Юліян Павликовський

 

Реферат на економічнім зїздї дня 12. марта 1917.

 

І.

 

Передовсїм хочу спинити ся коротко на відношеню продукції хлїбових збіж в осередних державах до внутрішної їx консумції.

 

Нїмеччина, мимо своєї інтензивної господарки і високих пересїчних зборів з гектара (в лїтах 1908 до 1912 збирано з гектара пересїчно пшеницї 20.7 метр. сотнарів, ячменю 20.1 метр. сотн., жита 17.8 метр. coтн.) покривала 20 процент свойого запотребованя на хлїбове зерно довозом; причина сього високі консумції муки в Нїмеччинї, яку рідне збіже хлїбове (230 кґ. на рік і на голову припадало його з рідної продукції) не була в силї повно покрити.

 

Наша монархія продукувала в послїдних часах при середно добрих жнивах як-раз тілько хлїбового зерна, кілько нормально спотребовувала, однак не більше. Коли жниво не дописало, мусїла збіже довозити. Австрійська продукція збіжа в роках 1908 до 1912 виносила пересїчно з гектара в метричних сотнарях пшеницї 13.7, ячменю 13.6, жита 13.8. Ізза малої інтензивности рільничих господарств Галичина не продукувала тілько хлїбового збіжа, кілько потребувала для проживленя свойого населеня. Пересїчні збори з гектара в роках 1908 до 1912 виносять в Галичинї в метричних сотнарах при пшеници 11. при ячменю 12, при житї 11. Галичина вивозить вправдї на захід трохи збіжа, одначе около 25 процент своєї консумції покриває мукою з Угорщини. Недобір Галичини залежить впрочім від частих у нас живлових нещасть, які приміром в десятилїтю 1904 до 1913 навістили 6 разів нашу країну.

 

Обі держави, покликавши сотки тисяч і мілїони мущин від плуга під стяг, мусїли числити ся з сим, що висота рільничої продукції потерпить на сїм, між тим консумція задля підвисшеня стопи житєвої переважної части осіб, покликаних до війскової служби зросте, а покрити її імпортом в воєнній добі буде неможливе. Щоби запобігти лихим наслїдкам такого стану, мусїли обі держави дорогою спеціяльних законів запевнити як найвисшу продукцію земельних плодів в часї війни, а заразом обмежити особисту консумцію через раціонованє споживних артикулів.

 

Для нас важні є способи запевненя рільничої продукції і то головно ростинної. Щоби вдержати ся бодай на пересїчній продукції останних лїт, завели осередні держави, подібно і другі примус управи, який полягає на обовязку управленя і засїяня всїх ґрунтів, які до сього надають ся.

 

Примус управи скріплено примусом працї, після якого всї здібні до рільничих робіт можуть бути на випадок потреби до них покликані.

 

Такий примус, введений в Австрії з початку війни на основі мінїстеріяльних розпорядків з дня 5. серпня 1914 із 10. жовтня 1914, які покликували до житя комісії для жнив і осїнної управи, і мінїстеріяльних розпорядком з дня 25. вересня 1914 про поміч тяглом, машинами і знарядами рільничими, злишними в одній громадї сусїдним громадам.

 

Австрійське правительство, числячи ся з далеко ідучими обмеженями господарської свободи, ще більше з обмеженями свободи диспозиції своєю працею і своїм добутком, щоби злагіднити введений примус, покликало до кермованя аґендами, випливаючими з примусу управи, зглядно примусу працї, горожанські комісії для жнив, яких первісною задачею було перевести жниво 1914 р., припадаюче як раз в добу загальної мобілїзації оружних сил, і запевнити осїнну управу рілї і засїв озимини в першім роцї війни. Згодом однак жнивні комісїї мусїли заняти ся рівнож весняними засївами.

 

Заки перейдемо до сього нового розпорядку, який подібно як торічний мартовий розпорядок зберігає поширену значно компетенцію горожанських жнивних комісій, пригадаємо коротко їх склад.

