Фонд держмайна радісно звітує: ура, в Україні знову пішла приватизація! Хоча якщо придивитися, то поки що йдеться хіба про подальшу монополізацію Ринатом Ахметовим української енергетики. І тим не менше, урядовці та ФДМУ плекають грандіозні плани влаштувати фінальний розпродаж держвласності. Що із цього вийде – маємо шанси побачити вже незабаром.
А поки що у Фонді тішаться проміжними перемогами: то нарешті цього року продали 9 об’єктів, які виставляли на продаж по кілька сотень разів (зокрема, 30% ВАТ «Кам’янець-Подільськсільмаш» не могли продати рекордних 678 разів). То у 52 рази (з 921 тис. до 47,8 млн грн) зросла ціна 33,3-відсоткового пакету в українсько-казахсько-російському СП з виробництва ядерного палива. При цьому очільник ФДМ Дмитро Парфенеко переконаний, що усе це свідчить про «абсолютну прозорість» проведених конкурсів.
Енергетика на сейлі
Головним вислідом серпня стала реалізація 25-відсоткових блок-пакетів п’яти енергокомпаній. Їх придбав власник мажоритарних часток Ринат Ахметов, щоправда, не на ДТЕК, а через окрему структуру, фірму Ornex, сплативши за здобуття фактично повного контролю над «Київенерго», «Західенерго», «Дніпроенерго», «Дніпрообленерго» та «Донецькобленерго» загалом близько 3,05 млрд грн (в межах $120 млн). Останній конкурс відбувся 31 серпня із прямою трансляцією таблички з біржі, де відбувалися торги пакетами «Дніпроенерго» та «Дніпрообленерго» .
Прикметно, що ФДМУ не вдалося провести конкурси із продажу пакетів трьох інших енергокомпаній – не надійшло заявок. Проте відомо, що їх так само контролюють власники раніше придбаних пакетів: «Одесаобленерго» давно управляє російська група «Лужники» Воєводіна і Бабакова, «Донбасенерго» – команда Олександра Януковича, а «Сумиобленерго» – менеджери Костянтина Григоришина. Відповідно, іншим гравцям там особливо немає що робити.
Що стосується проданих енергокомпаній, то одержати навіть три мільярди за пакети, які, окрім мажоритарія, мало кого ще цікавили, не так уже й погано. Хоча викликає певний подив: навіщо Ахметову потрібно було докупати держпакети, які ні на що не впливають? Й оскільки ніхто достеменної відповіді не знає, можна хіба перелічити думки експертів з цього приводу.
Напередодні проведення конкурсів у соцмережі Facebook з цього приводу висловилися нардепи.
«Причина одна: треба вкласти корупційний кеш, поки перебування при владі дає доступ до приватизації», – написав заступник глави парламентського комітету з питань запобігання та протидії корупції Ігор Попов.
«25%, які належать державі, фактично використовуються олігархами безкоштовно у своїх цілях. То нехай хоч заплатять за них», – вважає член комітету Верховної Ради з питань ПЕК Лев Підлісецький.
Юрій Корольчук з Інституту енергетичних стратегій припускає, що в цьому випадку можна хіба що говорити про політичну домовленість, яка передбачає або обов'язок власників «наповнити» приватизаційний бюджет країни, або залучення до бізнесу нових партнерів через купівлю пакета акцій новими компаніями.
"Київенерго" і було ахметівським, а тепер – цілковито ахметівське
Думки учасників ринку приземленіші. Одна з версій – що таким чином менеджмент Ахметова збалансує активи і пасиви ДТЕКу (це важливо для звітності компанії, боргові папери якої присутні на євробіржах): адже купувала «чвертки» компанія Ornex (вона зазнає витрат), а керувати усіма акціями буде ДТЕК.
Інше припущення – що це укрупнення відбувається в рамках підготовки ринку до запровадження так званих RAB-тарифів на електроенергію, які забезпечать отримання доходу інвестором при вкладених коштах. До слова, на гачок цих тарифних новацій збиралися ловити іноземних інвесторів для інших енергоактивів України.
