Після пр. Нусбавма нап. Вас. Павлюк.
В теперішних часах хороби нервові дуже значні числом, нервовість можна подибати, і то часто, навіть у дїтей, не то у дорослих, у котрих она на порядку дневнім, то-ж справедливо називають столїтє наше по-при другі епітети також столїтєм нервовим. В міру як змагає ся число нервових хоріб, виходить на верх нові средства лїчничі, і то средства легкі до виконаня і приносячі успіх, длятого хочу о них згадати. Але наперед позволю собі кілька вступних слів.
Місцем всего душевного житя єсть мозок. Mозок представляє менше-більше півкулю, що переходить в хребетний шпік. При великім душевнім розвою єсть тягар мозку більшій, a крутїжи мозкові о много дрібнїйші і численнїйші. Поверхність мозку представляє сива маса, звана мозковою корою, і она єсть місцем висших психічних функцій, а величина і надвижка сеї части мозку різнить чоловіка від звірят. Прочі части мозку призначені виключно до виконуваня механічних задач. З мозку і хребетного шпіку виходять всї нерви чувствуючі і порушаючі в видї тонших і грубших мотузків, розгалужують ся яко тоненькі ниточки і заосмотрюють цїле тїло від чуба до підошви.
Нерви чувствуючі кінчать ся в так званих дотикових тїльцях, котрі дуже численні передовсїм там, де чувство нїжне, як приміром кінцї пальцїв, конець язика. Цїкаве то, що нерви чувствуючі відрізняють малі різницї теплоти о много лїпше, нїж великі. Єсли завяжемо комусь очи, а потім приложимо холодну і теплу мисочку до чола, то досвідчуваний розрізнить легко, котра мисочка холодна а котра тепла; коли-ж приложимо до чола мисочку горячу і зимну як лїд, тогдї він не відрізнить зимного від горячого, хоч в обох разах має чувство неприятне. Також темпо дотиканя і раненя впливає незвичайно на чувство болю: тоненькі игли можна поволи проколоти через руку без найменшого болю. Рівно-ж многі раненя при машинах і у війнї дїють ся незамітно. У борючих ся жовнїрів певно богато впливає на чувство велике зворушенє, все-ж таки всї скорі зраненя переходять без болю. Один мелник працював коло машини і пояс урвав єму праву руку. Мелник увидїв нараз рукав своєї одежі на колесї, але зовсїм не думав, що в рукаві находить ся і рука єго. Доперва коли узрів кров на грудех, прийшов до свідомости цїлого нещастя. Дуже повільні зраненя, при чім біль роздїляєсь на довгій час, і дуже скорі зраненя, при чім урванє і ушкодженє нерву йде скорше, нїж провід болю до свідомости, зменшають або зовсїмь спиняють біль.
Біль єсть певною функцією мозку, але якій процес при тім відбуває ся, того не знаємо; знаємо певно, що наші нерви подібні до телеґрафічних дротів; навіть доведено, що в нервах кружать токи елєктричні, зависимі від відживленя нервів. Однак дїяльність нервів не єсть так скopa як ток елєктричний, довше треває, нїж ми виконаємо замірений рух або почувствуємо діткненє нерву. Ток елєктричний робить на секунду 464 міліонів метрів, підчас коли зворушенє нерву пробігає в секундї ледви 30—40 метрів. Длятого коли діткнемо ся кінцем пальця горячої плити, потреба 1/60 секунди часу, заким чувство дийде до свідомости.
