Поляки, Українцї й галицька адмінїстрація.

 

Українська інтервенція з приводу оклику пoc. Гайного.

 

Відень, 16 червня 1917.

 

На засїданю палати послів 13. с. м. презес польського кола п. Лазарський взяв ся в своїй промові хитрим способом вибілювати галицьку цивільну адмінїстрацію та зажадав усуненя війскових орґанів з адмінїстрації Галичини і приверненя старого ладу. На жаль новий реґулямін не дає можности зглядно вистарчаючої можности реаґувати на такі річи з місця. Щоби все таки зараз зареаґувати, записав ся пoc. Сїнґалевич бодай до фактичного спростованя, бо пос. Петрушевич мав прийти до слова аж 16. с. м., а на виводи презеса кола треба було зараз зареаґувати, — тим більше, бо наслїдком варварського оклику пос. Гайного, що "в Галичинї за мало людий повісили", настав в палатї настрій звернений проти Нїмцїв і війскових орґанів, а Поляки всю свою вину за наші переслїдуваня пришпилили війсковости, вибілюючи себе і галицьку адмінїстрацію.

 

Пос. Сїнґалевич, прийшовши до слова 14. с. м., заявив:

 

Як стверджує стеноґрафічний протокол, сказав речник польського кола у своїй вчерашнїй промові ось-що:

 

"В тім часї, коли ми мали Росіян в Галичинї майже вже під Краковом, так, що лиш пять найдальше висунених західних повітів було вільних від інвазії, тодї наша цивільна управа як в краю, так і по містах і повітах була зовсїм добра. Гармати греміли недалеко від Кракова, але цивільний намісник правив у нас в Кракові цїлком розумно, справедливо та енерґічно. Посадники всїх міст, які мали власть заступати полїтичну адмінїстрацію, сповнили зовсїм знаменито свої обовязки. Доперва по побідї під Горлицями, коли прогнано ворога, усунено з незвісних причин цивільного намісника".

 

Супроти сказаного мушу піднести слїдуюче фактичне спростованє:

 

Вже перед війною не мала галицька адмінїстрація доброї слави та в многих напрямах не доросла до сповненя своєї задачі. Брак обєктивности у многих функціонерів тої адмінїстрації, особливо супроти українського населеня, давав дуже часто причину до правдивих жалоб також в тій Високій Палатї. Вороже поведенє тих орґанів в полагоджуваню потреб українського народа було таке загальне, що до найбільших рідкостий належало справедливе і обєктивне поступованє.

 

Та вже дїяльність і поведенє тих орґанів підчас мобілїзації і в перших місяцях війни достарчили стілько доказів, що вона нездарна і не можна на неї спустити ся, що та дїяльність просто мусить бути напятнована як злочинне збоченє у виконуваню урядової власти, в якім далеко переступлено і найгірші ожиданя.

 

Виповідженє війни проти Росії приняло українське населенє з найбільшим одушевленєм та ожидало з найбільшою готовістю відповідних поучень зі сторони властий і проводу, приміненого до того великого часу. Однак серед польських властий адмінїстраційних запанувала якась дивна пасивність, яка передовсїм проявила ся в браку найпримітнїйших poзпорядків, потрібних вказівок і поучень на случай ворожої інвазії, за чим пішла великанська утрата людського майна, як також утеча на безголовє населеня заскоченого наглою інвазією.

 

Галицька адмінїстрація, в якій переважно розсїли ся вшехполяки, занедбала в часї мобілїзації зробити нешкідливими непевні елєменти і замість цїлою душею віддати ся з тім великім часї сповненю своїх обовязків, розвинула як найживійшу аґітацію проти українського, для держави вірного населеня. Вона інформувала фалшиво і тенденційно війскові власти, вона заінсценувала страшну нагінку на українське населенє, зміряючи до його винищеня. Тисячі і тисячі невинних Українцїв в наслїдок того нечувано-ворожого поведеня повішено, розстрілено, арештовано і приміщено в таборах для інтернованих. Тисячі еґзистенцій знищено. А на чолї тої злочинної банди стояв шеф галицької адмінїстрації та приглядав ся холоднокровно і без серця тій страшній роботї своїх підчинених орґанів. Про ті огидні дїла поговоримо ми ще тут основно в найблизшій будучности.

 

Президент: Звертаю увагу, що вже минуло 5 хвиль.

 

Пос. Сїнґалевич: Перед очима намісника, старостів та инших функціонерів полїтичної власти, серед наруги товпи, серед жорстоких, крівавих побоїв, гонено невинно арештованих без ріжницї віку, стану і пола. Галицький цивільний намісник однак нїчого не зарядив, щоб протидїлати тій злочинній нагінцї.

 

Усуненє того намісника з його уряду та усуненє деяких полїтичних урядників без сумнїву було на місци, хоч ті панове властиво повинні бути поставлені перед карний суд. Адже се вони на вічні часи скомпрометували австрійське правительство та обезчестили свою власну націю.

 

Президент: Пане после, я звертаю вашу увагу, що регулямін передвиджує для фактичного спростованя не більше як 5 хвиль часу.

 

Пос. Сїнґалевич: Я кінчу вже, Пане президенте! Коли іменованє ц. к. ґенералів галицькими намісниками має означати зміну системи в дотеперішній адмінїстрації Галичини, то се можна би лиш повитати як довго ожидане пробудженє австрійської держави до сповненя її обовязку супроти українського народа. Для Українцїв був би поворот старої, нестерпної системи в Галичинї з польським намісником на чолї невиносимим і в сїй справі не тільки не можуть вони признавати виявлених тут поглядів п. Лазарського, але навпаки вони проти сего як найрішучійше застерігають ся.

 

Ті до неба о пімсту взизаючі надужитя орґанів галицької адмінїстрації є кровавою картиною в історії нелюдського знущаня над нашим народом, є вони також незмитим пятном ганьби для Австрії, як правової держави.

 

Президент: Я прошу пана бесїдника кінчити, бо в противнім разї буду мусїти відобрати голос!

 

Пос. Сїнґалевич: Оборона галицької адмінїстрації речником Поляків була отже з тих причин неоправданою дїйсним станом річи, тому я вважав моїм обовязком ті його виводи тут фактично спростувати.

 

_____

 

Про аферу пос. Гайного додамо отсї подробицї:

 

Коли впав його варварський оклик, в рядах усїх славянських послів вибухнув елєментарний зрив протесту. Всі кинули ся в сторону негідника. Пос. Штайнгавс, галицький Жид, заатакував його чинно і в тій хвилї з подражненя сам зімлїв, так що мусїли його вивести з салї.

 

Д-р Кость Левицький удав ся в сїй хвилї до президента палати Ґросса і зажадав замкненя засїданя. Коли Ґрос заявив, що удїлить пос. Гайному нагани, заявив д-р Кость Левицький, що се не вистарчає. Тодї ураджено, що промовить представник Нїмецького Національного Coюза, пос. Штельцель, щоби перепросити палату за поступок пос. Гайного.

 

[Дїло]

20.06.1917