Малий фейлетон
— Добродію, сьогодні 19-го березня!..
— І що з того?
— Як що? Ви забули? Бузьки прилітають!...
— І що з того?
— Можуть вам щось принести!..
— Не вірю у ці дитячі казочки. Мені здається, що нема вже сьогодні ні одної малої дитини, яка вірила б у такі дурниці...
— У цьому й ціла біда! Боюсь, що коли ми відкинемо гіпотезу з бузьком, але на цьому вийдемо. Коли відцураємося доброго, старого способу, то наша губернаторська земля опустіє.
— Та добродію, це було добре в епосі наших прабабунь...
— А по-друге — це було б просто самогубством для невинних і скромних жінок...
— Як це? Не розумію.
— Скажіть самі, на кого зложили б вони маленький... но... такий необережний крок, коли б не було бузька? Старий, поштивий червонодзюб приймав і приймає спокійно досі на себе вини дівчаток, вдовиць, старих панєнок і т. д. і т. д_
— І не протестував?
— Ще не було такого випадку! Та чого ж мав би він це робити? Це ж нічого його не коштує. Аліментів не платить, женитися не мусить, а добро людям робить.
— Маєте рацію, але я...
— Ще не вірите?
— Та... Але, бачите, це надто дразлива проблема...
— Хіба тільки для вас! Бо от я особисто, мій приятель Гіякинт і інші віримо без усяких застережень...
— На якій основі?
— Власного практичного досвіду...
— Спитайте своїх знайомих і приятелів...
— Різно говорять...
— То спробуйте самі!..
— О, ні! Зараз зачиняю всі вікна і двері, щоб... евентуально... якийсь... довгоногий приблуда не впакувався на... кватиру...
___________
Увага!.. Пані і панове! Сьогодні прилітають бузьки! Та прошу вас: не зачиняйте перед ними своїх кімнат! Вони вам нераз ще стануть у добрій пригоді!..
[Львівські вісті]
19.03.1942