 

Жнивна комісія, зглядно комісія для управи і засїву збіж має бути установлена в кождій громадї. Складаєть ся вона з 3—7 членів, залежно від числа населеня. В громадах, де зa-для браку відповідних людий не можна би було зложити комісїї, права і обовязки її переймає начальник громади.

 

На чолї нормальної жнивної комісії стоїть начальник громади або установлений ним член начальства громади (заступник начальника, чи асесор) залежать до неї як мужі довіря місцевий священик, учитель, громадский або окружний лїкар як є такий в громадї, представник місцевих орґанїзацій рільничих (пр. представник кружка Краєвого Товариства господарського "Сїльський Господар") і поодинокі розумні і совісні місцеві господарі. З огляду на се, що дїяльність Комісії поширюєть ся і на двірський обшар (коли він є в даній громаді), має бути до жнивної комісії покликаний також його заступник.

 

Головним обовязком комісії є подбати, щоби всї ґрунти в громадї були в час відповідним способом управлені і обсіяні в тій цїли може жнивна комісія після власного совісного узнаня кермувати робочими силами, тяглом, машинами і знарядами рільничими.

 

Про компетенцію жнивної комісії говорить мінїст. розпор. з 26 лютого 1917 р.

 

Розпорядок сей накладає на кождого рільника без огляду на правне відношенє його до управлюваної землї (власника, державця, ужиткуючого і т. и.) обовязок всї ґрунти о скільки вони пригожі до управи а досї не були ще обсїяні, управити і засїяти на весну зглядно досїяти (пр. на випадок знищеня озимини або ярини живловими нещастями, комахами або ростинними заразами). З під обовязку управи виняті є лишень ґрунти зовсїм під управу нездатні:

 

1) задля лихоти почви, 2) злого положеня, 3) детеріорації зн. значного погіршеня фізикальних прикмет почви, викликуваного часто воєними обставинами (поле порізане стрілецькими ровами; при засипуваню їх богато мервицї війде в почву так, що родючість землї на сїм значно потерпить). Про непридатність ґрунту під управу рішає місцева комісія для жнив.

 

Жнивні комісії обовязані старати ся, щоби весняна управа 1917 р. була переведена в час і в повнї. Задля сього обовязані є жнивні комісії з осібна:

 

1) Означити всї ще неуправлені ґрунти, між тими в першій мірі ті, що потребують до управи своєї помочи а то з тої причини, що власники або завідателї їх є покликані до війскової служби, або з причини иншої перешкоди в їх управі, викликаної воєнним станом.

 

2) Виробити плян управи і засїву ґрунтів, помочи потребуючих. До жнивних комісій належить також нагляданє над виповненєм сього пляну.

 

3) Старати ся заздалегідь, щоби кождий скравок землї відповідний до весняної управи був дїйсно управлений.

 

4) Придїлити робітника і тягло рівнож знаряди і машини, потрібні до обробленя і обсїданя ґрунтів, яких нїхто добровільно не хотїв управити. Значить, жнивна комісія має право примусово покликати місцевих людий і то жінок на рівні з мущинами до переведеня управи. Люди сї не сміють опирати ся візваню, можуть бути карами грошевими і арештом, накладаними полїтичною властю повітовою приневолені. Увільнені від примусового виконаня робіт є лише:

 

1) особи хорі, 2) публичні урядники і слуги, 3) священики, 4) лїкарі, 5) ветеринарі, 5) акушерки, 7) особи заняті плеканєм хорих, 8) самостійні господарі і їx слуги, скоро такі самі роботи мають сповняти у себе на своїм господарстві, вільні є рівнож від примусових робіт, 9) промисловцї, 10) в промислі заняті робітники, о скільки для руху підприємства є потрібні.

 

Право на плату за роботу мають лиш особи, котрі жиють з денного або тижневого зарібку, або взагалї особи, яких житєві відносини вимагають зарібкованя. Отже всї сїльські робітники.

