Король Юрій

І стих над озером рогів веселий спів,

Летять до сокольничого соколи і кречети,

Вичить ведмідь і рве тонкі тенети,

І зграї гавкають дзвінких, прелютих псів.

Це лиховість. Бо із Холма вістун наспів

До короля, що сірих чапель лети

Відмірював стрілою; з ним ловці, поети,

Зелена тонь і сутінок лісів.

Ворожа рать стоїть на пограниччях,

І Юрій бачить блідість на обличчях,

І озеро від смолоскипів тане у вогні,

І застигають в комишах тривожні юні лані:

Крізь бір на захід мчить, з пожежею на скрані

Король розгніваний на білому коні.

[Львівські вісті]