«подивися – ти бачиш? там Східна ріка?»
«вона ходить ногами чи на руках?»
«а хіба ти не знаєш: її носять лисиця і жовтий пес
що це восьме з семи світових чудес»
хтось насипав води в той глибокий рів
і насіяв кульбаб для синіх корів
і тече наче світло крізь отвір дверного замка
і якщо вона світло – то нащо їй ім’я «ріка»?
і якщо твій лисячий нюх як світло тонкий
і якщо жовтий пес ластовиннями золотий
то ріка як вантаж на спині лисиці чи пса
доживе до зими а тоді переродиться в сад
я кажу що дивитись на Східну ріку би зміг
коли пса і лисицю засипле по вуха сніг
і як зсунеться снігом з їхніх спин течія
і як мерзнуть щороку мартини у цих краях
як тече ріка в промерзлих жовтих таксі
і дерева стоять на одній нозі
вже надходить сезон: теплий плащ натягай на дім
бо доходить зима до моїх самотніх дроздів
жовтих псів – рудих швидконогих лисиць
на зимовий хліб із озимих пшениць
натягай намордник на пса і готуй на лисиць капкан
їх покине на зиму Східна моя ріка
«подивися – ти бачиш смужку?» «яку ж – яку?»
«ну невже ти не бачиш як пес поїдає ріку?
як лисиця зсуває ріку – замочивши тремтливий ніс?»
«то навіщо цей пес із лисицею разом ніс
течію ріки на спинах – в дірявих серцях?»
«бо усе
замикається…»
18.11.2017