 

Так само як робітників має жнивна комісія право примусово зажадати худоби до роботи і знарядів рільничих, від тих, що їх вже до свого господарства не потребують.

 

Розпорядок мінїстерства рільництва і внутрішних справ з 25. вересня 1914 р. дає полїтичним повітовим властям право злишний робучий інвентар і рільничі знаряди одної громади, ужити до обробітки господарств другої громади, яка потребує помочи до переведеня управи. Однак полїтична власть має вислухати опінїї живної комісії (пр. комісія вносить, що її громада не має анї збуваючих сил анї снарядів, що вони потрібні до переведеня управи у себе).

 

5) Жнивна комісія має нарадитись о виборі плодів, які хоче управляти, о місци звідки і о способі, як має ся спровадити насїнє на погної.

 

6) Жнивна комісія має подати громадї спис тих недвижимостий, яких управа в час задля покликаня власників або господарюючих на них до війскової служби, або з причини инших перепон власника або господаря викликаних положенєм воєнним, не могла би бути комісією способами в уступі 4 і 5 сього розпорядку передвидженими, дїйсно переведена.

 

Громада має тодї сама заняти ся обробіткою і обсїянєм таких ґрунтів на кошт доходу з сього ґрунту.

 

7) Комісії для жнив видають староствам свої опінії про непридатність певного ґрунту під управу з причини в горі в §1 наведених.

 

8) Жнивна комісія обовязана є подати повітовій полїтичній власти звіти зі спостережень, які би вимагали спеціяльних розпорядків правительства.

 

О скільки жнивна комісія не є в силї обробити і засїяти поля господарів, які є покликані до війскової служби, а поля їх не були рішенєм повітової полїтичної власти узнаними за непридатні до управи, обовязок управи їх лежить на громадї. Громадї прислугує право жадати звороту коштів виложених на управу, з доходів жнива.

 

Громада має рівнож право управити на свій рахунок всї поля полишені облогом, себто такі поля, які могли були бути управлені і засїяні, які однак властителї мимо сприяючої погоди до дня 15 цвітня 1917 р. не управили. Уживанє сих піль прислугує громадї аж до зборів.

 

Коли громада до дня 23. цвітня 1917 р. не зробить управненя сього ужитку, то староство може передати ґрунти лежачі облогом до управи сусїдній громадї або поодиноким особам. Зібрані тодї плоди в цїлости належать до засїваючої громади зглядно особі. Одержаного так поля не вільно передавати до уживаня дорогою оплатою дальшим особам. Постанови сї (нові) мають на цїли ударемнити махінації спекулянтів, які від староства одержали даром ґрунти до обробітки, а давали їх в уживанє другим, беручи за се чинш.

 

Управі сих облогом полишених піль і звоженє землеплодів, якої час назначить комісія для жнив (важне з огляду на час права уживаня чужого ґрунту полишеного облогом, яке погасає з хвилею звоженя збіжа) остає під постійним розглядом жнивної комiсiї.

 

Помічними орґанами для жнивних комісій у переводженю ними придїлених їм задач назначені є урядники державної лїсової служби і урядники урядів для аґрарних операцій.

 

[Дїло, 16.03.1917]

 

II.

 

З сього представленя законних норм управильнюючих круг дїланя (права і обовязки) жнивних комісій бачимо, що задачі їх є доволї трудні, однак з огляду на господарські відносини, викликані воєнними обставинами, конечні, а сповненє їx рівнаєть ся сповненю великого довгу супроти армії і населеня і на рівнї з відпиранєм насильства з мечем становить тиху боротьбу проти затій антанту, зміряючих до виголодженя збльокованих держав. В тій тихій працї плуга уміле кермованє жнивними комісіями виявляєть ся повне зрозуміню поваги хвилї, велика любов вітчини, велика любов ближного.

 

Особливо для наших галицьких відносин, правильне функціонованє жнивних комісій глибоке має значінє.