Натомість у розмові з журналістом ЕП один з учасників ринку також допускає, що відповідні частки в енергокомпаніях Ахметов придбав в інтересах Президента Порошенка. За даними джерел ЕП, люди з президентського оточення також паралельно займаються консолідацією державних енергетичних активів. Тож в залежності від того, чи будуть невдовзі (і до запровадження нових тарифів) виставлені на продаж мажоритарні пакети наступних шести обленерго, чи їх приватизацію зупинять, можна буде простежити ставлення наших владців до держвласності.
Продати все
У наступні три роки українська влада бажає позбутися державних часток у майже 900 підприємствах. Як до цього готуються, і чи можливо таке взагалі?
Приватизація по-українськи нагадує букіністичний ринок під пам’ятником Івану Федорову у Львові. Підприємства (як і книги) з минулої епохи, більшість з яких навряд чи комусь потрібна. Хоча іноді там і трапляються перлини – у вигляді рідкісних фоліантів (на кшталт харківського «Турбоатома»), кількох томів з унікальної збірки (блок-пакети обленерго) чи спеціалізованих книг для певної аудиторії (шахти або ювелірні заводи).
І ось на цьому ринку пожвавлення: хтось, бачте, вирішив влаштувати мегарозпродаж. Й оголосив, що найближчим часом книжок продаватиметься дуже багато, вони стануть доступнішими, і взагалі – час нарешті попродавати усе, що є. При цьому усім відомо, що справи у власника книг кепські, з грошима складно, та й з сусідами він воює. Чи багато він вторгує за таких умов?
Чим торгуємо?
Довідка: Загальна вартість активів держпідприємств на 1 жовтня 2016 року становила 1,5 трлн грн. За словами прем’єра Володимира Гройсмана, за минулий рік збитки держпідприємств сягнули 87 млрд грн.
З подачі невгамовного МВФ вітчизняне Мінекономрозвитку і торгівлі (МЕРТ) здійснило кільканадцятий підхід до підприємств, якими досі володіє держава. Наразі всі ці об’єкти розбили на кілька груп, назвавши цю «колосальну» роботу англійським словом «тріаж» (медичне сортування).
Лютий 2017-го. Протест під офісом "Західенерго"
Бажання-максимум (в уряді це назвали стратегією поводження з держпідприємствами) – продати вже у 2017-2020 роках 893 об’єкти із числа тих 3,44 тис., що перебувають у державній власності.
На перший погляд, цей перелік вражає. Адже планують, зокрема, віддати у хороші руки всі найбільші держбанки – Ощад, Укрексім, Укргазбанк і навіть нещодавно отриманий Приват.
У «продажному» переліку є й такі ласі шматки, як харківський «Турбоатом», «Сумихімпром», «Центренерго», Аграрний фонд, морські порти та ін. А також ряд несподіванок – на кшталт кіностудій (Одеської та ім. Довженка), державних цирків, низки військових заводів тощо.
Із розташованих на західних теренах об’єктів під повне роздержавлення мали б потрапити обидва НПЗ – дрогобицький НПК «Галичина» та «Нафтохімік Прикарпаття» (блокпакетами ще володіє держава), декілька шахт (у тому числі «Степова», «Відродження», «Межирічанська», «Лісова» тощо) і Львівська вугільна компанія (власник збагачувальної фабрики «Червоноградська»). З чотирьох державних ювелірних заводів продати наразі пропонують лише один – львівський. Шукають власника й усім українським виробникам солі, зокрема дрогобицькому заводу.
Паралельно зі списком підприємств до продажу оприлюднено й інші: перелік об’єктів, які потрібно передати в концесію, які збираються ліквідовувати і такі, що залишаться у державній власності. Окремо виписані підприємства, що розміщені на окупованих територіях.
Помилки чи саботаж?
Можна довго порпатися у цих довжелезних списках, проте навіть побіжний аналіз виявляє одну катастрофічну особливість: в Україні абсолютно відсутня достовірна інформація про об’єкти державної власності.
Так, у «продажному» списку якимось дивом опинилися банк «Біг Енергія» (якому НБУ ще у 2015 році затвердив ліквідаційний баланс) та Укрсоцбанк, хоча там уже давно немає державної частки: його 99,9% нещодавно група UniCredіt продала структурі Альфа-Банку.
МЕРТ збирається шукати власників і для давно збанкрутілого та майже розпроданого львівського заводу «Кінескоп», у якого з майна залишилося дві напівзруйновані будівлі. А також для СП ТОВ «Українська хвиля», якому регулятор вирішив не продовжувати ліцензії на фіксований телефонний зв’язок ще в 2012 році.