Нерви суть живлени кровію, так само як і прочі части тїла. Коли мозок дїлає по над нормальний стан, наступає змученє, бо кров не в силї в відповідній мірі відновити зужиті матерії. В нервах лишать ся кислі продукти розкладу, котрі справляють чувство умученя так довго, аж доки свіжа кров их не забере. Длятого уважали й уважають добрий воздух і добру поживу за найлїпшій лїк на змучені нерви. Всяка гадка, всяка дїяльність иде рука об руку з хемічними перемінами в нервах, отже не смішим являє ся твердженє, що добра пожива спроваджує лїпшу дїяльність нервів а за тим і лїпші гадки. Каждий полководець знає, що жовнїри з иншим одушевленєм идуть у бій, коли добре попоїли. Скупе знов відживленє і голод усмиряє навіть найдикшій характер. Шмат землї, де панує біда, не відзначає ся в нїякім напрямі. Всї импульси волї, всї психічні афекти, як любов, приязнь, месть, всяку душевну працю мусимо уважати за дїла мозкової маси, але як она творить так великаньскі дїла, сего нїхто не дійшов. Тож не диво, що при таких тайнах нїхто не важив ся дотикати і брати нерви до лїченя, — ще до недавна показували хорих нервових у вежах за гроші. Доперва в нашім столїтю, коли почали брати до лїків нервів побіч доброго відживленя і свіжого воздуха також гартованє зимною водою, елєктрику, і коли при зраненях нервів попробували хірурґічних штук, і то з добрим успіхом, то нинї нїхто не лякає ся предприймати цїлий ряд операцій на самих нервах. Коли нерв перетятий, через що рамя або нога безвладна, то сшивають обі части бавовною або карболізованою ниткою з овечої вишки а привертають так телєґрафічний провід, а з ним чувство і рух. Коли вирваний цїлий кусень нерву, так що сшитє неможливе, то вшивають кусень звірячого нерву на місце вирваної части; при сильних нервових болях вишукують відповідні нерви та натягають их, і се в многих випадках показало ся добрим лїком. Богато епілєпсій лїчать тепер тим, що або нерви натягають, або усувають на голові зросненя разом з костію і прилягаючою частію мозку. Результат в многих випадках знаменитий, бо часто напади епілєптичні зовсїм перестають. Всї ті згадані методи належать до нового часу.
Тепер згадаю за такі средства лїчничі, що власне в нинїшних часах викливують подив за для добрих результатів.
Кождий знає, яку велику вартість треба праписати ґімнастицї, але ґімнастика не надаєсь для людей дїйстно слабих, бо вимагає богато сили, і лише часть вправ ґімнастичних полягає на зміцненю мускулів, другу часть осягає ся через певну вправу, звинність і штуку. Длятого вплив ґімнастики на хороби єсть більше профілактичний т. є. охороняючій. Але з ґімнастики вийшли два важні средства лїчничі т. є. шведска ґімнастика і масаж.
Шведска ґімнастика має три приписи і може дїлати на всї орґани людского тїла. Она розрізняє рухи пасивні, активні і подвоєні. Пасивні рухи суть ті, при котрих хорий зовсїм не напружуєсь a лїкар або ґімнаст натискає, підносить, гладить і стрясає хору часть тїла. Ті пасивні рухи дуже успішні на безвладність і тугість членів. Від сто лїт ходять в Римі рано старі женщини від дому до дому і в той cпoсіб пасивно ґімнастикують хорих. Другій припис ґімнастики творять активні рухи. Они виконують ся поволи і за-для того они для відживленя частей хосеннїйші, нїж сама ґімнастика. Третій і найлїпшій припис шведскої ґімнастики творять рухи подвоєні. Кождий рух, якій виконує хорий при яким-небудь опорі, називаємо рухом подвоєним, коли хорий підносить в гору руку, то се єсть рухом активним, коли-ж дамо єму в руку тягар, то мусить він уже напружити ся, щоби піднести рамя, бо тягар становить опір, — тому то називаємо тепер рух — подвоєним. Рух буде і тогдї подвоєний, коли хорий тягне за кавчукову кишку або перемагає опір руки лїкаря. Ті подвоєні рухи вимагають великого напруженя мускулів, доводить до них богато крови, а відводять кров з мозку, з нервів, з серця, з легких. На груди мають они і другій цїнний вплив, а именно, що через напруженє грудних мускулів розширюєсь грудна клїтка.
З часом вигадано т. зв. машинову ґімнастику. Суть тепер институти, де стоїть 30 до 40 апаратів, служачих до виконаня подвоєних рухів. Замітна річ, що многі средства лїчничі з-разу дуже довго були в руках простих людей, заким заняли ся ними учені. Нагадаю лише на гідропатію: як довго була она в руках єї винаходця хлопа Прісніца? Так оно йде і з тою машиновою ґімнастикою. Найдогіднїйшою машиною до лїченя єсть т. зв. ерґосгат. Єсть то машина вигадана професором Ґертнером до лїченя великої товстости тїла. Відомо, що велика робота мускулів иде на кошт углеводників і товщу. Коли мускули працюють, не осаджуєсь нїякій товщ, тож праця найраціональнїйше лїкарство на товстість. Ерґостат має тую користь, що вимагає працї корбової, а при корбі дїлають майже всї мускули на шиї, карку, грудех, череві, ногах і раменах. При напруженю так численних мускулів тратить чоловік при сто-разовім оберненю около 1 ґрам товщу. Toй апарат показав ся і при роздразненю нервів і мозку знаменитих средством лїкарским.
