Гей, зацвила калина у яру;
Машерує стрілецька дружина під гору.
Машерує дружина стрілецька через плай,
Гей, ти наша славо молодецька, добре дбай!
Сурма грає, синій прапор має аж до хмар,
А дружина калину ламає, мов той жар.
Поставали молодці козацькі до ряду
Тай квітчають голови юнацькі до ладу...
І співають, мов йдуть на весілля, мов на пир;
Лиш щось плаче смерекове гилля через бір.
Лиш щось смутком сині води плещуть із нори
Густо, гостро швидкі кулі свищуть зза гори.
Не питає стрілецька дружина, йде в проваль;
На ній горить червона калина, мов кораль.
Похилились стрільчики удалі до води,
Закапали червоні коралі із грудий.
***
Окопи сюди,
Окопи туди —
Поміж тими окопами
Стрілецькі ряди.
Злітає куль рій
На стрілецькій стрій...
Межи тими стрільчиками
Був і милий мій.
Що куля згуде,
То стрільчик паде.
Гей вже мого миленького
Не видно ніде.
І звідси окіп,
І звідси окіп
Межи тими окопами
Миленького гріб.
***
Ой ненє, ненє —
Гіркий світ!
Годувалась, ненє,
Мов маків цвіт мене —
Опав цвіт.
Ой ненько, ненько,
Серцю жаль!
Жаль серцю, ненько,
Іти так раненько
В мрачну даль.
Ой мати, мати —
Не тужи!
Не дадуть камрати
Тут довго лежати
На межи.
Легко, ніжно схоплять
Тай до сну;
Сльозами покроплять,
Хрест з берези встромлять
— Я засну...
***
Закличу голуба
З зеленого дуба,
Пішлю його до дівчини,
Котра мені люба.
Лети, голубочку,
В рідну стороночку,
Куди ходить моя мила
В вишневім садочку,
На вишні, на вишні
Вишеньки нависли —
Гей, що тобі, чорноброва,
На гадці на мислі?
Нависли вишеньки
На нитці тоненькій
Нічо мені не на гадці
Лиш ти, мій миленький.
Гадаю, гадаю,
Що робити маю...
Як післати тобі знати,
Що з туги вміраю? —
Шли мила післанця
Ще з ночі до шанця,
Скоро встану, зараз стану
З ворогом до танця.
Тай ся догуляю
До краю, до краю,
Аж до той могилоньки
В зеленому гаю...
***
Стоїть явір придорожний
Іде жовняр подорожний —
В душі думок рій.
Темний явір, мов та хмара,
Під явором гріб жовняра,
А де буде мій.
Чи у полі, в роздоріжжу,
Чи в зелених гір підніжжу.
Чи в полонині?
Чи в родині, на Вкраїні,
Чи в чужині, тій студеній
Чи на чужині?
Гей-гей!
Чи на чужині?
***
Ой конину, воронику,
Білі копита!
Чому, коню, під тобою
Земля порита?
Ой конику — воронику,
Гриво булана!
Чому, коню, під тобою
Немає пана?
Синій кабат, мов той блават,
Шапчина, як мак —
Тепер лежить, а кінь біжить
На терновий шлях.
[Воля, 27.11.1920]
29.11.1920