відбули ся вчера при великій і небувалій доси участи членів. На лістї, де вписували ся участники зборів, число порядкове доходило до 90, а кінцеві поименні голосованя доказали, що лиш дуже мале число членів не виждало кінця зборів. Збори тревали від 10-тої години рано до 9-тої вечером з двогодинною перервою на обід. Наради були дуже оживлені, число бесїдників значне а обговоренє справи всесторонне. Певного рода диссонанс і несмак, а навіть огірченє, викликало поведенє деяких участників, котрі забуваючи на повагу зборів, позволяли собі на оклики, не лицюючі з вимогами простої приличности. Розуміє ся, що ті панове не лиш були скартані публично презідією зборів і поодинокими участниками, а де-хто пізнаючи свою провину, мусїв відтак перепрошувати зібраних. Однак та интермецца не вплинули на хід нарад зборів, бо загально взявши, збори випали поважно і з повним зрозумінєм интересів товариства та увзглядненєм добра загальної справи народної.
Зборам проводив найстаршій віком член товариства о. совітник Ал. Тороньскій (голова товариства п. Барвіньскій не явив ся на збори, а заступник голови п. Громницкій, маючи реферат, вимовив ся від проводу). О. Тороньскій вивязав cя з порученої задачі дуже добре, за що й висказали збори єму своє признанє. Секретар товариства п. Макарушка і п. Корінець полагоджували чинности секретарскі зборів.
Першу справу — зміну статутів — реферував д-р К. Левицкій. Комісія для зміни статутів, вибрана загальними зборами в червни с. р., а зложена з пп. д-ра К. Левицкого, д-pa Ив. Франка і д-ра Федака, — приняла головні засади, на котрих мала опирати ся проєктована видїлом зміни статутів. Зміна стремить до того, щоби науковому товариству им. Шевченка надати науковий характер вже в самій орґанізації товариства, а именно щоби членів товариства подїлити на два роди: на звичайних і дїйстних, з котрих перші мали би участь лиш, так сказати би, в адміністраційних справах товариства, а до наукової цїли і задачі товариства не мішали ся, коли противно дїйстні члени крім всїх прав звичайних членів мали би виключне право до секцій наукових товариства. Зміна така безперечно вкорочує теперішні права одної части членів товариства і длятого повинна наступити з як найбільшим увзглядненєм. Дальша зміна в статутї се цїлком нова постанова що-до заступства одних членів другими на загальних зборах; в проєктованій видїлом змінї заступство могло розтягати ся аж на пять осіб з заграницї, в проєктї же комісії заступство обмежено на одну особу замісцеву. Вкінци суть пропоновані зміни під взглядом адміністраційним, именно що-до прокури товариства, роздїлу функцій адміністраційних і т. п.
В ґенеральній дискусії піднесено поважні заміти що-до проєктованої зміни. Зазначено, що не заходить поки-що нагляча і пекуча потреба проєктованої зміни. В 1892 р. перемінило ся товариство им. Шевченка на наукове та змінило відповідно свою задачу і цїль. За три роки виповняло товариство свою нову задачу з всяким успіхом, так що заслужило собі признанє заграничних кругів наукових. Теперішні члени товариства, без подїлу их на звичайних і дїйстних, не перепинювали в нїчім наукової дїяльности товариств, бо хто мав спосібности і охоту причиняти ся до наукової задачі товариства, сей входив в орґанізацію секційну і брав участь в тій роботї. Характер науковий перед світом зазначить товариство своїми науковими працями і видавництвами, а внутрішний подїл членів товариства може викликати лиш рекримінації, жалї і непотрібне роздвоєнє в товаристві. Впрочім звичайні члени, прибираючи характер немов то лиш передплатників видавництв товариства, чим раз більше будуть тратити интерес належати до товариства, а тим самим вийде і матеріяльна втрата для товариства. Проєкт комісії, крім подїлу членів, признає дїйстним (науковим) членам більші права, бо н. пр. звільняє их з вкладок членьских, полишаючи им до волї причиняти ся і на дальше до наукової дїяльности товариства, за що як раз удостоїли ся заименованя дїйстними членами. Не менше важні сумнїви мусять піднести ся і що-до дефініції звичайних а дїстних членів. Звичайним членом стає "кожда особа україньско-рускої нapoднoсти", а що-до дїйстних членів нема того застереженя, тож може стати ся, що між дїйстними членами призбирає ся нерівномірне число "людей науки", але не Русинів, котрі будуть мати вплив на заряд майном товариства. В попереднім статутї навіть що до членів почестних було застереженє в хосен україньско-руского народу, а в новім сего нема. Вкінци годї поминути і сеї обставини, що недавно скликувано людей відозвами до найчисленнїйшого приступленя в члени, запоручаючи им всякі права, а тепер, коли ті люде приступили, має ся вкоротити их права, — ба навіть один рід теперішних членів, именно основателїв, котрі від разу готові понести більшу жертву матеріяльну для товариства, засуджує ся на етат вимертя. При тім всїм годї не звернути уваги й на се, що пора, вибрана до зміни статутів, дуже невідповідна, бо з огляду на непрояснену нашу внутрішну ситуацію політичну треба оминати всякі далекосяглі зміни в проґрамах і устрою наших товариств, а лїпше оставати ся при давній орґанізації.
