Малий фейлєтон.
Поручено мені в редакції зробити зіставлення конфіскат, яких удостоїлася "Громадська Думка" за тих кілька місяців свойого істновання. Я сів за столик, перелистував комплєт, почислив всі конфіскати, зісумував і — вмлів. — Не знаю, що за той час діялося. Коли я очуняв, почув страшну спрагу і довідався, що в редакції постановлено відсвяткувати торжественно 50-ту конфіскату. Сьогодня сконфісковано "Гром. Думку" в 46-те, значить, як не зайде щось надзвичайного, наш ювілей редакційний припаде на найблизчу пятницю. Відсвяткуємо його достойно і ґрунтовно. Програма буде добірна. Запросимо до участи також всіх принагідних співробітників, отже також д-ра Копача і д-ра Студинського. Відповідну промову виголосить наш Золотоустий товариш, що "оглядає пресу", в музично-вокальній части товариш від "заграничної" політики відспіває циганські пісні, а я, нижайше подчертаний, вільний художник цеху "Кукудеістів" задеклямую знану ревфутпоему "Піє Куба до Якуба", або "Ой у Львові на риночку"... Одну точку виконає найстарша з дівчат адміністраційно-експедиційного персоналу, яка хоче конче відспівати: "Минули літа молодії". Все те відбуватиметься під мистецьким проводом незрівнаного диріґента в одній особі і референта "Польських справ" та рубрики "Приїхали — відїхали".
Як що буде можливо, вибємо медалю. З вікон редакції, адміністрації та експедиції маяти-муть прапори червоні, бо червоний олівець в цілому світі уважається символом цензурної власти і мудрости. Робимо заходи у видавця, щоби — на другий день не видати числа, а тим самим відмежувати чергову конфіскату бодай 24-годинним інтервалом...
Громадська думка
16.08.1920