Даймо насамперед слово Gazet-ї Narodow-ій, бо она для Русинів "найлюбезнїйша", — і не диво, редактором єї прецїнь єсть Rusin, звістний Плятон, приятель політичний і співробітник небіщика Яна Добжаньского.
Отже Gazeta Narodowa каже про интерпеляцію, що "она, унята в форму досить зручну а ще більше обдумана по майстерски, робить вражінє акту публичного, незвичайно тактичного в гнучкого, однак з него визирає головне тло і цїль уміщені в кінцевих словах" [де бесїда о "сумнім положеню народу", о потребі "опіки для него" і о єго "невдоволеню"]. "Коло" польске не підписало сеї интерпеляції длятого, що в нїй висунено на першій плян нужду народу і єго зубожілість, брак опіки над ним і єго невдоволенє, а тілько немов мимиходом згадано о тім, що на гадку Gazet-и єсть головною причиною еміґрації, именно аґітація. Люд — кличе з емфазою Narodowa — потребує опіки перед аґітацією, котра виводить нарід за границю і віддає єго шизмі. "Интерпеляція посла Романчука — кінчить Narodowa — і єго мова при буджетї, тїсно з нею злучена, суть для нас новим доказом, що цїла акція соймова, ведена правительством в справі рускій через два роки, — хоч піднята в найлучшій гадцї, робить вже нинї вражінє експеріменту невдалого, з котрого стрястись і отверезитись уважаємо за першій обовязок політичний краю нашого."
Ми скажемо на те: Вольному воля! на милуванє нема силуваня. "Стрясайтесь і тверезіть ся!"
Czas, згадуючи у вступній статьї про бесїду посла Романчука так пише:
"Певно, аби перервати одностайність діскусії буджетової, котра обертала ся майже виключно около справи ческої, забрав слово пос. Романчук і виголосив бесїду, котра вправдї в палатї нїчиєї не звернула уваги [инші часописи констатують як-раз противно, що дуже звернула увагу — Ред.], але дістала похвалу і признанє дневника Neue fr. Presse. П. Романчук жалував ся на упослїдженє Русинів, на вибори в Галичинї, порушив квестію еміґрації до Россії і зажадав установленя посади ручного міністра-земляка. Помислови тому годї відмовити оріґінальности, шкода тілько, що п. Романчук не вказав також особи, здібної заняти становища міністра для Русинів [Звичайна байка: Nie macie ludzi! — Ред.] Єсли скромність не позваляла єму говорити о собі [sic!], то належало може дати правительству відповідні указки... Инші виводи п. Романчука відпер належито [?] п. Щепановскій. Взагалї цїлий той епізод був непотрібний [для Czasy певно! — Ред.] П. Романчук і єго приятелї можуть бути певні, що подібні их напади у Відни останут без наслїдку, а у Львові розвіють богато самообману. Той результат був би впрочім користний але не для Русинів [тілько для Поляків — Ред.]."
На се бутне балаканє Czas-у ми скажемо: strachy na Lachy!
В однім взглядї з Czas-ом зсолідаризувалась москвофільска "Галицкая Русь". Орґан той так само, як Czas, виходить з "подозрініем", що "п. Романчук усмотрѣлъ в себѣ или в п. Савчаку отвѣтное лице на министра-земляка". Полишаємо осудови читателїв оцїнити таку писанину орґану, котрий і в найповажнїйшій річи не може удержатись в рівновазї, а мусить грати ролю блазна. Впрочім "Галицкая Русь" мабуть і сама не хоче мати претенсії, аби єї брати на серіо, коли в тім самім нумері за причини єміґрації селян до Россії ставить Читанку Ол. Барвіньского для ґімназій і правопись фонетичну, хоч, як уже бавити ся в того рода розслїди, скорше могла взяти еміґрацію в звязь з письмами небіщика о. Наумовича в "Галицкой Руси", "Науцї" і т. д., де Наумович просто аґітував за еміґрацією наших селян до Россії, їздив навіть місце для них шукати і в письмах своїх під небеса вихваляв вибрані ним оселї на галицкі кольонії. То вже якось вязалось би з еміґрацією, але Читанка Барвіньского для ґімназій і правопись фонетична має ся до еміґрації так, як той казав: "вилїз на грушку, рвав петрушку"...
