Кількість стародруків і рідкісних книг, які зникли з фондів Музею мистецтва давньої української книги Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, зросла більш як удвічі. Сьогодні йдеться про нестачу 224 експонатів.
Фраґмент експозиції із Музею давньої книги
Як вже писав «Z», на початку січня у Львівській галереї мистецтв заявили про безпрецедентне зникнення стародруків та рукописів. Восени на посаду прийшов новий директор – Тарас Возняк, – який і почав масштабну звірку. Після інвентаризації фонду кириличних стародруків у Музеї мистецтва давньої української книги недорахувалися 95-ти видань. Фактично зникла шоста частина колекції кириличних стародруків музею, яка загалом налічує близько 600 позицій. Не знайшли також два давні рукописи із 58-ми. Тоді кількість зниклих фондових одиниць становила 97. Недорахувалися, зокрема, примірника першої надрукованої на території України книги – «Апостола» Івана Федоровича, що датується 1574 роком, а також «Апостола» Спиридона Соболя, видань Михайла Сльозки та інших львівських та київських стародруків XVII–XVIІІ ст.
«Щодо гучного скандалу з музеєм книги: у нас дуже багато розказувалося про унікальне зібрання, про «Апостол» Івана Федоровича, про інші стародруки... всі піарилися як хто міг. Однак власне Музеєм мистецтва староукраїнської книги не займалися. А в ньому діялося зле. На це закривали очі. Від 2010 року, коли було дано наказ розпочати звірку наявності, до 2017 вона так і не була здійснена. Очевидно, що всі знали, що там катастрофа, але вдавали, що у короля, як у тій казочці Андерсена, чудесні шати. Доки генеральним директором галереї не було призначено мене. А я, як той маленький хлопчик з казки про голого короля, просто почав діяти у відповідності із законом.
Як новопризначений генеральний директор перевірив діяльність комісії, і виявив, що вона так і не спромоглася нічого порахувати за 7 років. І як новий керівник дав наказ створити комісію, яка почала просто працювати. Нічого особливого – просто працювати, а не прикривати чиїсь злочини. І виявилося, що з тисячі (приблизно) стародруків у Музеї мистецтва староукраїнської книги, 224 відсутні. Коли я робив в січні прес-конференцію, ми заявляли тільки про 97. », – розповів «Z» директор Львівської галереї мистецтв ім. Возницького Тарас Возняк.
Сьогодні робота комісії – на завершальному етапі. Зі слів головного хранителя фондів галереї Ігоря Хомина, за майже шість місяців проведення інвентаризації комісія передивилася понад 15 тисяч одиниць збереження музею: стародруки, рукописи, книги, графіку й екслібриси. Нинішній висновок вражає – бракує 224 стародруки, серед яких як цінні кириличні, так і рідкісні видання латиницею (зокрема з Італії, Німеччини, Австрії XVII–XVIII ст.). Бракує також видань XIX–XX століть.
Наскільки цінні видання та якою може бути їх грошова вартість, члени комісії наразі не готові сказати. Як розповіла «Z» учасниця комісії, доцентка Українського католицького університету, фахівець з історії кириличної книги в Україні Віра Фрис, звірка триватиме ще близько місяця. Наразі члени комісії лише відзначають номери книг, яких бракує, а опісля складуть детальний перелік. Зі слів Ігоря Хомина, список найцінніших пропаж викладуть у загальний доступ.
«Говорити про вартість зниклих видань зарано. Грошова оцінка стародруку залежить від дуже багатьох факторів – близько 40. Це і рідкісність книги, її стан, а також готовність колекціонера заплатити за неї певну суму», – каже Віра Фрис.
Куди поділись експонати, керівництво Музею мистецтва давньої української книги пояснити не може. Зі слів директорки музею Лариси Спаської, яку відсторонили від роботи, однак вона бере участь у роботі комісії зі звірки фондів, нестача книг стала для неї несподіванкою. Зокрема, з її слів, нині бракує близько 30-ти видань, які колектив музею готував до спеціальної виставки «Львів’яни читають», що мала відбутися у 2017 році, до котрої мали ввійти видання XVIII–ХХ ст.
