враховані у загальному масиві відповідей і подаються окремо.

Отже, 37,8% українців цілковито готові підтримати визнання російської окупації українським законом, а 12,9% – радше готові підтримати такий закон. Прихильність до такої ідеї відрізняється від регіону до регіону, сягаючи максимальних результатів на Заході та на Півночі (до Півночі зараховано Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську області та сам Київ), а мінімальних – на Південному Сході. Цікаво, що на Півдні число лояльних до Росії респондентів є навіть вищим, аніж на вільному від окупації Донбасі. І ця тенденція щодо Півдня справджується не лише у відповідях на питання про окупацію, а й у твердженнях щодо того, хто був винуватцем "русской вєсни" і як до того спричинився, приміром, Євромайдан.

Водночас визнання факту окупації в уявленні українців залишається чимсь символічним, бо респонденти не готові підтримати практичні конкретні кроки, котрі, здавалося б, логічно мають випливати із факту окупації – а саме не готові до розриву економічних і гуманітарних зв'язків як із окупованим Донбасом, так і самою державою-окупантом. Власне, самі респонденти не очікують, що така декларація виллється в конкретні обмежувальні заходи.

Так, відповідаючи на питання про те, якими є суспільні очікування від наслідків визнання російської окупації, найбільша частка – 53,6% – сказала, що чекає визнання РФ країною-аресором, а 38,2% – правдивого висвітлення українсько-російських реляцій (власне, це і є символічні наслідки). Натомість 37% сподівається запровадження режиму митного кордону на лінії розмежування, 23,5% – припинення соціальних виплат мешканцям окупованих територій, 23% – заборони перевезень.

Коли ж соціологи вирішили дослідити ставлення респондентів до окремих пропозицій, то виявилося, що, для прикладу, ідею запровадження візового режиму з Росією повністю або частково підтримує 43,2% українців, а не підтримує – 37,8%.

Повну блокаду пасажирських і вантажних перевезень підтримує лише кожен п'ятий – 21,8%. 

32,9% респондентів вважає, що держава мусить зберегти торговельні стосунки зі стратеґічними підприємствами Донбасу. 18,7% виступає за збереження економічних контактів повною мірою.

43,3% вважає, що держава мусить продовжувати соціальні виплати мешканцям окупованих територій, "бо люди їх заробили", 12,2% вважає, що продовження виплат – запорука збереження прихильності своїх громадян.

Загалом 75% українських громадян вважають, що Донецька та Луганська області є українською територією, а тому державі слід повернути контроль над цими землями. Для Криму цей відсоток є дещо нижчим – 68,8%.

Найменша частка респондентів, котрі прагнуть повернення півострова під фактичну юрисдикцію держави, зосереджена в іншому чутливому до питань окупації реґіоні – на Донеччині та Луганщині: там за відновлення контролю виступає 42,1%. Водночас вільний Донбас більше чекає на реінтеграцію з рештою територій Донецької та Луганської областей – 57,9%, – хоча і цей показник є найнижчим в Україні.

Найпопулярнішою серед населення стратегією дій щодо конфлікту на Донбасі є стабілізація лінії розмежування: зайняти жорстку оборонну позицію й унеможливити розширення зони конфлікту – 36,9%. Наступна за популярністю відповідь – радикальна: піти в наступ і відвойовувати землі військовим шляхом (24,7%). Прибічників надання "особливого статусу" Донбасові та ідеї тимчасової ізоляції регіону є приблизно порівну – відповідно, 22% і 21,1%. Лише 6,8% готові відмовитися від цих територій.
 

Українці скептично оцінили дії української влади, спрямовані на повернення контролю над окупованими територіями. Соціологи аґенції "Фама" мали цікавий досвід, бо значна частина респондентів дала відповідь, котра не була передбаченою анкетою, – про те, що влада не зробила нічого. Цих відповідей було настільки багато, що їх включили в підсумкову інфографіку про результати опитування: 24,4% вважає, що влада не робила нічого для припинення окупації Криму, 21,1% аналогічно каже про Донбас.

Основною активністю, спрямованою на повернення окупованих територій, прийнято називати досягнення домовленостей про міжнародні санкції проти Росії – так каже приблизно 43% українців.

Найбільші розбіжності між відповідями зафіксовані в розрізі питання про вчинення опору окупантам: 34% побачили спротив на Донбасі, лише 11,9% – у Криму. Натомість 21,2% визнають, що влада досягла визнання російської окупації для Криму, 14,3% можуть сказати таке про Донбас.

Основною причиною, котра призвела до втрати територій (як Криму, так і частини Донбасу), респонденти називають те, що Росія окупувала ці території (40,3% і 36,1%). Водночас громадська думка демонструє розбіжності щодо того, чи врата територій була спричинена саме нападом РФ – 35,8% для Донбасу і 25,7% для Криму.

Третя за популярністю відповідь щодо причин окупації – те, що Україні забракло ресурсів для захисту цих територій.

Дуже цікаво подивитися на ці відповіді у реґіональному розрізі. Адже виявляється, що на Донбасі респонденти не покладають відповідальність за втрату Криму на російську аґресію. А на Півдні (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області) підтримують путінську логіку "самоопрєдєлєнія", вважаючи, що втрату півострова спричинило бажання місцевих мешканців відокремитися.

Південь пояснює втрату Донбасу тим, що місцеве населення повстало проти центру, але їхньою (населення) думкою злегковажили. А Донеччина та Луганщина не певні, що то була вина Росії.

Рівно половина українців вважає, що анексія Криму та конфлікт на Донбасі виникли внаслідок Євромайдану. Найбільша частка прибічників такої думки – на Півдні (70,1%) та на Донбасі (62,4%).

Трошки більш ніж половина респондентів вважає, що конфлікт на Донбасі згуртував українське суспільство – 51,9%. На Півдні таку солідарність зауважило 31,9% учасників дослідження, на Донбасі – лишень 17,5%.