І стих над озером рогів веселий спів,
Летять до сокольничого соколи і кречети,
Вичить ведмідь і рве тонкі тенети,
І зграї гавкають дзвінких, прелютих псів.
Це лиховість. Бо із Холма вістун наспів
До короля, що сірих чапель лети
Відмірював стрілою; з ним ловці, поети,
Зелена тонь і сутінок лісів.
Ворожа рать стоїть на пограниччях,
І Юрій бачить блідість на обличчях,
І озеро від смолоскипів тане у вогні,
І застигають в комишах тривожні юні лані:
Крізь бір на захід мчить, з пожежею на скрані
Король розгніваний на білому коні.
[Львівські вісті]
04.10.1942