Можна також привітати бажання Мінекономрозвитку знайти покупців на АТП в Ровеньках, Донецький содовий завод (банкрут з 2003 року), Макіївський меткомбінат (де розміщені склади боєприпасів окупантів) чи Луганську будівельну асоціацію – усі вони розміщені на території ОРДЛО.
Натомість серед об’єктів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях (що «унеможливлює здійснення ними їхньої основної діяльності»), чомусь виявилися декілька лісових підприємств з центральних та західних областей – «Волиньмаркетліс», «Тетерівліс» і навіть «Львівський військовий лісокомбінат», військторг з Дніпропетровської області та Чернігівська лісова радіологічна лабораторія.
Папочки готові?
Логіку такого «сортування» простим смертним збагнути складно: чи тут припустилися банальної неуважності (причому йдеться не про 1-2 об’єкти), чи таким чином якісь підприємства планували «сховати» від продажу. Хай там як, але це точно не додає довіри до відповідних структур виконавчої влади України.
Правила гри знову змінять
Уряд погодив нову редакцію закону про приватизацію, який знову «вдосконалює» правила прощання із держвласністю. Серед головних новацій, зокрема, допуск до купівлі (особливо банків) міжнародних фінансових організацій, а також компаній з офшорів і країн зі списку FATF (де займаються відмиванням грошей). Планують допустити до приватизації й компанії, в яких держава-агресор контролює до 10%.
Продавати держпідприємства збираються винятково шляхом аукціонів або викупу об’єктів (зараз практикують ще й продаж акцій на фондових ринках). Малі об’єкти продаватимуть на електронних торгах у системі ProZorro.
Якщо під час аукціонів не буде покупців, передбачено можливість знизити стартову ціну на 25%, або й на 50%, що в наших умовах з високою вірогідністю може спровокувати зловживання, переконані юристи.
Цікаво, що об’єкти планують продавати без землі – з метою пришвидшити усю процедуру. Хоча частину інвесторів це може відсікти – деякі «промзони» забудовники якраз мріють перетворити на житлові чи бізнес-квартали.
Зрештою, поки справа дійде до ухвалення нового закону, наші парламентарі ще неодноразово встигнуть між собою перегризтись (приватизація завжди неабияк пожвавлювала ситуацію в сесійній залі), або можуть спробувати «вдосконалити» деякі новації на власний розсуд. Щось із цього ми спостерігатимемо вже зовсім скоро, коли почнеться нова сесія Верховної Ради.
Наступний етап великої приватизації енергетики попередньо запланований на початок літа наступного року – Фонд держмайна має у планах продаж контрольних пакетів ще шести енергокомпаній України. Тим часом у 2017-му, судячи з темпів роботи ФДМУ, плутанини у списках МЕРТ та загальної невизначеності, план надходжень від приватизації (вже третій рік поспіль це магічні 17 млрд грн) знову виконаний не буде. Навіть попри 3 мільярди «від Ахметова».
КОМЕНТАРІ
Голова ФДМУ в 2010-2014 рр.
Олександр РЯБЧЕНКО:
«Культуру не можна приватизувати, як промисловість»
Держвласність не може бути в такому стані, як зараз. Її треба реформувати або віддавати приватному власнику, чи брати собі партнером приватного акціонера. У держави немає грошей, щоб розвивати держпідприємства.
При цьому культуру не можна приватизувати так само, як промисловість. Держава зараз не може швидко перейти до приватизації, наприклад цирків, – немає досвіду. І продавати їх одразу всі буде помилкою. Варто зробити пілотний проект, подивитися на зацікавлення інвесторів. От, зокрема, цирк, який фізично не має перспектив і держава його не збирається фінансувати. Тоді його неминуче треба виводити під приватного власника. І вже за результатами цього процесу робити висновки стосовно всієї циркової галузі: як вона може розвиватися, яка там роль держави, що може приватний інвестор і т.д.