Знаємо, що орґан, котрий дуже напружаємо, єсть переповнений кровію; знаємо, що через працюючій мускул біжить більше крови, нїж через спочиваючій. Коли-ж ми при роздразненю мозку і нервів через ерґостат введемо богато мускулів в працю, то відтягаємо кров з мозку на мускули. Один россійскій учений дістав ся до вязницї і мусїв в друкарни крутити корбою. Через то він вилїчив ся від болю голови так добре, що вже в кількох тижднях чув ся здоровшим і веселїйшим. Коли подумаємо, кілько посїдаємо мускулів a всї они призначені до роботи, — коли подумаємо, чого то ними доказують танечники, линоскоки і еквілібристи, то й не диво, що бюрократи і учені, котрі не мають нїякого руху, як лиш денно два рази перейти дорогу до бюра, або сальонова дама, котра лише два рази в тиждни, коли погода, виходить на прохід, — не диво, кажемо, що ті люде, напружуючі лиш кілька нїжних мускулів, суть нервові, роздразнені, хоровиті. Вже у дїтей подибуєсь нервовість і щаслива повстала гадка — заводити в школах ґімнастику, щоби запобігчи переповненю мозку кровію. Нема сумнїву, що ся гадка скоро увійде в житє, рівно-ж і ерґостат має перед собою велику будучність. Хто мусить напружати мозок а не має нагоди до мускулярної працї, — як ходженє по горах, огородові роботи, столярство, рубанє дерева і т. д., — тому все заступить ерґостат, що й мало коштує і небогато забирає місця, бо може стояти в кождім кутику комнати.
В новійших часах звернув цїлий учений світ око ще на одно средство лїченя нервів, а тим єсть гіпнотизм. Многі уважають до нинї цїлу сю справу за обманьство і штукарство, навіть віденьскій психіятр пpоф. Т. Мейнерт був великим противником гіпнотизму, наші знов приймають истнованє маґнетичного флюідум в певних людях. Оба погляди фальшиві. Гіпнотизм єсть имовірно стан роздразненя наших нервів, мозку і хребетного шпіку, а позаяк ми всї більше-менше однаково випосажені, то й правдивим може бути припущенє, що кождий чоловік єсть в силї гіпнотизувати і що кождий може бути загіпнотизованим. Тілько здаєсь один має до того більше нахилу, другій менше.
Гіпноза єсть дуже цїкавою прикметою нервів, лїпше сказати-б нервової системи, і она нам поясняє много чудес. На жаль лежав і гіпнотизм в руках простих людей та служив им за добре средство до пoказуваня штучок і до зарібку, так що всякій лїкар бояв ся тикати гіпнотизму, щоб не посуджено єго о обманьство і штукарство. Аж в послїдних десятьох лїтах збирали учені лїкарі, проф. Шарко в Парижи і школа в Нансі цїнні матеріяли з гіпнози і старали ся приложити єї до хорих.
Вже при масажи, — твердили они, — не єсть річію рівнодушною: хто масує. Розуміє ся, що при всяких пухлинах, грубих і задеревілих членах особа масуючого не має впливу, — тут иде о то, щоби силою розтерти, роздїлити пухлину, — але инакше дїє ся при всяких корчах, а за тим говорять такі факти: Нїхто, приміром, не може сам себе лоскотати, підчас коли чужа рука може залоскотати на смерть. Ще яркійшій доказ, що дотикаюча рука часто не єсть рівнодушною, дає нам різне чувство против елєктрики. Бувають служницї, по більшій части брунетки, чорноокі дївчата, котрі не можуть жадній дамі фризувати волося, бо их пальцї так елєктричні, що легке волосє біжить за пальцями і все стоїть в гору, підчас коли синоока бльодинка виконує тую саму фризуру без труду. Відома річ, що маґнетизм і елєктрика близько з собою споріднені. Можна зелїзний прут зараз перемінити в сильний маґнет, коли обівємо єго дротом ґальванічного току, і на відворот, в кождім мідянім дротї можна викликати ток елєктричний, коли обівєсь єго около маґнету. З тої тїсної звязи маґнетизму і елєктрики можна заключати, що і люде, котрі мають різні степенї елєктрики, рівно-ж і що-до маґнетизму різно розположені.
