О, стань між нас!..

Усе в цей день святе й весняне,

таке, як сонце — ясне й чисте

і тільки Ти — чому не глянеш

на нас, Воскресший з мертвих, Христе?

Край наших піль цілі століття

конав Ти на хрестах дубових —

невже на серця, що як квіття,

не впадеш поривом обнови?

Не прийдеш під дзвіниці наші,

заквітчані в зелені липи?

— Не даш воскреснути, хоч з чаші

до дна вже кожний гореч випив?

О, стань між нас, як в Емаусі,

крізь двері увійди заперті —

щоб збунтуватись кожний мусів

і заперечив право смерті!...

Щоб — коли дві такі жорстокі —

слова: "Я завжди, діти, з вами!..

весняних громів мали рокіт

над тими Страстей Наших днями!

[Краківські вісті]