Представники української діаспори у США оцифрували архів українських січових стрільців і виклали його у вільному доступі на сайті. Про це повідомив львівський історик, працівник Музею національно-визвольної боротьби та військовослужбовець Орест Круковський. Оцифруванням скляних фотонегативів архіву УСС впродовж десятиліття займався член НТШ в Америці Василь Лопух.
Для істориків та поціновувачів історичних світлин вчорашній день став справжнім святом. Vasyl Lopuch, дійсний член НТШ в Америці, завершив свою понад десятилітню працю з оцифрування скляних кліше архіву УСС та зробив її доступною на сайті https://www.legionukrainiansichriflemen.com, – написав Орест Круковський.
На сайті оприлюднені понад 3 тисячі фотографій у хорошій якості, які зберігаються в Українському музеї та бібліотеці у Стемфорді, а також в архівному фонді Наукового товариства ім. Шевченка в США. З них можна почерпнути багато інформації про бої та побут січових стрільців. Фотографії поділені за роками, а також локаціями і навіть авторами світлин. Серед авторів фото ми впізнаємо відомих представників пресової квартири і старшин УСС Івана Іванця, Юліана Буцманюка, Осипа Куриласа, Івана Чмолу. Серед світлин – деякі досі невідомі портрети відомих офіцерів УСС Петра Франка, Олени Степанів, а також багато фото рядових бійців.
«Представляю результат багаторічної праці та дякую всім за підтримку. Мій емоційний стан сьогодні складно описати. На старих фотографіях – молоді воїни, які спершу воювали проти царської Росії у складі австрійської армії, а пізніше боролися за незалежність України. Нині такі самі за віком молоді воїни знову захищають Україну від російської агресії», – поділився своїми емоціями Василь Лопух.
Світлини охоплюють період 1914–1919 років, місця конкретних боїв УСС на Галичині, похід на східну Україну та події у Києві. В альбомах багато портретів старшин, а також сцени щоденного життя українських вояків – від окопів до святкування Великодня і Різдва.
Олена Степанів
Цінною є світлина прапороносця з синьо-жовтим прапором і галицьким левом, що підтверджує те, що січові стрільці також мали такі знамена. Як пояснює історик Орест Круковський, художник Юліан Буцманюк створив відому поштівку «Переможний похід на Болехів», на якій зобразив синьо-жовтий прапор.
«Довший час я ламав собі голову питанням, чи міг собі художник таке нафантазувати, бо в історичній літературі про цей прапор ніхто не згадує. Я перебрав масу літератури і мемуарів сучасників, проте ніде не згадується, що ці два курені весною 1915 р. послуговувалися таким прапором. І тут, на сайті фотографій УСС, фото прапороносця з синьо-жовтим прапором з галицьким левом. Буцманюк не нафантазував. Прапор був», – пише історик.
Цікавими є також світлини, як Юліан Буцманюк створював відзнаку «За волю України» та геральдичну композицію відзнаки «Соборна Україна».
Унікальними є чотири фото з вишколу добровольців УСС у Львові, які відбувалися неподалік цитаделі у серпні 1914 року. А також світлини з презентації діяльності Українського легіону 1916 року у Відні на «Військовій виставці». Для цього з ініціативи Івана Боберського спеціально збудували деревʼяний павільйон в гуцульському стилі, де демонстрували фотографії, картини, зброю січових стрільців.
Після Першої світової війни більшість січових стрільців продовжили боротьбу в лавах Української Галицької армії – збройних силах ЗУНР. Однак після закінчення боїв і встановлення тоталітарної влади багато колишніх вояків емігрували за кордон.
Після Другої світової війни січові стрільці заснували в Німеччині 1948 року Братство УСС. Більшість із них переїхали до США і продовжили діяльність за океаном. Метою їхньої праці було зберегти пам’ять про усусусів. Видавництво «Червона калина» публікувало спогади, фото й ілюстрації про ці історичні події, збирало архівні матеріали, воєнні артефакти. Їхню спадщину передали на постійне збереження Українському музею і бібліотеці в Стемфорді. Так архів УСС опинився в Америці.
