Важні роковини.

 

З приводу 25-лїтної дїяльности Наукового Товариства ім. Шевченка.

 

Нинішне Наукове Товариство ім. Шевченка переходило ріжні фази в своїм розвою, поки дійшло до теперішного стану, його засновано за інїціятивою російських Українцїв 1873 р, а з членів, що підписали перший статут і внесли до галицького намісництва до затвердженя, жиє нинї лиш один посол Юлїян Романчук. Статут затверджено 11. грудня 1873 р., але аж 4. червня 1874 р. відбулися перші загальні збори, на які явилося 20 членів. Першим головою вибрано д-ра Корнила Сушкевича. Товариство мало назву: "Товариство ім. Шевченка", а завданєм його було "спомагати розвиток української словесности", длячого мало воно підпомагати ріжні українські видавництва, видавати своїм коштом книжки і часописи, признавати письменникам нагороди й ин. Щоби осягнути сю цїль, закуплено за зібрані гроші (коло 18.000 кор. від 33 галицьких членів і від російських Українцїв (більші суми пожертвували Елисавета Милорадович і Мих. Жученко) невеличку друкарню, та вона загнала товариство в довги, з яких воно довго не могло вилїзти. Через те й не могло воно розвинути задуманої лїтературної дїяльности і за перші десять лїт істнованя видало своїм коштом ледви два томи "Правди" та проф. Ом. Огоновського "Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache". Поза тим приходило лиш в поміч ріжним народовецьким виданям, які друкувало в своїй друкарни. В 1885 р. перебрало Товариство від Ом. Партицького видаванє лїтературної часописи "Зоря", яку вело до кінця 1897 р. В 1898 р. почало Toв-о видавати в її місце місячник Лїтературно-Науковий Вістник, доки не перебрала його на себе 1905 р. Видавнича Спілка. В "Зорі" почали брати участь майже всї тодішні наші письменники, тому вона стала на якийсь час осередком нашого лїтературного руху.

 

Та "Зоря" була письмом для родин і хоч стала осередком лїтературного руху, то для плеканя абстрактної науки не було нїде пристановища, а потребу його відчували побіч деяких галицьких особливо російські Українцї. За їх інїціятивою виринула вже на загальних зборах дня 7. цвітня 1890 р. думка, перемінити дотеперішне Товариство ім. Шевченка на наукове. Та зміни не можна було перевести від-разу; збори поручили тодї тільки видїлови скликати для сеї справи нові збори.

 

Ті збори відбули ся дня 13. марта 1892 р. Зборам предложено новий статут, який принято з деякими змінами. Головні його точки були такі: Товариство носить назву: "Наукове Товариство імени Шевченка". Воно має плекати та розвивати науку в українській мові, штуку, та збирати і переховувати всякі памятки, старинности і наукові предмети. До осягненя сеї мети мають служити наукові дослїди з української та славянської фільольоґії, історії українського письменства і штуки, з історії й археольоґії України та з наук фільософічних, полїтичних, економічних і правничих, математичних, природних із ґеоґрафією та лїкарських; відчити і розмови наукові; з'їзди учених, письменників і артистів; видаванє наукових творів; збиранє матеріялів до біблїотеки й музея; нагороди й підмоги для учених, письменників і артистів; удержуванє друкарнї і книгарнї. Товариство дїлить ся на три наукові секції: історично-фільософічну, фільольоґічну, математично-природничо-лїкарську. Для осягненя деяких справ можна творити окремі комісії. Товариство полагоджує свої справи на загальних зборах та на засїданях видїлу, секцій і комісій. Засїданя секцій мають відбуватися що місяця, загальні збори що року. Товариство складаєть ся з дїйсних членів (6 кор. вкладки річно), основателїв (100 кор. вкладки одноразово) і почесних. Видїл складаєть ся з голови, 5 членів і 2 заступників. Крім того входять до видїлу директори секцій або окремі секційні референти.

 

Перевести в житє отсю орґанїзацію поручено новому видїлови, до якого увійшли: д-р Юлїян Целевич як голова; Ол. Барвінський, д-р Ол. Кулачковський, Сидір Громницький, К. Паньківський як члени; Ів. Верхратський і Петро Огоновський як заступники. Незадовго д-р Ол. Кулачковський зрік ся уряду видїлового, а на його місце покликано П. Огоновського; коли ж опісля помер голова Ю. Целевич, почав заступати його Ол. Барвінський, а до видїлу покликано другого заступника, Ів. Верхратського.

