Повело ся Стрільцям Сїчового коша отамана Н.Гірняка доконати відкритя, що має не богато coбi рівних за весь час наших археольоґічних дослїдів. Припадок хотів, щоб впали вони на слїд памятки, яка є в силї кинути нове світло на темряву передісторичних часів Підкарпатя, а в кождім разї представляє не аби яку наукову вартість. Сим способом до кінця воєнної слави вплели вони і гарну цвітку зрозуміня культурної вартости памяток минувшини — а се певно запише їм будучність на загальний рахунок заслуг і славних подвигів. З великим признанєм повинні ми приняти до відома сей новий успіх з обсягу — так здавалось би чужого воєнним цїлям.
Не може бути всїм звісне, про що іде якраз дїло, длятого коротко розкажемо справу, обясняючи з наукового боку її далекосяглість і значінє — на скільки позволять скупі на разї звістки. Про все дізнали ми ся зі статї О.Н. у "Вістнику Союза Визволеня України" (1917 стр. 425—6), куди і відсилаємо всїх цїкавих. На сїм місци вискажемо лиш свої здогади з приводу поясненя значіня відкритої памятки.
Сїчовий кіш згаданого отамана, розложений на великім ставищі між Рогатином і його передмістєм Підгородєм, довідав ся про відкритє на обійстю одного господаря камінної якоїсь фіґури. Щоби близше познакомити ся з нею, уладили люди прогульку на місце, вказане їм рогатинськими професорами. Місцевий священик, освічена людина, заняв ся дуже тою нахідкою, а був навіть намір перевести камінь до Рогатина і уставити перед ґімназійним будинком. Війна станула сему на перешкодї і аж тепер знова прийшла справа на чергу.
З оповіданя селян виходить, що "заклятий камінь" стояв віддавна в огородї господаря Бойкевича, звернений фронтом до шляху, що веде з Рогатина до Львова. Кругом того каміня був цвітник, бо шанували його здавна і накривали оборогом, аби не мок. Коли похилив ся, почав властитель копати під ним, щоби усунути його на землю, аби не убив коли дитини. Жінка його спротивила ся тому, але він таки підкопав камінь і поклав його на обійстю. Тодї жінцї відняло силу в руках і ногах і вона померла, ще не стара лїтами. При відкопуваню відкрили під ним, від заходу, при дорозї, кости, а між ними щоку барана.
Стрільцї списують, що під плотом лежить велика камяна плита темно-сїрої краски з невиразними слїдами якогocь обробленя, або й "природними" зарисами. Ширина її виносить 4½ пядий, довжина майже 11 пядий. Вона трохи ширша в підставі і має в противній сторонї такий вигляд, що в сумерку, або з далека, може робити вражінє великої голови. На підставі є вглубленя, що можуть бути виконані примітивним зовсїм знарядом. Менше більше на серединї є якісь знаки, виконані напевне людською рукою. З виду пригадують вони вужа. Щоби лїпше оглянути загадочний камінь, уставили його Стрільцї, сфотоґрафували, а маляр Курилас відpиcував його точно.
На тему справдї інтересного каменя розвів автор статї фантастичні міркованя, що не мають претенсії до наукової стійности, а навіть охрестив його іменем бога Велеса. Полишаючи однак фантазії на боцї, варто розглянути ся в питанях, які насувають ся з причини відкритя сеї цїнної передісторичної памятки.
Реляція автора статї не дає на жаль спроможности оперованя точними даними і конче треба, щоби хтось з фахових людий заняв ся дослїдженєм каменя, але на разї і на сїй підставі можна попробувати розвязаня деяких важнїйших питань. З опису виходить, що се величезний камінь, з грубша нагадуючий людину, з якимись загадочними знаками вужевого виду і взагалї зі слїдами обробленя якимсь примітивним знарядом. Незвичайно важна є обставина, виразно назначена автором статї у "Вістнику", що при відкопуваню каміня найшли ся кости барана. Не байдуже також, що місце, де він стоїть, було колись ставищем, якби виходило з наведеного в горі опису.
На підставі сих даних спробуємо розяснити дещо темряву, що закриває загадочну фіґуру. Оглянемо ся передовсїм за анальоґами на нашій землї. Не далеко мусимо шукати, бо ось в 1904 р. відкрили величезний якийсь камінь на ниві "Шляхотчина", на степі Панталихи, в селї Заздрости, теребовельського повіта. Камінь сей дослїдив, описав і з рисунками знаків oголосив Б. Януш, а потім заняв ся ним і д-р Володимир Дєметрикевич. З дослїдів їх виходить, що на камени сїм слїдні є три досить великі знаки в видї колїсцят або вужів. Камінь довгий 5½ м, широкий більш 1 м. Два знаки є видні з переду, а один з боку. При відкопуваню каменя з давного багнища найшли ся черепи глиняної посудини з кістьми, які по розслїдженю в лябораторії порівняної анатомії проф. Гоєра в Кракові показали ся останками двох баранів. Всї ті обставини пояснили, що камінь з Заздрости належить до ґрупи т. зв. камінних "баб", яких много розсїяних було колись, в південній східній Европі, а також в середній Азії.
