Джон Кей

Зі збірника «Економічні ідеї, про які треба забути»

 

Аксіоми виявленої переваги були частиною підвалин економіки, відколи їх сформулював Поль Семюелсон у 1947 р. Ці принципи дозволяли економістам і далі використовувати обчислення, притаманні утилітаризму, хоча він перестав бути модною філософською доктриною. Також вони давали економістам можливість надати часткового і спеціального сенсу терміну раціональність. У сучасній економіці раціональність прирівнюється до несуперечливості.

 

Але несуперечливість, як сказав Ральф Волдо Емерсон, – «це пострах недалеких умів, який так обожнюють недалекі політики, філософи і теологи». Пересічні люди не ототожнюють раціональність із несуперечливістю. Несуперечливо, але не раціонально дотримуватися переконання, що в глибині саду є ельфи.

 

Також є суперечливим вибирати щораз інші страви, щодня вечеряючи в тому самому ресторані. Звісно, легко відновити несуперечливість, стверджуючи, що насправді дві ситуації не є такими самими – попередня історія змінила умови вибору, – і таким чином зберегти в силі твердження, що поведінка є «раціональною». Але це рятує ситуацію лише тоді, коли позбавити вимогу раціональності будь-якого змісту. Що би ми не робили, це мусить бути раціональним, бо інакше ми б цього не робили. До певної міри кожну поведінку в такий спосіб можна звільнити від звинувачень в ірраціональності.

 

Проблема в тому, що у складному світі не існує об’єктивного способу означити, є дві ситуації насправді такими самими чи різними. Це особливо проблематично, коли цей аксіоматичний підхід застосовується до вибору, який робиться при недосконалому знанні і в умовах цілковитої невизначеності – що фактично характеризує більшість виборів, які ми здійснюємо в реальному світі.

 

Хоча не обов’язково, аби ми робили вибір в психологічній лабораторії. Поведінкова економіка використовувалася, аби докоряти нам за нашу «ірраціональність». Але багато з того, що означається як «ірраціональність», є попросту проявом стратегій подолання труднощів, що їх люди розвинули впродовж тисячоліть, аби давати раду в складних ситуаціях, про які вони мають лише обмежені знання чи розуміння. Тоді ми спонукаємо нещасних суб’єктів робити вибір у цілком штучних ситуаціях, в яких проблема є повністю визначена – принаймні прийнятним для експериментатора чином. Коли суб’єкти читають напис «синиця в жжмені» як «синиця в жмені», то це помилка експериментатора, а не суб’єкта.

 

Можливо, нам краще прийняти означення раціонального, подане в оксфордському словнику англійської мови – «наділений розумом, який застосовує розум належним чином, має здоровий глузд».

 


John Kay
The Axioms of Revealed Preference
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] 
(березень 2017)
Зреферувала Галина Грабовська

 

07.04.2017