Хореографічний перформанс про глобальну загрозу

У Львові відбудеться прем’єра перформансу «Знову і знову та як це завершиться»

24 і 25 квітня о 19:00 Jam Factory Art Center у Львові – прем’єра солоперформансу «Знову і знову та як це завершиться». Авторка та перформерка Марія Бакало розмірковує про наслідки ядерного роззброєння України, про відповідальність країни та суспільства одне перед одним. Поряд із питаннями безпекових політик, глобальної загрози знищення людства мисткиня ставить прості речі: турботи про близьких, складання пазлів, походів на роботу, можливості бути разом у театрі.

Звертаючись до своїх спогадів про дитинство в Криму, Марія Бакало розповідає, як у 90-х у Сімферополі ходила на роботу до мами у військову частину. У перформансі присутні діти Марії, які теж ходять до мами на роботу. Вони грають на приставці, нудьгують, складають пазли, заважають працювати.

Марія Бакало є хореографкою та професійною танцівницею, тож танець, пластика є важливою частиною перформансу. На сцені Марія взаємодіє із білою кулею — фітболом — образом, що втілює ядро небезпеки. Із ним Марія балансує, стає у позицію спротиву, часом капітулює перед неможливістю знайти стабільність. Мисткиня розмірковує: про що говорити на порозі ядерної катастрофи, як не про любов? дитинство? спогади?

Сценографічне рішення та костюм, який нагадує образ чи то смерті, чи то спасительки Матері Божої, створив художник Ян Бачинський, а музику до перформансу написала Мар’яна Клочко.

Працюючи над перформансом, Марія Бакало звертається до різних досліджень, зокрема, надихається книгою Мар'яни Буджерин «Бомба у спадок. Розпад СРСР і ядерне роззброєння України». Марія ділиться, що у своїй роботі розмірковує на тему довіри і зради, цінності великого вчинку на користь вищої ідеї: миру? вірності державі / міжнародним альянсам? оборони спільних цінностей?» Попри нагальну потребу збройного захисту країни, мисткиня приглядається до думки, чи може відмова від ядерної зброї потенційно бути кроком на користь майбутнього. Чи у випадку України це був «вибір на користь життя»? Чи здається він нам зараз смішним, невдалим, недалеким, легковажним?

Розмірковуючи про свою художню практику, Марія Бакало зазначає: «Мене часто цікавлять межові або хиткі речі, що є нестабільними, потребують балансування і не дають чіткості, визначеності, відповідей. Мені здається, декада 90-х є таким періодом переходу, непевності, можливостей, як втрачених, так і набутих. Це період визначний для історії ХХ століття у Європі».

У 2025 році Марія брала участь у програмі резиденцій Dreaming 90’s, що включала шість мистецьких інcтитуцій: Komuna Warszawa (Варшава), Workshop Foundation (Будапешт), Jam Factory Art Center (Львів), Studio Alta (Прага), Bunker (Любляна), HELLERAU (Дрезден). Учасниці/-ки розглядали, як соціальні рухи 1990-х замінили зашкарублі соціалістичні суспільства і були динамічними як у своїх позитивних, так і в негативних проявах, та ставили питання: які соціальні, а також художні та культурні явища сьогодення мають свої корені в 1990-х роках? Які позитивні зміни відбулися в цей період і які можливості не були використані?

«На початку дослідження мене зацікавила буденність в 90-х, і зокрема те, як пересічні українці документували її на VHS-касети. Я звертала увагу на те, що люди вважали достатньо цінним для того, щоб записати його на плівку і зберегти як спогади для майбутніх поколінь. Згодом цей інтерес до урочистих моментів буденності 90-х змістився на тему виборів, які здійснювало покоління моїх батьків, тоді 30-ти-40-ка річних, зокрема, політичних виборів, що впливали на майбутнє їхніх дітей. Поступово я перейшла до теми денуклеаризації країни в 90-х. Я міркую над різними дослідженнями. Тема генераційної відповідальності, питання озброєння заради миру і життя, чи обеззброєння заради миру і життя, є зараз центральною у моїй роботі», - розповідає Марія Бакало.

Копирсання в історичних подіях і особистих спогадах про 90-ті приводить перформерку до болісно знайомого їй досвіду: українки й українці, що мешкали на тимчасово окупованих територіях, ціною власної безпеки не зрадили країну, але, виїхавши на підконтрольну Україні територію, зазнають звинувачень у сепаратизмі. Відповідальність держави перед “простою людиною”, громадянкою, розмивається. Гарантії її безпеки і легітимності нестабільні. А повторювані наративи про сепаратистський Крим відбиваються великою особистою платою.

Про перформерку:

Марія Бакало – хореографка, танцівниця, перформерка, викладачка сучасного танцю, займається різними освітніми ініціативами. У своїх актуальних практиках порушує питання про марність / корисність мистецтва під час великих криз і важких людських страждань. Обшир її інтересів складає політика доторку та вага часу. Стипендіатка програми Gluck Fellowship, а також гранту I-Portunus, стипендії DanceWEB, стипендії Президента України для діячів культури (2018) та стипендії Фонду Tanja Liedtke. Виступала у США, Німеччині, Італії, Польщі, Литві та Румунії. Здобула ступінь магістра з експериментальної хореографії в Каліфорнійському університеті в Ріверсайді. Є сертифікованою викладачкою танцювальних практик для людей з інвалідністю та без за методом DanceAbility.

Марія вважає, що танцюючи ми можемо змінити світ. Для неї танець — це трансформуюча практика, яка дозволяє нам змінити своє перебування у власних тілах і свої стосунки з власними тілами і між собою.