Світлані
двадцять шість років разом – тобто один дах
одне ліжко – дві ложки і дві дочки
моє блукання по летовищах і світах
зрозуміло що поезія не свята
ну і я – ясен май – не святий
і якщо два стільці – то два фужери вина
і якщо я комусь присвятив діряві стихи
не зважай – бо із цукру твоя золота спина
якщо дах у домі один – то й ти одна
ти одна від брови й до ноги
вересневий метелик тремтить на твоїх вустах
– не святий але й не ангел який згрішив –
ми залишаємось в наших містах
островах й паперових мостах
бо зодягнені в хмари з шиншил
бо якщо одна ложка – тарілка – й весільний стіл
і псалми в яких ангели зграями птиць
то мабуть їх буде не шість а сім
кожен з них крилом своїм лопотів
над прозорим сріблом ключиць худих
і кожен з них застібав пряжки і всі гачки
і блискавку сукні – усе що я розстебну
бо одне ліжко – стіл – дах – яких
мусить нам вистарчити – і отих
слів:
що маю тебе одну
09.09.2017