Тарас ВАСИЛИК

 

 

В Троянівському лісі біля села Суходіл Гусятинського району привертає увагу невеличкий курган із уламками старого кам’яного хреста на верхівці, що дотикається до залишків військового бліндажу та шанців 1920 року. Тривалий час місцеві мещканці вважали його похованням вояків УНР, які тримали тут оборону від червоної навали.

 

На перщий погляд, це цілком логічно – загиблих у ті часи часто ховали у братських могилах просто на полі недавнього бою. Але старезний  хрест, що аж ніяк не міг бути віднесений до початків ХХ століття, викликав у істориків певні сумніви. Такі хрести більш типові для другої половини XVIII-го – початку XIX століття.

 

 

Кого ж насправді поховано біля Суходолу? Це вирішили з'ясувати шляхом археологічної  розвідки працівники КП «Доля» на чолі з доцентом кафедри Львівського національного університету ім. І.Франка Ярославом Онищуком (повна назва організації – комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань і жертв воєн, депортацій та політичних репресій «Доля»). Тим більше, що не лише за сільськими переказами, але й згідно з архівними документами (попередня інформація, отримана від Українського інституту національної пам'яті), тут справді були масові військові поховання часів Першої світової війни.

 

 

Нагадаємо, що в липні 1920 року в цих надзбручанських місцях точилися запеклі бої між військом Української Народної Республіки та Червоною армією. Саме біля села Суходіл, у сусідніх Шидлівцях і Сидорові тривали найінтенсивніші бойові дії. Цю частину фронту боронила 3-я стрілецька Залізна дивізія і дві польські батареї під командуванням генерала Олександра Удовиченка.  Було багато втрат з обох сторін. 

 

Якщо уважно придивитися, можна побачити хрест, який стояв на кургані до початку розкопок

 

 

За свідченням старожилів, було декілька місць таких поховань, але, де і хто там похований, сьогодні достовірно сказати не зможе ніхто. Були могили в лісі, розорювались на полях. Згідно з історичним описом Івана Цапка, підполковника Армії УНР, участь у бойових діях брали такі частини: кінний полк Чорних Запорожців,  1-й кінний Лубенський ім. Максима Залізняка, 3-й кінний Чигиринський полк і Окремий кінний курінь ім. Івана Сірка (разом до 1200 шабель) та Кінно-гірський гарматний дивізіон.

 

 

До розкопок згодом приєдналась фахівець із кафедри археології НаУКМА Олександра  Козак (кандидат історичних наук, доцент). Зі слів спеціалістів, могила, яку розкопали біля села Суходіл, виявилась набагато давнiшого часу. У розкопаній частині поховання виявлено останки 25 людей, зокрема й 7 дітей. Останки – без слідів насильницької  смерті. Загальна кількість похованих, виходячи з розмірів могили, – близько 50 осіб. Залишків військової форми, кокард, форменних ґудзиків не знайдено. 

 

 

Причому людськи рештки виявилися давнішими, ніж мали би бути в похованні 1920 року, десь так років на 100-150. Детальніше можна буде сказати лише після ретельного аналізу. Швидше за все, це масове поховання жертв пошесті. Під орієнтовні часові рамки цілком підпадає страшна чума 1770-1771 років, що забрала у цих краях тисячі життів, або не менш страшна епідемія холери 1832 року.

 

 

Одразу зауважимо, що з цього боку розкопки жодної  небезпеки не несуть, бо ні чумна паличка, ні холерний вібріон протягом такого тривалого часу в землі не зберігаються.

 

 

Що ж стосується вояків УНР, то, як з'ясували дослідники, у цей курган, після  основного поховання, пізніше хаотично підзахоронили інших померлих. Кілька з них, можливо, справді загинули (чи померли від хвороб) під час боїв 1920 року. Можливо, саме цим можна пояснити місцеву легенду про те, що тут лежать саме військовики УНР.

 

Після закінчення розкопок

 

 

Пошук могил воїнів українського війська триває.

 

 

* * *

 

Автор методист відділу культури та туризму Гусятинської ОТГ.

 

 

24.05.2017