Сон гіпнотичний називаємо також сном звірячо-маґнетичним, бо металічний маґнет має на таких спячих незвичайний вплив. Коли хто находить ся в снї гіпнотичнім а зблизить ся до него маґнет, то наступає векикій неспокій і повстає дивне зявище, котре називаємо заміною. На примір: спячій пише правою рукою, то по зближеню маґїнету буде писати лївою; коли лїва рука в корчах, то при зближеню маґнету переходить корч на праву руку. Взагалї маґнет перемінює все на противне. Коли, приміром, сплячому вмовлено, що він сю або тую особу ненавидить, то маґнет перемінює ненависть в любов.
Сон гіпнотичний викликуєсь через гадки на сон і через монотонне побудженє різних нервів. Особа, що хоче бути загіпнотизованою, мусить сконцентрувати всї гадки на сон. Одні лїкарі усипляють в той спосіб, що слабо блискучі річи, як металевий гузик, держать на початках носа і кажуть добре вдивлювати ся; другі знов кажуть наслухувати цоканя годинника; инші знов роблять монотонні гладженя по лици, а многі усипляють тим, що все вмовляють думати о снї. Деякі особи до кількох мінут заснуть, у других не пійде се й за годину, однак чим частїйше буває хто гіпнотизований, тим лекше засипляє, так що вкінци можна наказати сон навіть через телєфон. Сон треває годинами і днями, аж доки гіпнотизатор спячого не збудить. Підчас того сну дотична особа находить ся в великім нервовім роздразненю. Спячі читають дрібне письмо з великого віддаленя, тиху бесїду чують через грубі мури, — они суть зовсїм без волї, лише знаряд в руках маґнетизатора, повинують ся єго воли і сповняють прикази єго хоч-би навіть за кілька днїв. То власне називаємо суґґестією. Длятого гіпнотизм може бути хосенний в руках совістного лїкаря на деякі нервові хороби.
Добрі наслїдки гіпнози можна подїлити на три ряди: Перше: можна у деяких хорих через гіпнотичний сон спровадити спокій, котрий єсть для роздразненого цїнним і через нїчо друге не даєть ся заступити, анї через опіюм, анї морфіюм, анї через вино або гідрат хльору. Також скоробюче серце приводить ся через гіпнозу до спокійнїйшого руху. По друге: гіпнотичним сном можна також знечувствити. Знечувствленє єсть у деяких людей так велике, що можна слабу руку або ногу утинати без болю, так що навіть думано гiпнотизмом заступити наркотизованє хльороформом. На жаль, оно не удає ся у всїх людей однаково добре. По третє: найбільші користи лежать в гіпнотичній суґґестії. Poзуміє ся, що она не даєть ся примінити в хоробах вмовлених або удаваних, але в дїйстних ослабленях, корчах і болях, котрі бувають викликані через слабі нерви. Н. пр. єсли хто видить напад епілєпсії, сам перелякає ся і дістає нападу, як се часто лучає ся, то можна се назвати правдивою хоробою нервів, бо тут нема нї наросту на голові, нї пухлини в мозку, котра спонукує епілєпсію, але се єсть виключно слабий нервовий устрій. Такій случай дає ся вилїчити суґґестією. Многі дістають зі страху корчі та гидкі порушеня, — і для них знов єсть гіпнотична суґґестія одиноким лїком. При всякім лїченю богато значить довіріє до лїкаря, a довіріє дасть ся ввести хорому через суґґестію. Навіть любов, приязнь, ненависть, пильність можна вмовити в снї гіпнотичнім.
Від гіпнотичної cyґґecтiї надїємо ся великих результатів на поли лїченя нервових хороб. Поки-що они ще мало розслїджені.
[Дѣло]
29.08.1892