 

Незложенє дїяльної жнивної комісії впливовими місцевими чинниками села спричинює, що аґенди сполучені з управою рілї і засївами виконує староство при помочи жандармерії.

 

Як виглядають управні роботи досадно малюють звіти філіяльних peпpeзeнтaцій "Сїльського Господаря".

 

Зі звітів сих виходить, що на 28 полїтичних повітів лиш 8 повітів мало жнивні комісії, з яких найдїяльнїйші були жнивні комісії в Кoломийськім (Гвоздеччина, де є всї роботи управні, а повний обсїв обшару селянських ґрунтів насїнєм на час доставленим при помочи війскових властий був в час переведений), в Стрийськім, де мимо недостави насїня воєнним заведенєм для обороту збіжем загал ґрунтів в час управлено, обсаджуючи їх вповнї окоповими, в Долинськім, де рільничий комісаріят находить ся в наших руках. Менше дїяльні жнивні комісії урядували в Жидачівськім (де староство опирало ся на начальниках громад, як в окрузї судовім Миколаїв), в Рудецькім, в Перемиськім і Жовківськім. В сїм послїднім повітї успішно заступали жнивні комісії інтереси селянські.

 

В 19 полїтичних повітах жнивні комісії зовсїм не урядували, а з тих лиш повіт Самбірський (звіт філїї в Луцї) перевів управу озимини і ярини мимо великого браку робітника вдоволяючо.

 

Задля відкликаня самостійних господарів до війскової служби, обовязком жнивних комісій є удїлити чинної помочи оставшим їх родинам в доставі насїня, тягла і знарядів робітника, все те може стати ся лиш на основі заздалегідь уложеного пляну і зажаданя помочи від староства.

 

Брак жнивних комісій по селах спричинив се, що достава насїнь підчас весняної акції 1916 р. дуже храмала. Насїнє своє мали лиш судові повіти Гвоздець, на час доставлено повітам Стрий і судовому повітови Лука неповний придїл насїня, загал инших повітів пр. Жовква зовсїм не дістав ярого жита, Комарно лиш половину запотребованя, Чесанів одну третину. Не одержали зовсїм насїня повіт Бучач, Станиславів, а Сколє одержало овес з південної Угорщини, так що видатність його покрила ледви насїнє. Запізно одержали насїнє повіти Перемишль і Мостиска. Щодо Мостиск, то мимо вчасного усталеня запотребованя повітову рільничою комісією староство не подбало про його доставу. Воно взагалї дивно здержливо відносить до потреб селянства пр. що-до достави знарядїв пешкодованим війною рільникам, або що до виплати причинків війскових евакуованому селянству, перебуваючому в Мостиськім повітї, про що перед кількома днями писав посол Лясоцкий.

 

Наслїдком сеї храмаючої акції достави насїнь, потерпіла весняна акція більше чим задля браку робучих рук.

 

Що до забезпеченя насїнь, то жнивні комісії будуть мати сього року лекшу справу. На основі інтервенції головних рільничих корпорацій та Кращого Видїлу пересвідчило ся краєве правительство, що достава насїнь на весну 1916 була дуже лиха, (неповна і не в час) і офіціяльно стверджує се в обіжниках Краєвої Централї для господарської відбудови Галичини, якими одночасно заряджує, щоби кождий рільник вже з днем 15. грудня 1914 був в посїданю насїня. Подробицї находять ся в статях "як забезпечити насїнє до весняних засївів" друкованих в "Господарській Часописи" і "Свободї".

 

Основою поступованя староств і paйoнoвих команд має бути повне забезпеченє зерна на засїв з тим, що доки всї рільники в повітї не будуть мати насїня на засїв, не сміють комісіонери вивозити надвишок насїня з певного села поза повіт, мають всякі надвишки полишити на місци і доперва по заспокоєню потреб пoвітa вислати їх до найблизшого повіта, в якім виявить ся недостача насїня і в ceй спосіб оминути кошти перевозу і проволоки в доставі насїнь.