 

Отсей видїл предложив новий статут намісництву до затвердженя, яке прийшло аж 16. падолиста 1892 р. Рівночасно розпочав видїл друк свого наукового орґану, якого редакцію взяв на себе тодїшний голова д-р Ю. Целевич. Перша книжка вийшла також у падолистї, але перед затвердженєм статута, тому зветь ся: "Записки Товариства ім. Шевченка". Вона містить ся отсї чотири наукові статї: 1) Громадський рук на Українї Руси в XIII віцї, М. Сергієнка (Грушевського). 2) Студії над основами розкладу богацтва, Тад. Рильського. 3) Дитинний вік Т.Г.Шевченка, Ол. Кониського. 4) Українські народні піснї в поезіях Богдана Залєского, Ол Колесси. Крім того містить замітку О. Барвінського: Про заснованє і дотеперішний розвиток Товариства ім. Шевченка у Львові.

 

Найблизші загальні збори вже зреформованого Наукового Товариства ім. Шевченка відбули ся дня 11. мая 1893 р. в присутности більше як 50 членів. Касове справозданє за 1892 р., предложене зборам, представляло ся так:

 

Приходи в 1892 р. виносили 27.147 67 зол., розходи 26.775 78 зол., остало ся 371 95 зол.

 

Активи товариства виносили з кінцем 1892 р. 29.440 92 зол., пасиви 7.433 89 зол., маєток товариства 22.006 03 зол.

 

До нового видїлу увійшли: Ол. Барвінський як голова, Ос. Ганїнчак, Сид. Громницький, Ос. Маковей, Петро Огоновський і К. Паньківський як члени, та д-р Гр. Величко і О. Макарушка як заступники.

 

Тодї уконституували ся перший раз також наукові секції. В історично-фільософічній секції вибрано директором Нат. Вахнянина, заступником д-ра Костя Левицького. секретарем Вол. Коцовського. В фільольоґічній секції: директором д-ра Ом. Огоновського, заступником Ом. Партицького, секретарем Остапа Макарушку. В мат. природ.-лїкарській секції: директором Ів. Верхратського, заступником д-ра Щ. Сельського, секретарем Волод. Шухевича. Належить завважити, що тодї кожний член міг записувати ся до тої секції, до котрої хотїв. Роздїл членів на дїйсних (із науковою квалїфікацією) і звичайних (передплатників) наступив аж при дальшій реформі і перших дїйсних членів вибрано аж 1. червня 1899 р., при чім до істор.-фільософічної секції вибрано 12, а до двох инших по 10 членів.

В 1893 вийшла знов одна книжка Записок Наукового Товариства ім. Шевченка, а в 1894 р. дві книжки під редакцією тодішнього голови Ол. Барвінського. В 1895 р. вийшло 4 книжки під редакцією М. Грушевського. Від 1896 р. аж до кінця 1913 р. виходило річно 6 книжок "Записок". Війна перервала дальшу правильну їх появу.

 

Першу субвенцію на свої наукові виданя дістало товариство від краю 1894 р. в сумі 2000 кор. В 1895 р. дістало 2000 кор. від краю і 2000 кор. від держави. Зі зростом наукових видань збільшали ся й субвенції, хоч правда, дуже поволи; в 1913 р. краєва субвенція виносила 17.000 кор., а державна 30.000 кор. Крім того мало діставати товариство окрему державну субвенцію на сплату довгів, затягнених на закупно каменицї при вул. Чарнецького, ч. 24.

 

Як зростали наукові виданя, видно з того, що в 1913 р. було їх 14 серії (3 серій по завершеню певної цїлости здержано) та що річно являлося в них пересїчно 15 книжок і 8 зшитків. Наукові виданя товариства зєднали собі признанє і розголос у науковім cвіті, як свідчать про се численні рецензії на них по ріжних фахових журналах і часописях та спис тих численних наукових інституцій ріжних народів, що стоять із ним в обміні виданями. Також факт, що між дійсними членами товариства є доволї значне число визначних учених чужинцїв, доказує, що вони цїнять наукову дїяльність товариства, коли уважають собі за честь належати до нього та приймають радо сю почесть.