Відкритє в глубинї середної Азії величавих гробниць з численними фіґурами і написами над Орхоном в Монґолії кинуло богато світла на питанє походженя "камінних баб". Простір, звісний такими "бабами" зачинаєть ся в Азії на полудне від Балканського озера в північнім Китаю і тягнеть ся поясом через середину Азії до Кавказу, а потім в Eвpoпі доходить аж до Віртемберґії. На тім просторі можна відріжнити вісім значнїйших відмін сих фіґур, з яких майже кожда має властивий собі обсяг, на якім повстала, або більше розвинула ся. Чотири з сих відмін припадають на Азію, а чотири на Европу. В Азії всї роди сих фіґур зображають переважно мущин і мають доказану звязь з гробницями. В Европі доси лиш при декотрих відмінах "баб" переконали ся, що стояли вони при гробах. Гроби, при котрих такі фіґури уставлювали в Азії, мали вигляд круглих або чотиробічних насипів, частїйше камінних, як земних. Ті насипи обставлювані були инколи по краях прямими камінями в один або кілька рядів. Посеред такого насипу, або при однім його краю уставляли довгий камінь, що з початку був звичайним собі каменем, а пізнїйше доперва почали його покривати ріжними знаками, передовсїм т. зв. "тамґа", турко-татарськими знаками власности, подібними до рунїчних букв. Пізнїйше покривали його зображенями звірят, людського лиця, а вкінци надавали загальну сильвету, щораз більше зближену до людської фіґури, менше або більше викінченої.
Плити з самими такими знаками звісні були доси лиш з глубини Азії. Що-йно відкрите каміня в Заздрости доказало, що находили ся вони колись і під Карпатами. Одиноким сього приміром був донедавна лиш сей камінь, але недовзї наспіли вістки і про инші у нас камінні "баби". В 1911 р. дослїдив Волод. Щербаківський в селї Лопушній, рогатинського повіта, фраґмент камінної фіґури, яку видобули в 1850 роцї з ріки Липицї і на жаль розбили. Статуя ся, названа Світовидом, зображувала фіґуру з чотирома лицями і стільки-ж ногами. Місцевий парох велїв її розбити длятого, що була поганською памяткою, а на збережених ногах уставити хрест. В такім станї можна бачити сю фіґуру і нинї ще в селї Лопушнї. Показує вона деяки анальоґії до звісного "Світовида" з Личківцїв над Збручом, який зберегаєть ся в музею краківської Академії. "Світовид" в львівськім музею Любомірських не є ориґіналом, а ґіпсовим відливом. Фіґуру ту, видобуту зі Збруча в 1851 р., вважаєть ся тепер вже загально в науцї ориґінальною, а не фальсифікатом. Подібного "Світовида" відкрили і знищили в 1875 р. коло Гусятина на російськім Подїлю.
Послїдну камінну "бабу" врештї відкрив пок. Волод. Гребеняк з товаришем своїм Волод. Антоневичем в 1910 р. в Звенигородї під Львовом. З ниви "Підкамінь" перевіз камінь сей о. Білинкевич перед церкву. По оповіданям селян камінь сей мав колись чародїйну силу, коли перекидали його на другу сторону. Має він зовсїм видні зариси людської фіґури, висоти 2 метрів, з вглубленями в місци очий, носа і рота. На висотї більше-менше грудий і пояса видно десять рис, що якби зображувати мали пальцї. Позатим видно, що камінь сей був з грубша оброблений, що квалїфікує його зовсїм до ґрупи "баб". На думку д-рa Деметрикевича походять вони з IX—XI в. по Христї — з часів, коли Славяни стояли під впливом турко-татарських племен Азії.
В освітленю сих анальоґій виступає виpaзнїйше значінє каміня з Підгородя. Найблизшу з ним анальоґію виказує передовсїм величезний камінь з Заздрости, який має на собі також знаки вужевого виду, викопаний був разом з кістьми баранів і стояв колись також на багнистім міcци. Близький їм є також камінь зі Звенигороду. Фіґура з Лопушни, Гусятина російського і зі Збруча належать вже до більш образованої ґрупи, мабуть молодшої. У всїх разом вдаряє, що найшли ся вони в найблизшій околицї Теребовлї, Заенигорода, Рогатина і Гусятина, отже в найдавнїйших центрах культурних прикарпатської України. І се також доказує їх відвічну давнину. З огляду на знаки-письма найінтереснїйший є камінь баба з Заздрости і якраз відкритий в Підгородю. Знаки першого звісні є вже з публїкованих рисунків — конче треба дослїдити їx ще на камени в Підгородю. Тільки тодї буде можна щось певнїйше сказати про нього, бо все, що ми тут навели, має підставу лиш під сим услівєм, коли наведені дані справдї так представляють ся, як се читаємо в "Вістнику", де долучена є ще фотоґрафічна знимка, на жаль зроблена з менш характерного боку фіґура. Найлїпше булоби при добрій фотоґрафічній знимцї опублїкувати й точні рисункові знимки, передовсїм згаданих знаків. Здійсненя сього ждемо нетерпеливо.
Лїтература:
Б. Януш. Камінь з загадочними знаками в с. Заздрости (з рис.) Записки Наук. Тов. ім. Ш. 1917. Том 80.
Idem. Badanіа аrсh. w r. 1911. Na ziemi naszej 1911 r. 12, 23.
Idem. Kultura przedhistoryczna Podola galic. Przewodik nauk,-liter. 1915. VI.
Dr. Wl. Demetrykiewież. Figury kamienne t. zw. "bab" w Azyi i Europie i stosunek ich do mitologji słowiańskiej. Spraw. Wydz. filolog. Akad. 1910 (відб.)
В. Щербаківський. Записки Наук. Тов. ім. Ш. 1910. Том 98 (ілюстр.)
W І. Antoniewicz. Figura z Łopusznej Ziemia. Варшава 1912, ч. 35.
Іdem. "Baba kamienna" w Dźwinogrodzіe. Wiadomości numizm.-arch. 1916. ч. 2. (ілюстр.)
[Дїло]
24.08.1917