Львівська мистецька галерея Shum Art Gallery (площа Старий Ринок, 7) запрошує на оглядини експозиції творів Любомира Медвідя "В житі. Над прірвою". Виставка триватиме до 7 вересня 2025 року.
Віру в людину, у достойність цивілізації прагматичний Розум відхиляє просто і без напруги, як першопричину роздратування. Нині вкупі із вседозволеністю й цинізмом профанний комфорт домінує над вірою серед всюдисущого дефіциту моралі, гідності, честі. Такий стан абсолютною більшістю суспільства оцінюється як прийнятний, правомірний, оправданий, розумний, як прикмета сьогодення, хоча насправді він - синдром, ознака глибоко лінивого недбальства стосовно людини, людства, культури, майбутності, гармонійності буття. Криза ще й досі не надто помітна, незважаючи на її виразність.
Ще тішить око гламурний глянець цивілізаційної поверхні, вдовольняють матеріальні успіхи, ще милі безпечність і безвідповідальність за Завтра.
За такого укладу речей активність культури, зокрема мистецтва, повинна бути більше відповідальною, ніж прикладною і розважальною. Це моє кредо.
Тему кризи сприймаю цінним вихідним матеріалом для відповідального за долю людини мистецтва, де етичне нероздільне із естетичним, памʼятаючи, приміром, великі трагедії Шекспіра, драми, зокрема, "Одержиму" Лесі Українки, знамениті, зокрема "Дорогу" ("La strada ), кінострічки Фелліні.
Істинно сучасне мистецтво, очевидно, зобовʼязане бути інспіратором еманації Духа із субʼєкту надміру "лінивої " сучасності з її цивілізаційними оазисами, байдужістю до кричущої несправедливості, схильністю до сумнівних розваг над прірвою кризи.
Крім ПРОБЛЕМИ під назвою Людина мене у мистецтві не цікавить ніщо.
Любомир Медвідь
Любомир Медвідь
Народився 10 липня 1941р. у містечку Варяж поблизу Сокаля (територія окупована німецьким вермахтом. Наслідком операція «Вісла» 1946-го року переселений в Україну
1959 – 1965 навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (вчителі Вітольд Манастирський, Данило Довбошинський, Карло Звіринський, Роман Сельський та інші) .
1970 – член Спілки художників України
1987 – отримав звання Заслуженого діяча мистецтв
1999 – отримав звання народного художника України
2001 – визнаний професором
2002 – обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України
2004 – обраний дійсним членом (академіком) Національної академії мистецтв України
2014 року став лауреатом Національної премії України ім. Т.Шевченка
2009 року відзначений орденом Ярослава Мудрого V-го , а 2018 – IV-го ступеня.
Педагогічна діяльність розгортається упродовж 1966-1970 та 1987-2021 р.р.
Намалював такі основні серії малярських робіт:
Периферії – 1962-1965
Евакуації – 1964-1968, 1968 -1996, 1998-2004
Блудний син – 1999-2010
Terra Incognita, Ecce homo, Ремінісценції, Парад Парабол, Генезис – 2010-2016.
Ad Hominem – 2016-2021
21.08.2025