«Там багато цікавих речей. Зараз їх немає. Серед них книги, видані в Парижі, Відні. Востаннє я бачила їх наприкінці липня», – розповіла «Z» Лариса Спаська.
Водночас минулого тижня деякі сайти поширили інформацію, начебто частина зниклих раніше стародруків знайшлася при ретельній перевірці. Однак, зі слів Ігоря Хомина, у музеї змогли пояснити нестачу лише двох пам’яток, і то не найцінніших.
«Інформація про те, що знайшли багато стародруків, яку поширили в інтернеті, не відповідає дійсності. Єдина можлива мета – дискредитувати роботу комісії. Знайшли лише два стародруки, які колись передали церковним громадам і музею», – розповів Ігор Хомин.
Головний зберігач фондів зазначає, що про найбільш цінні стародруки не йдеться. Зокрема, «Апостол» Федоровича так і не знайшли.
Скульптурна група "Друкарі" при вході до музею (автор – Анатолій Галян)
«Активно звучали голоси з музейної та культурної спільноти «а може вони ще знайдуться?», «ви не вмієте рахувати», «може, змінимо генерального директора і вони появляться». Ну і де ж вони, ті стародруки? Комісія перерахувала їх зліва на право і з права на ліво. І нема… Хоча, може ті, що тоді піддавали сумніву результати роботу комісії, справді знають де вони. То нехай розкажуть слідчим. Зараз активно запускається фейк, що все знайшлося. Спочатку «новина» запускається на рейковому сайтику «Дивись», а потім гібридна новина розганяється по інших сайтах, і дезінформація готова. Але кількість того, що пропало, лише збільшується і збільшується. Отже, тепер тих стародруків, яких ми недорахувалися, вже не 97, а 224 згідно документу, який подала мені комісія, що здійснює звірку, - говорить Тарас Возняк. - Прикро, що музейна спільнота і далі живе самозаспокоєннням, що «може вони десь знайдуться?». Не сумніваюся, що вони десь є. Але не в галереї. Думаю, що вони в приватних колекціях. Чому так могло статися, питання не до мене, а до попередніх керівників. Але ці питання задавати дуже складно. Бо цей випадок – дуже показовий прояв подвійної моралі в нашому суспільстві. Воно, з одного боку, хоче, щоби все було чесно, щоб злодії були піймані і покарані, а з іншого боку, до останнього імітує, що все чудесно, що нічого не пропало, бо ми ж так боїмося образити наших достойників, бо це ж наші заслужені, пошановані і лаврами покриті… Якось воно так само собою сталося… Але ж це крадіжка національного здобутку у особливо великих розмірах. І тривало це розкрадання, як на мене, роками, якщо не десятиліттями. Це – безпрецедентно в новітній українській історії. А звільнити причетних не можна. Навіть собі признатися, хто ж до того приклався. У січні місяці відкрили слідство і дотепер – нічого. Аналогічний випадок був в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові, коли там пропало чимало стародруків. І що? А нічого. І якщо так буде далі, то і далі будуть красти. Якщо і далі процвітатиме така подвійна мораль, то все повториться не один раз".
У головному управлінні Національної поліції України «Z» повідомили, що розслідування у справі триває. Зважаючи на таємницю слідства, жодних деталей не повідомляють. Нагадаємо, у січні поліція після звернення Тараса Возняка відкрила кримінальне провадження за ч. 3 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України. Санкція статті передбачає покарання – обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Одночасно у Галереї мистецтв триває звірка інших фондових груп. Зі слів Ігоря Хомина, за попередньою звіркою точно знають, що немає трьох картин.
«Йдеться про картину Святий Франциск італійського художника XVIII століття. Останні згадки про неї датуються ще 1973 роком. Одне полотно вкрали в Міністерстві закордонних справ (картина Фіногенова «Сіра ялинка», – Z.). Ще одна картина радянського художника Кавачика 1973 року поїхала на виставку до Санкт-Петербурга і не повернулася», – зазначив Ігор Хомин.
25.04.2017