Всенародний протест

ухвалений з'їздом членів Ширшого Народного Комітету і мужів довіря національно-демократичної партії, зібраним 22. падолиста 1917 р. у Львові, проти пляну правительств осередних держав утворити з т. зв. конґресової Польщі й Галичини польську державу.

Український нарід Галицької землї, що вже шесте столїтє бореть ся за визволенє з польського панованя, спиняючи своїми грудьми польську навалу на українські землї, що за шістьсот лїт польської неволї не дав собі вирвати почутя приналежности до великого українського народу, що в сїй війнї піднїс на ново своє нїколи незадавнене право до самостійности і незалежности, протестує проти влученя Східної Галичини, як також яких-небудь наших частий української землї, до плянованої польської держави.

Ceй плян відбудованя Польщі в історичних границях звертаєть ся проти українського народу, в першій мірі проти Галицької землї, нинішної Східної Галичини.

Як далеко сягає історія, Галицька земля творила часть українських земель, служачи за охоронний вал України проти Польщі: спершу як область київської держави, потім як основа Галицько-вoлодимирської держави Ростиславичів і Романовичів, які в один час з'єдинили були під своїм володїнєм навіть цїлу Україну. В боротьбі з польською навалою Галицька земля, по вигасненю династії Романовичів, й упала, стаючи добичею польської держави.

Одначе своєї єдности з иншими українськими землями, своєї незалежности не зрекла ся вона школи, нїколи не помирила ся з польським панованєм і нїякої нагоди не минула, щоби скинути з себе ярмо польської державности.

Проти польського панованя повстають галицькі бояри.

Потім, за козаччини, Галицька земля бере живу участь в козацьких повстанях.

За Хмельниччина цїла Галицька земля підняла ся проти Польщі, і державні пляни Хмельницького обнимають також Галицьку землю, — проречисте свідоцтво, що 300 лїт польського панованя не затерло в Галицькій землї почутя єдности з цїлoю Укpaїнoю, нe вбило в нїй думки про визволеня з-під Польщі.

Про з'єдиненє Галицької землї з рештою України думає Іван Виговський в заходах коло реалїзованя Гадяцької умови.

Визволяти всю Україну — як з-під Польщі, так і з-під Московщини — збираєть ся Петро Дорошенко.

Словом — цїлий час приналежности до польської держави Галицька земля жила одною думкою: визволити ся з-під Польщі. Всї українські державні пляни обнимали також Галицьку землю, стверджуючи невмирущість ідеї єдности всїх українських земель.

І як визволенє з-під Польщі приняла Галицька земля прилученє до Австрії.

Боротьба з наслїдками приналежности до Польщі, усуненє останків польської державности з нашої землі, — отсе був наш клич в Австрії, який від 1848 р. скристалїзував ся в домаганю з'єдиненя українських земель Австрії в окрему українську автономну область.

Одначе австрійське правительство злучило Галицьку землю, яка навіть у польській державі творила окрему державно-правну область, т. зв. "Руське Воєводство", в одну цїлість з польськими землями, набутими при подїлах Польщі, і в так утворенім "Королївстві Галичини й Володимирії з вел. князївством Краківським і князївствами Освєнцїмським і Заторським" віддало полїтичну власть в руки Поляків.

Так застала нас світова війна. По тім боцї царська неволя, по сїм — польське панованє, з яким треба було вести важку боротьбу за права, признані конституцією всїм народам Австрії.

Найбільшим ворогом була нам царська Росія, — і ми стали по сторонї осередних держав, сподїваючи ся від них визволеня України з царської неволї.

Одначе визволили закордонну Україну не осередні держави. Вона сама дружним з иншими народами Росії революційним зривом повалили царизм і на його руїнах будує свою власну державність.

А тимчасом по сїм боцї польське панованє розширяєть ся й на ті українські землї, які осередні держави відібрали від закордонної України.

Як-раз перед роком осередні держави проголосили утворенє Польського Королївства, якого границї мали-б бути посунені так далеко на схід, як далеко сягатиме сила їх оружя, а рівночасно австрійське правительство заповіло розширенє автономії Галичини, переміненє її в польський державний орґанїзм.

А отсе тепер Відень і Берлїн укладають ся, що б Польське Королївство й Галичину злучити в одну польську державу, яка таким чином обнимала би Галицьку землю й инші части України, які силою оружя дістали ся в розпорядимість осередних держав.

Коли в Київі будують ся основи українського державного житя, український нарід Галицької землї мав би бути раз на все відтятий від рідного пня, відданий на віки під панованє Польщі.

В цїлім світї лунає клич: "Самоозначенє народів! Кождий, навіть найменший нарід повинен одержати право сам рішати про свою долю! Нїякий нарід не повинен бути насильно виданий під чуже панованє! Нїяка часть народу не повинна бути насильно віддїлена від свого пня!" — тільки український нарід Галицької землї мав би бути винятий з-під сього права, яке в цїлім світї мостить собі шлях до здїйсненя, щоб людськість не потребувала вже більше вести страшної війни, — тільки український нарід мав би бути проти своєї волї, яка великим голосом протесту проти польського панованя лунає через всю його історію, насильно відірваний від свого пня і відданий під чуже панованє, під панованє тої Польщі, яка в відношеню до українського народу нїколи не вміла пошанувати права, додержати договору, даючи доказ, що вона готова на все, щоб тільки знищити український нарід.

Проти сього піднесло протест українське представництво в австрійській Державній Радї, домагаючи ся права самоозначеня також для українського народу Галицької землї.

В оборонї сього права підносимо ми голос в імени цїлого українського народу Галицької землї, глибоко переконані, що наш голос є голосом цїлої України.

Заявляємо, що прилученє Галицької землї, як також якої-небудь части України, до плянованої польської держави вважали-б ми найбільшим насильством, проти якого весь український нарід буде бороти ся всїми способами.

Домагаємо ся здїйсненя права самоозначеня українського народу, домагаємо ся вільної, незалежної України.

[Дїло]