Нідерланди урочисто вшановують свого нового короля Віллема-Александра, колишнього принца Оранськоого. Таким чином вперше після 123-літньої перерви амстердамський трон посяде чоловік, монарх. Завдячувати цьому він повинен своїй матері – королеві Беатрікс, профілем котрої ми можемо милуватися на голландських євро-монетах.
Матінка після 33 років королювання вирішила поступитися своєму синові. У 75-річному віці можна йти на емеритуру, навіть монархині. Державні справи напрочуд втомливі.
Спостерігати за святковою зміною королівської династії на центральній площі Амстердаму – площі Дам – зібралися (за приблизними підрахунками) вісім сотень тисяч людей, котрі прибули як з усіх куточків країни, так і з-за кордну. Більшість з присутніх мають на одежі елемент помаранчевої барви – традиційної для Нідерландів.
Зрозуміло, що приїхали також монарші родини зі всього світу. 12500 поліціянтів були задіяні для охорони порядку в нідерландській столиці.
У зворушливій атмосфері Беатрікс підписала офіційний документ про зречення престолу на користь свого 46-річного сина. «Я переконана, що відповідальність за нашу давню країну треба передати у руки нової генерації», – заявили вона. І принц Віллем-Александр в одну мить перетворився на короля Віллема-Александра IV, а його старша (дев’ятилітня) донька Амалія – відповідно на спадкоємицю трону.
«Це був дуже особливий, дуже емоційний момент, – промовив нідерландський прем'єр-міністр Марк Рютте, – передовсім тому, що ми добре пам’ятаємо, з якою Любов’ю й відданістю королева Беатрікс служила своїй країні». На площі Дам залунало тисячоголосе сканування: «Дякуємо тобі, Беа! Беа, Беа, Беа, дякуємо!» Від такого спалаху почуттів ні екс-королева, ні новоспечений монарх не змогли стримати сліз розчулення.
Мало яка монархія може похвалитися такою народною підтримкою, як нідерландська. 75 відсотків громадян готові грудьми стати на захист свого трону й лише 15% виступають за скасування монархічної системи.
Хоча слід зазначити, що монархія для голландців – недешеве задоволення. Щороку приблизно 40 мільйонів євро витрачає бюджет країни на утримання королівської родини. Мало яка європейська монархія може похвалитися таким розкішним фінансування.
Щоправда в країні діє кілька антимонархічних груп. Здебільшого вони об’єднують анархічну молодь. В Інтернеті існує група «Weg met de Monarchie» (Геть монархію!). І обурення в бунтарів викликає навіть не стільки марнування державних грошей, хоча й це є предметом гострої критики. Проте більше антимонархістам йдеться про нерівність станів, про існування привілейованих осіб у демократичному суспільстві, про те, що влада (якою б мізерною вона не була) передається спадково. Та й узагалі противники монархії вважають її суспільним атавізмом.
Але на те вона й монархія, аби уособлювати собою віковічні традиції. Хоча допасування до духу часу все ж потрібно навіть їй. Саме з надією на життєво важливі реформи й було здійснено цю династичну передачу корони. Тому на плечі Віллема-Александра покладається завдання Геркулесової ваги. Йому треба, втримуючи рейтинг популярності королівської родини, здійснити перетворення королівського двору на інституцію, котра б з атавістичної перетворилася на корисну суспільству.
Чи здатен він на це? Ще зовсім недавно багато експертів висловлювали сумнів. Адже раніше принц Оранський послуговувався реноме такого собі легковажного франта. У школі він навчався поганенько, університет закінчив з горем навпіл. Ще кілька років тому для голландців було чимось немислимим, що цей «вічний тинейджер» стане королем.
Але несподівано суспільна опінія змінилася. Скепсис перетворився на довіру. Й ось уже 66 відсотків громадян Нідерландів вірять у нього як повноправного монарха. Його колишні вади враз перетворилися на переваги. От вже Віллема-Александра вважають людиною модерних поглядів, близьким до людей, життєрадісним.
А ще народ просто закоханий у його дружину – принцесу Максиму. Хоча спершу цю аргентинку нідерландці сприйняли доволі холодно. Але своєю лагідною й веселою вдачею вона швидко встигла розтопити серця своїх нових співвітчизників. Тепер же голландці сподіваються, що саме королева Максима стане гарантією того, що монархія буде близькою до громадян, сердечною й сповненою людського тепла.
Отже: Європа зустрічає монарха нового покоління Віллема-Александра IV з надією на реформу, котра б допомогла королівському двору набути тих рис, які допоможуть йому відповідати на виклики часу. Амстердам повинен дати приклад й іншим монархіям – норвезькій, данській, іспанській, шведській, англійській, – котрі теж стоять на порозі династичних змін. Нова ґенерація повинна вдихнути свіжий подих життя у королівські двори. Часу для цього лишилося обмаль, час – невблаганний.
30.04.2013