Під вечір

 

Це що на миг один засяяло в душі?

І що за дивний там озвався нині звук?

Немов заграли десь небесні сурмачі...

Звідкіль вони взялись, з яких дібров і лук?..

 

Чи промінь сонця це, що вже зайшло за гори,

Ще раз ізжатий лан зза хмар позолотив?

На гарфі хтось торкнув струну в вечірню пору,

Аж гомоном пливе та гра межами нив?

 

 

***

 

А може то лише короткий вривок сна

Про бурю весняну, про блискавку і грім?..

Колись від громів тих тремтів увесь мій дім —

Тепер — лише на миг була душа ясна...

 

Вересень, 1942.

 

[Львівські вісті]

20.09.2017