Усе в цей день святе й весняне, таке, як сонце — ясне й чисте і тільки Ти — чому не глянеш на нас, Воскресший з мертвих, Христе?   Край наших піль цілі століття конав Ти на хрестах дубових — невже на серця, що як квіття, не впадеш поривом обнови?   Не прийдеш під дзвіниці наші, заквітчані в зелені липи? — Не даш воскреснути, хоч з чаші до дна вже кожний гореч випив?   О, стань між нас, як в Емаусі, крізь двері увійди заперті —