Загалом, швидко продати усе зі списків МЕРТ неможливо – будуть помилки, скандали, процес не піде. А новий закон про приватизацію може справді довго йти через парламент, адже що ближче до виборів, то складніше проводити такі концептуальні законопроекти: приватизація ніколи не мала 50% підтримки, стандартно – 20%. І справа тут не в лобістах – їх більше цікавлять конкретні, невеликі речі, які б не змінювали приватизаційного законодавства. Адже у нас більшість інвестиційно привабливих держпідприємств перебуває не під управлінням держави, а під управлінням конкретних ФПГ, які пролобіювали призначення туди свого директора. І далі вже можуть блокувати приватизацію об’єкта.
Щодо повернення "Укртелекому" державі (процес, який у травні запустив ФДМУ, – авт.) хочу зауважити, що Україна була однією з останніх європейських держав, яка виставила телеком на приватизацію (процес підштовхнув розвиток мобільного зв’язку). Це варто було робити ще на початку 2000-х років, коли були найвищі ціна і попит, які з того часу лише знижуються. Через це відсудити і повернути у держвласність – це дуже ризикований процес. Адже зараз продати його за стільки ж, за скільки він був проданий в 2011 році (близько $1,3 млрд), навряд чи вдасться – максимум мільярд, а реально – десь близько $700 млн. То хто відповідатиме за збитки? А це питання активно лобіюють. Скажіть, держава у такому розвитку подій зацікавлена чи, може, хтось інший?
Голова ФДМУ 1998-2003 рр.
Олександр БОНДАР:
«Влада підірвала ринок своїми діями»
Раніше формували списки стратегічних підприємств, які йшли за спеціальним порядком приватизації, суб’єктивними рішеннями Кабміну, а тепер визначатимуть, який об’єкт великий, який малий. Якщо він великий – проводитимуть тендер із залученням радників, яким будуть платити шалені гроші за те, що вони нічого не продадуть. Як із Одеським припортовим.
Якщо об’єкт малий – будуть через систему ProZorro продавати. Тобто будь-який охочий заходить на сайт, купує об’єкт – без жодних обмежень, може бути хоч з так званих «ЛДНР», хоч з Росії. І купує за ціною, яку запропонує він, а не держава. Тому що там немає стартової ціни як такої – її визначає ринок, а це означає, що вона дорівнює нулю. І от яким чином продаватимуть об’єкти – це все буде вирішувати уряд.
Якби Верховна Рада на всі побажання уряду реагувала позитивно, то, я думаю, що вони і приміщення Верховної Ради, Кабміну та президентської адміністрації продали б. Бажання все розпродати у них є, проблема в іншому – купувати ніхто не хоче.
Так, зараз дефіцит покупців і небажання будь-що купувати в Україні. Ви подивіться, як сильно впали ціни на нерухомість, на квартири, на землю. Зараз великі проблеми навіть у Фонду гарантування вкладів, який не може розпродати майна ліквідованих банків. У них на сайті щодня виставляють нові об’єкти, з земельними ділянками. Санаторії, житлові будинки, щотижня майна виставляють на мільярди гривень, а продають на пару мільйонів, і за якими цінами – ніхто не знає. Там переважно свої й купують, тому що працює система ProZorro, за якою ніхто охочий «зліва» не зайде. Тому що там будуть збої, там не працюватиме система. Це все вже відпрацьовано тими, хто розробляв цю систему, – на закупівлях, на фонді гарантування. Зараз воно буде поширюватися і на продаж держмайна. Усі ці прес-конференції та розповіді про чудову систему ProZorro, які проводить Нефьодов, – для людей, які абсолютно не в темі та не розуміють, що відбувається.
Тому що при всьому бажанні уряду є закони економіки. І якщо одномоментно на ринок викинуто майна (банків) на сотні мільярдів доларів і покупців на це майно немає, ціна падає на все майно в Україні і нічого дорого продати не вдасться.
Якщо влада підірвала ринок з самого початку своїми діями і зараз розповідає, що хоче все продати, – в мене враження, що це робилось навмисно. Щоб або нічого не купили, або купили за безцінь.
Зараз у цей котел залишилося ще кинути землю – і тоді все впаде повністю. А українській економіці настане повний капець – під розмови, як у нас все прозоро. Даруйте, але прозорість – це не продаж всього і вся за будь-яку ціну. Прозорість – це коли є конкуренція, коли ціна зростає і є багато охочих купити той чи інший об’єкт. У всіх інших варіантах це не прозорість, а дерибан.
31.08.2017