У Львові в будинку на вул. Вірменській, 13, що є колишньою кам'яницею Муратовичів і пам’яткою архітектури національного значення, відновили балкон та кам’яні фігури путті, інформує прес-служба Львівської міської ради.
Будівлю реставрували у рамках програми співфінансування відновлення балконів проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» у співпраці з Німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ.
Реставратори повністю відновили балкон споруди й окремі кам'яні фігури.
«Ажурна решітка балкону разом з фігурами путті були демонтовані і реставрувались в майстерні. Балконну плиту і кам’яні консолі фахівці відновлювали на місці. На кам'яну плиту поокладено цинкову бляху і, для комфортного перебування мешканців, дерев'яний настил.
На весь перший поверх будинку реставратори наклали компреси для знесолення каменю, після чого камінь було очищено та доповнено», – повідомляють керівники проекту.
Кам'яна фігура на Вірменській, 13 до і після реставраційних робіт. Фото: Львівська міська рада.
Відреставрований старовинний балкон. Фото: Львівська міська рада.
Чотириповерховий житловий будинок на вул. Вірменська, 13, відомий також як палац Мірів, з’явився внаслідок перебудови наприкінці XVIII ст. двох давніших кам'яниць архітектором Петром Полейовським та П'єром Дені Ґібо. Це пам'ятка архітектури національного значення (ох. №319), у якій поєднано риси класицизму та рококо.
У XIV–XVII ст. на місці кам'яниці стояли два будинки, в одному з яких мешкав Говганес Карматанянц (Іван Муратович) – перший вірменський друкар у Львові. У списках платників податків 1631-го, 1662-го та 1767 рр. будинок позначений як кам’яниця Муратовичівська. У ІІ пол. XVIII ст. обидві будівлі занепали. У 1773 р. їх викупив арх. Петро Полейовський, а у 1778 р. власником будинку став граф Йозеф Міро. У 1781–1783 рр. на його замовлення кам'яницю перебудували за проектом П'єра Дені Ґібо. Саме ця реконструкція визначила переважно сучасний вигляд будівлі. З 1857 р. у кам'яниці була розміщена фінансова прокуратура, у 1929–1933 рр. – товариство «Релігійна бібліотека», а у 1933–1945 рр. – Архідієцезіальна спілка вірмен.
03.11.2017