Галичани – найбільш мовно стійкі жителі Західної України. Вони найрідше переходять на російську мову з російськомовними співрозмовниками у побуті, на роботі чи на відпочинку. Різниця між ними й мешканцями Волині не аж настільки суттєва, але вона все ж існує. Водночас найменш стійкими, а отже найлегше на російську у спілкуванні перемикаються мешканці трьох міст Західної України – Хмельницька, Чернівців та Ужгорода.
Нагадаємо нещодавню публікацію Z «Гнучкі україномовні». Йшлося про соціологічне дослідження, яке провів КМІС* серед україномовних жителів Західної України. Експерти простежили так звану мовну гнучкість. Висновки були не надто втішні: при потраплянні до російськомовних компаній тільки 50% продовжують говорити українською мовою. Водночас 39% лише з російськомовними співрозмовниками переходять на російську мову, а 8% узагалі повністю переходять на російську мову в середовищі. Основна причина – щоб співрозмовникові було зручно.
Як показало дослідження, найбільш стійкими є західноукраїнські україномовні мешканці, коли вони у державних установах та з чиновниками, менш стійкі у родинному колі та в магазинах, ще менше – з колегами по роботі та друзями, і найшвидше переходять на російську під час відпочинку.
Однак якщо подивитися на дослідження глибше і прискіпливіше, то не все так однозначно. Z попросив у дослідників детальні результати опитування у містах історичних регіонів – Галичини та Волині, а також виокремив у окрему групу (як усі інші) результати опитувань в Ужгороді, Чернівцях та Хмельницькому. З’ясувалося, що жителі різних міст мають різну мовну стійкість, а узагальнені результати опитування не дозволяють дослідити проблему коректно.
Так, до прикладу, у розмові з друзями лише 22% галичан, тобто мешканців Львова, Тернополя й Івано-Франківська, переходять на російську. Серед волинян (мешканців Рівного та Луцька) цей показник становить 26%. Водночас коли йдеться про мешканців Ужгорода, Чернівців та Хмельницького, кількість тих, хто переходить на російську в спілкуванні з друзями, вдвічі більший, аніж в Галичині, і становить 45%.
Якщо проаналізувати дослідження в цілому, то галичани і волиняни найчастіше переходять на російську на відпочинку (у 29% випадків), мешканці ж інших міст – з друзями (вже згадані 45%). Водночас усі західні українці найбільш стійкі, коли мають справу з держслужбовцями.
Зазначимо – за даними КМІСу, відсоток україномовних у Західній Україні становить 88%, при цьому на Галичині – 92%, на Волині – 93% тоді як в Ужгороді, Чернівцях та Хмельницькому – 79%.
За словами керівника соціологічної групи «Рейтинг», соціолога й аналітика суспільно-політичних процесів в Україні Олексія Антиповича, до якого Z звернувся по коментар, різниця між цими регіонами, які усі разом належать до Західної України, простежується не лише в мовному питанні.
«Ключ до мовної теми у мові спілкування: на Галичині абсолютно переважає українська мова, на Волині теж, але вже на Закарпатті є чимало російської мови. Хмельницький взагалі у деяких опитуваннях включається у Західну Україну, а у деяких – у Центральну. Насправді в соціологічних дослідженнях Галичина завжди відповідає по-іншому, аніж Волинь, Закарпаття чи Чернівці. Це стосується не лише питання мови, а й інших питань. Тому для мене тут нічого дивного немає», – коментує Олексій Антипович.
Водночас, за словами соціолога, якщо говорити про різницю вже всередині Галичини, тобто між Тернополем, Івано-Франківськом і Львовом, то вона вже не настільки суттєва.
«Різниця є в електоральних настроях, в деяких культурних речах, але вона не така принципова, як між Галичиною і Закарпаттям з Чернівцями. Там простежується глибша різниця у багатьох питаннях: електоральних настроях, ставленні до історії, питаннях євроінтеграції та НАТО», – розповів Олексій Антипович.
Схожа ситуація, за його словами, є по всій Україні. Регіональний поділ на Центральну, Східну чи Західну Україну є дуже умовним:
«Кіровоград [Кропивницький] – дуже депресивний, а Полтава процвітає. Київщина – це столичний регіон, але це все одно Центральна Україна. Східна Україна – це Дніпро, Запоріжжя і Харків. У нас регіоналізація дуже умовна. Поділ можна робити якщо не на всі 25 областей, то хоча б на 20».
* Опитування проводив Київський міжнародний інститут соціології у вересні 2017 року. Польовий етап тривав з 1-го по 10 вересня. Генеральною сукупністю дослідження є дорослі жителі (віком 18 років і старші) восьми обласних центрів Західної України (Луцьк, Рівне, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Ужгород, Чернівці, Хмельницький), для яких основною мовою, враховуючи всі ситуації спілкування, є українська (цей критерій в рамках дослідження вважають таким, за яким визначають, чи є респондент «українськомовним»; надалі у презентації під «українськомовними» респондентами мають на увазі саме тих, хто відповідає вказаному критерію). Передбачали проведення 1000 інтерв’ю. Метод опитування – телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера. Максимальна похибка вибірки обсягом 1001 респондент (при довірчій імовірності 95% і без врахування дизайн-ефекту та зміщень, які можуть бути зумовлені методом опитування чи особливостями дизайну дослідження) не перевищує 3.2%.
31.10.2017