 

В маґазинах в Живци зібрано кількадесять ваґонів ріжного зерна на засїв, яке в необхідній потребі відступить ся рільникам на засїв по цїнї власних коштів закупна Централї відбудови без дочисленя коштів перевозу і мaґaзинованя. В селах в яких брак отже насїня, повинні жнивні комісії зглядно кружки "Сїльського Господаря" безпроволочно віднести ся о доставу йoгo до районової команди зглядно де її нема, до староства.

 

Завдяки заходам "Сїльського Господаря" видала галицька Філїя Воєнного Заведеня для обороту збіжем катеґоричний приказ до комісіонерів, заказуючи побору проти законних додатків до цїн за звичайне збіже, призначене в браку иншого на засїв, як про се писало ся в "Дїлї" і "Українськім Слові" з дня 8. марта.

 

Другою задачею жнивної комісії є подбати про доставу тягла. Задача ся того року тим труднїйша, що на цїли армії зареквіровано до останньої бранки загалом 593.000. штук коний в Галичинї, себ-то 43 процент стану посїданя. На основі філїяльній звітів з р. 1916 виходить, що загал селян міг був обробити поля власними кіньми, о скільки був би найшов відповідну охорону перед примyсовою доставою тягла як се понизше ширше представимо. Після звітів проф. Казимира Роґойського повіти Жовква і Сокаль мали навіть надмір коний; брак коний виказували повіти Рава Руска і Радехів. З 26 повітів, обнятих виказами філїй, тягло доставили війскові власти, так австрійські як і нїмецькі в 11 повітах. Ceгo року належить як найширше скористати з помочи війскових коний, кантонуючих віддїлїв кавалєрії і артилєрії, а також з коний війскових шпиталїв. По конї сї повинні жнивні комісії зглядно Кружки "Сїльського Господаря" зголосити ся до дотичної районової команди зглядно староства, які виєднають придїл у дотичної команди війскової. Кромі ceгo Централя відбудови має спровадити конї виселенцїв з Моравії, які придавати-муть ся рільникам, за оплатою 50 сот. денно від штуки з тим, що проживленє тих коний належить до рільника, який буде їх уживати.

 

Услівя закупна вибракованих війскових коний зі шпиталїв знані є з обіжників до філій "Сїльського Господаря" і з комунїкатів щоденних часописий.

 

[Дїло, 24.03.1917]

 

III.

 

До переведеня механїчної управи потрібні є знаряди і машини, які селяни пошкодовані війною можуть з 23 процентовим опустом набувати через староства в Централї відбудови на власність за готівку або на кредит. Хоч Централя видала на сю цїль звиш 12.000.000, то з акції сеї скористали дотепер лиш головно двори, бо на закупно рільних знарядів, з котрих користали рівнож селяни видала Централя лиш 1,600.000 К. Зі звітів філїй виходить, що знаряди субвенціоновані на весняну управу 1916 р. доставило лиш частинно староство в Долинї (болехівський округ мимо замовленя не одержав) і в Жовкві.

 

Жнивні комісії і Кружки "Сїльського Господаря" повинні в цїли віднови мертвого інвентаря скористати з пільг, удїлюваних Централею, і масово замовляти рільничі знаряди і машини в староствах з жаданєм достави їх через Синдикат "Сїльського Господаря".

 

Рівнож штучні погної належить замовляти в Синдикатї, одержавши потвердженє замовленя в дотичній районовій командї, зглядно в ц. к. старостві.

 

Найпекучійшою справою є запевненє робітника потрібного до управних робіт. Статися се може 1) через полишуванє місцевого населеня на час рільних робіт в свободї від особистих чинитьб, головно нереквірованє на підводи, 2) через урльопованє жовнїрів рільників, 3) через доставу воєнних бранцїв, 4) через доставу виселенцїв з таборів концентраційних. І тут жнивні комісії можуть дуже богато здїлати, роблячи відповідні заходи що-до полишуваня місцевого населеня на час робіт в свободї від чинитьб, предкладаючи відповідні внесеня на урльопованє жовнїрів або предкладаючи просьби на доставленє виселенцїв. Достава воєнних бранцїв з огляду на трудні услівя (висока кавція і приміщенє і виживленє бранцїв) не буде відгривати ролї при переведеню весняної акції.

