Це що на миг один засяяло в душі?
І що за дивний там озвався нині звук?
Немов заграли десь небесні сурмачі...
Звідкіль вони взялись, з яких дібров і лук?..
Чи промінь сонця це, що вже зайшло за гори,
Ще раз ізжатий лан зза хмар позолотив?
На гарфі хтось торкнув струну в вечірню пору,
Аж гомоном пливе та гра межами нив?
***
А може то лише короткий вривок сна
Про бурю весняну, про блискавку і грім?..
Колись від громів тих тремтів увесь мій дім —
Тепер — лише на миг була душа ясна...
Вересень, 1942.
[Львівські вісті]
20.09.2017