 

Я не мав на метї анї писати історію товариства, ані представляти його теперішній стан та заслуги тих осіб, що енерґічною та видатною працею довели товариство до розцвіту. Про се легко кождому поінформувати ся з "Хронїки" товариства, якої вийшло від 1900 р. доси 56 випусків, та з перегляду самих наукових видань. Моє завданє далеко скромнїйше, я хотів зазначити нинїшні роковини, які і в богато сильнїйших народів не пройшли би без уваги, та вказати, з якими слабими силами приступали ми перед четвертиною столїтя до будованя храму нашої науки і до чого ми дїйшли нинї; тай то не при особливо прихильних для нас обставинах. Чи надїяв ся хто з членів, присутних на зборах товариства 13. марта 1892 р., таких результатів із його дїяльности, які бачить нинї, коли дожив іще? На мою думку прийшла тепер пора, щоби ми зробили ще один крок наперед та сягнули по Українську Академію Наук. Потрібні на те фонди та Haукові сили знайдуть ся певно пропорціонально не в меншій мірі, як се було 1892 р. при перемінї Товариства ім. Шевченка в наукове. Всї славянські народи, навіть малочисельні, крім одних нас і Білорусинів, мають свої академії, та осягали їх, не все маючи за собою дїяльність такої інституції, як Наук. Тов. ім. Шевченка. Чомуж у нас мусить бути инакше? Треба лише всїм, до кого се належить, поробити заходи для здїйсненя справи.

 

[Дїло, 13.03.1917]

 

Ми одержали таку заяву до поміщеня:

 

З приводу моєї статї, поміщеної в "Дїлї" під заг. "Важні роковини" з нагоди 25-лїтя Наук. Тов-а ім. Шевченка непідписаному авторови в "Українськім Слові" "впало в очи", що я "крім слів: "в 1895 р. вийшло чотири книжки (записок Тов-а) під редакцією М. Грушевського" не вважав умісним анї одним словом згадати про орґанїзаційну працю проф. Михайла Гpушевського, що протягом 18 лїт поклав тривкі основи для наукової роботи в Товаристві". "Се легковаженє — пише автор далї — таке сумне, що прямо нерви ворушать ся", і сї його "зворушені нерви" заставляють його висипати на мою адресу цїлу низку "крепких" слів, аж до натяку, що — мовляв — "де опинило ся би богато людий з поміж тих, які від кількох лїт зневажають особу і обезцїнюють заслуги проф. Грушевського, як би він їх не вивів був у люди та хлїба в руки не подав".

 

Полишивши всї ті "слова крепкі" на боцї, позволю собі — не щоб переконати їх автора, бо його уваги диктувала очевидна зла воля, тільки щоби схарактеризувати його напасність — пояснити ось що: В моїй статї я хотів звернути увагу на один важний епізод в розвою сеї інституції, а саме на пеpеміну її в наукове товариство, що довершили ся 13. марта 1892 р. Тому, що переміна тягла ся поверх рік, мусїв я доторкнути ся і 1893 р. Поза те не йшов я дальше, бо се не належало до теми, і коли я згадав ще про дещо, то лиш загально, кілько було потрібно для заокругленя теми. 3 сього також виходить, чому я "злегковажив і промовчав" дїяльність проф. М. Грушевського: він прийшов до Львова в осени 1894 р., а властива його дїяльність в товаристві розпочала ся з хвилею перебраня редакції "Записок", що стало ся 1895 р.

 

Признаю ся, що я ще сповнив один "злочин", якого не завважив автор: я "промовчав" також І. Франка, який не менше як проф. М. Грушевський "має імя не тільки на Україні, але і в Европі" і також почав брати близшу участь у виданях товариства 1895 р. Хто знає мої близькі відносини до пок. поета за ввесь час нашої знайомости, той певне не скаже, що я "злегковажив" І. Франка зі злоби. Цїла причина лежить просто в тім, що нї Франко, нї Грушевський не грали в товаристві 1692—93 р. нїякої ролі, а на дальших роках я не спинюю ся подрібно.

 

По сїм поясненю можу "крепкі слова" і натяки про хлїб оставити спокійно без відповіди; вони тільки характеризують автора. Тай цїла його записка характеризує його: тільки нечесна і злобна людина може скрізь бачити нечесність і злобу.

 

Володимир Гнатюк.

 

[Дїло, 22.03.1917]

22.03.1917