 

З філїяльних звітів виходить, що з воєнних бранцїв користає в першій мірі велика посїлість, дуже мало наше селянство та що бранцї працювали в селянських господарствах лише в Жовківщинї, Жидачівщинї і Перемишлянщинї (староство в Перемишлянах придїлило одну третину спроваджених бранцїв дворам, а дві третини громадам).

 

Загалом акція весняна 1916 р. ведена під знаком примусу управи і примусу працї, ведена була задля браку горожанського чинника для опіки селянством на місци в селї, як і в старостві (повітові рільничі комісії); установленє цїн за роботу ішло головно в користь великої земельної посїлости, а управа селянських ґрунтів переведена була лиш завдяки витревалости нашого селянина і безграничного привязаня його до землї.

 

Що-до цїнника на піші і запряжні роботи в повітї рішаючим чинником повітова комісія рільника при ц. к. старостві, до якої належать представники повітових рільничих орґанїзацій. Цїнники сї укладаєть ся з точки інтересу великої посїлости, тож заступникам селянства, репрезентованого через відпоручників філїї "Сїльського Господаря" належить витревало боронити прав селянства. Цїни за оранє морґа виносили від 4 до 16 К., цїни підводи на день 4 Корони, мужеський піший робітник 1 К. 20 coт., жіночий 1 К., відросток 10 сот., дїти 50 сот. (Мостиска). Так було мин. року і сього року при загальній дорожнечі і браку паші установили деякі староства цїну ораня парою коний на день 9 К. Двори, розумієть ся, радо принимали такі тарифи і не вагають ся жадати опісля за дерево по 50 К. за кубік. (Торгановичі).

 

Підставою обчисленя тяглої і пішої роботи в кождім повітї повинні бути цїни паш і поживи, дальше цїни середників щоденного обходу як цїни ременю, полотна матерії на одяги і соли і нафти.

 

Намісництво рескриптом з дня 29. марта 1916 р. ч. 9.811 з. а. о., говорячи про конечність заведеня примусу працї, виразно наказує староствам, щоб уважали на се, щоби анї по сторонї роботодавця, анї робітника не повстало з причини високости винагороди яке небудь невдоволенє. Коли староство побачить невдоволенє і провірить, що воно полягає на слушних основах, має доложити всїх старань, щоби ся причина невдоволеня устала.

 

При означеню висоти винагороди — читаємо там — належить брати під розвагу зменшене число рук робочих, зменшений стан живого і мертвого інвентаря і сю обставину, що як-раз з cеї причини люди і інвентар мусять працювати інтензивнїйше, нїж перше, щоби бездоганно сповнити свою задачу, в кінци належить взяти під розвагу високі цїни самого інвeнтаpя і паші. Відомо рівнож, що вимушена праця, хоч-би була проваджена під строгим дозором, не дасть нїколи таких вислїдів, як праця сповнювана з розумінєм, що сповнити її є конечно і в пересвідченю, що праця ся буде належито винагороджена. В тiй цїли належить з одної сторони впоїти в населенє пересвідченє, що земля у власнім інтересї населеня і загальнім інтересї держави мусить бути управлена і засїяна, з другої сторони належить визначити за працю справедливе винагородженє."

 

Що-до впоєня населеню пересвідченя, що виконанє управних робіт вповнї і в час є воєнною конечністю, то справа ся не представляла в 1916 р. нїяких трудностий, бо хлїборобське населенє наше, ідучи за покликом центральної своєї корпорації "Сїльського Господаря", його Філїї і Кружків, і за покликом ординаріяту і духовенства, радо віддавало ся працї на рїлі з повним пожертвованєм свойого труду і добутку, хоч нагорода за працю була дуже невдоволяюча.