Взагалї "Галицкая Русь" — як каже — "розочаровалась" интерпеляцією і бесїдою п. Романчука. В интерпеляції він оглядав ся на польске "коло" бо инакше би в интерпеляції навів тьму матеріялу зібраного н. пр. п. Окуневским. "Коло" розпинає п. Романчука за єго интерпеляцію, a "Галицкая Русь" каже, що він оглядав ся на "коло". Та й тілько зла воля говорить з "Галицкої Руси", коли говорить о "тьмі матеріялу" в — интерпеляції! Интерпеляції прецїнь не статьї ґазетні на кілька нумерів, анї не бесїди, але мають свою окрему форму. Так само напастливий заміт "Галицкой Руси", що п. Романчук в бесїдї не вивів множества фактів з ґазет руских о кривдах нашого народу, бо на те місце в спеціяльній дебатї, а не в ґенеральній. Що наконець "Галицкой Руси" мусїв дуже не подобатись той уступ бесїди п. Романчука, де він говорив про значінє і вагу 20 міліонового народу руского, се річ природна, — того можна було сподївати ся.
Dsiennik polski посвятив бесїдї посла Романчука вступну статью, в котрій воює против фрази, котрої п. Романчук навіть неужив, а именно против фрази: "Не дамо ся нїколи спольонізувати, дамо ся радше зроссійщити". Dziennik polski перечить мов-би хто Русинів польонізував. Русини — каже — займають [?] важне і визначне становище в шкільництві, судівництві і адміністрації і Русинам не утруднений аванс. В міністерствах не мають шефів секційних, але поволи може дійдуть і до того. Потім звертаєсь до особи п. Романчука і так промовляє: "Отже потерпи, пане професоре, а доживемо ще тої сатісфакції, що будеш міг парадувати в золотім фраку руского міністра-земляка, хоч-би без теки. Прецїнь се твоя амбіція! " ... "з такими людьми, як п. Романчук, нема жартів, — кінчить Dziennik — "або зробите мене міністром, або стану москвофілом", і гр. Таффе опинюєсь перед трудною ділємою... як він з неї вибреде?"
Цїла ся пуста і глупа балаканина Dziennіkа свідчить лиш о тім, як то де-кого дуже вкололо жаданє руского посла, аби й рускій нарід мав свого довіреника в радї корони... Minister-Rusin? Gwałtu!
Nowa Reforma переходить після стеноґрафічних записів бесїду посла Романчука і додає від себе деякі замітки. Що-до обчисленя статистики послів руских — Reforma признає, що Русинам дїєсь кривда, але дїєсь она і Полякам, отже шкода, що п. Романчук нe взяв річи загально. Дальше підносить, що п. Романчук не згадав, що сповненє деяких постулятів руских наступило за згодою сойму. Наконець що-до уступу бесїди про становище Русинів яко народу — N. Reforma парафразує єго так: "Пос. Романчук, прирікши торжественно, що по відбудованю своєї вітчини, яко держави самостійної зовсїм думати не буде, повідає правительству австрійскому: єсьмо до набутя, беріть нас чим скорше, будемо вам безусловно вірні і послушні, але спішіть ся, бо Россія готова вас випередити, а шкода, бо ви могли би добрий зробити на нас интерес". Причину до такої саркастичної парафрази того уступу бесїди подало Reform-i безперечно тото реченє в бесїдї посла Романчука, де він сказав, що "Русини о устроєню власної рускої держави зовсїм не можуть думати". В якій цїли він виголосив в радї державній таку енунціяцію, годї вгадати.
[Дѣло]
23.11.1892