 

[Дїло, 31.03.1917]

 

IV.

 

Староства виконали лише частинно висше цитований рескрипт намісництва що-до винагороди праці при весняній управі, бо уложили цїнники, які вдоволяли лише роботодавцїв, отже головно велику земельну посїлість.

 

Представники української земельної власности, засїдаючі в повітових комісіях рільничих при староствах, повинні рішучо постояти за інтереси селянські і жадати цїн за роботу в відповідних цїнам середників щоденної потреби.

 

Важним чинником при переводженю управних робіт є по повітах рільничі комісарі, се є господарські референти, старости і повітові збіжеві інспектори, себто урядники придїлені староством до веденя аґенд, випливаючих з занятя землеплодів на річ Воєнного Заведеня для обороту збіжем (§ 28 цїсар. розп. з дня 11. червня 1916 В. З. Д. ч. 176). На жаль, уряди сї з малими виїмками (3 аґрарні комісаріяти, з того один вже під інвазією, а іменно Товмач, і один збіжевий інспeктopат, і то вже авізований, находять ся в українських руках) обсаджені чужими нам людьми, і то переважно зі сфери більшої земельної посїлости і перзоналу краєвих рільничих шкіл, так, що обставина ся вимовно говорить про становище їх супроти нашого селянства.

 

Проти адмінїстративної системи по пoвітах можемо успішно боронити ся через протиставленє їм дїяльних повних почутя горожанського обовязку жнивних комісій, працюючих спільно з кружками "Сїльського Господаря".

 

Коли жнивні кoмісії заздалегідь обчислять запотребованє робучих сил, то охоронять неpаз численні робучі сили місцеві з жінок і старших дїтей перед ужитєм до працї на чужих господарствах, дворах або і по сусїдних громадах, бо самостіійні господарі не обовязані до примусових робіт, коли вони потрібні для власних господарств.

 

Для успішної оборони орґанїзація села у видї законних комісій для переведеня управи і жнив не може бути спорадична, а мусить непереривним ланцухом потягнути ся через всї наші сели.

 

Слів пару про управу ґрунтів, полишених і примусовою чи добровільною еміґрацією поінвазійною. Ґрунти сі повинна управити громада і дохід в управи обернути на утворенє спеціяльного фонду для поправи продукції збіж в громадї.

 

На кінець кілька слїв про блудний круговод, серед якого приходить ся переводити управні роботи підчас війни.

 

Законно вимагаєть ся повного обсїву ґрунтів і примусу працї. Брак розмежованя компетенції цивільних властей між собою і особливо у відношеню їх до властий війскових, спричинений воєнним безладєм, мішає головно доцїльности господарських робіт та повновартности їх.

 

Поголовна рація муки і картофель для галицького селянина, який не живить ся мясом, зовсїм недостаточна. Головні рільничі корпорації старали ся вирівнати хоч в части неповність рації висшим придїлом стручкових плодів і в порівнаню до заходу виєднали придїл о 100 процент висший (24 кґ. гороху, фасолї, бобу або инших стручкових на рік і на голову).

 

Пожадане було би, щоб на час весняних засївів принайменше від 20. марта до половини мая намісництво збільшило рацію для сїльського населеня, працюючого при управі, на взір збільшеної рації для женцїв, зн. денно на голову 500 ґр. збіжа або 400 ґр. муки (7 кґ. збіжа або 5.60 кґ. хлїба на 14 днїв).

 

Подібно річ маєть cя з раціонованєм паші, особливо вівса для коний. Законна рація вівса на основі мінїстеріяльного розпорядку з дня 18. липня 1916 р. В. 3. д. ч. 220 виносить на коня і день 1 кґ.

 

Слїдом за сим іде обниженє краєвої продукцїї, трудности апровізацїйні, упадок годївлї і тученя звірят, дальша депекорація краю і що раз гірша менше видатна рільна господарка.

 

[Дїло, 05.04.1917]

05.04.1917