Потребу зміни статутів виказували як члени комісії статутової і видїлу так і деякі з участників зборів. В розгарі полєміки виходили нераз і арґументи досить дивоглядні, а також неконче відповідні для близшого означеня результатів загаданої зміни. Бо н. пр. назвати всїх членів, не беручих чинної участи в секціях наукових, анальфабетами в противпоставленю до дїйстних членів, що мають бути именовані, було на кождий спосіб надто сміло і провокуючо, — а знов мотивувати потребу зміни білєтами візитовими, на котрих би можна було виписати "дїйстний член наукового товариства" для відрізненя від прочих "звичайних" членів товариства зводило цїлу справу зміни статутів до дуже низької ровени. Впрочім признавано, що при спеціяльній дискусії заходить потреба поробити значні зміни в поодиноких проєктованих постановах статуту.
По ґенеральній дискусії приступлено до голосованя над внесенєм: перейти до порядку денного над проєктованою зміною статутів. Се внесенє відкинено простою більшостію голосів, а тим самим приступлено до спеціяльної дискусії. Деякі з перших параґрафів, в котрих вже зазначено той будучій подїл членів, відложено до пізнїйшого порішеня, коли справа самого подїлу (§.15) буде ухвалена. При §.15-тім заряджено поименне голосованє, котре випало в сей спосіб, що 47 голосів заявило ся за проєктованим подїлом, а 35 голосів против подїлу. Тим самим не були осягнені дві третини більшости (вимагані статутом) для сеї засадничої зміни. Супротив того референт д-р Левицкій, по нарадї комісії статутової, заявив, що взагалї зміну статутів і в прочих параґрафах відкладає ся на пізнїйше.
Друга справа — відклик 15 членів товариства від ухвали видїлу що-до виповіди дальшого печатаня ґазет "Дѣла" і "Батьківщини" — була предметом наради зборів по полудни. По відчитаню переписки між видїлом а 15 членами, котрі жадали скликаня надзвичайних загальних зборів, — представив заступник голови п. Громницкій мотиви, які спонукали видїл до сеї ухвали. Зазначив, що виповідь дальшого печатаня відносить ся до трех політичних часописей: "Дѣла", "Батьківщини" і "Правди". Згадав про справозданя "Буковини" з загальних зборів тов. им. Шевченка в червни с. р. і про дальші статьї сеї ґазети на темат тих зборів, з котрих виходило, що товариство повисить страти на печатаню "Дѣла" і покриває их з своїх фондів. На сі статьї "Буковини" покликав ся віцепрезідент кр. ради шкільної д-р Бобжиньскій, заявляючи одному членови видїлу, що товариство, побираючи субвенцію від правительства і краю на цїли наукові, а також маючи наклад книжок шкільних, повинно обертати все те на свої наукові цїли а не на покриванє страт видавництва політичних ґазет. Видїл товариства, побоюючись втрати субвенцій і накладу книжок шкільних, виповів печатанє всїх ґазет політичних в друкарни товариства. При обговореню сеї справи з боку фінансового виходило з реферату п. Громницкого, що товариство не потерлїло нїякої страти на видавництві "Дѣла", бо довг, якій наріс за 13 лїт печатаня "Дѣла", був сконвертований і вирівнаний в 1893 р. в сей спосіб, що товариство переняло від видавництва наклад "Бібліотеки найзнаменитших повістей" і готівку в квотї 1000 зр., а теперішні зобовязаня "Дѣла" до друкарнї не переступають удїленого кредиту. Заразом признав п. Громницкій, що видїл товариства анї не спростував хибних информацій "Буковини" анї не представив дїйстного стану річи п. Бобжиньскому, а полагодив цїлу справу звістною ухвалою що-до виповіди. В имени видїлу поставив внесенє, щоби над відкликом перейти до порядку дневного.
В имени і з припорученя 15 членів промовив д-р Кость Левицкій. Представив фінансові відносини видавництва до друкарнї товариства; згадав про первістну цїль товариства: підпомагати, а тим самим громадити довкола себе всї руско-народні видавництва, котра то цїль в наслїдок ухвали видїлу не лиш не увзгляднена але раз на все виелімінована з-поміж задач товариства; зазначив повну безрадність видїлу супротив приказів в ґубернії, на котрі випадало відповісти представленєм дїйстного стану річи а не примінюванєм до них своїх ухвал; пригадав на примірах з нашого народного житя, що вже й давнїйше забагало ся в подібний спосіб непокликаним чинникам вмішувати ся в наші внутрішні справи та ставляти услівя, як се було н. пр. з запомогами соймовими для "Просвіти"; остерігав перед таким трактованєм загальної справи рускої, бо тут входить в гру честь народна, а єї не можна легковажити. Субвенції з публичних фондів дістають ся товариству по єго заслугах і оно обертає их виключно на цїли, для яких они призначені, але для тих субвенцій не можемо признавати посторонним людям права контролї наших внутрішних справ. Не розходить ся тут о видавництво "Дѣла", бо оно за свої гроші найде приміщенє і в чужих институціях, ба навіть користнїйше під взглядом матеріяльним від приміщеня в тов. им. Шевченка, — але справу виповіди треба трактувати засадничо, з погляду на цїлість і добро народної справи, щоби не треба було соромити ся, що товариство, котре носить имя народного ґенія, забуло на єго слова і не вміє постояти в оборонї правди і волї в своїй рідній хатї.
В имени 15 членів поставив д-р Левицкій внесенє, що збори висказують жаль видїлови з причини ухвали, — що зміняють ухвалу видїлу в той спосіб, що видавництва "Дѣла" і "Батьківщини" будуть печатати ся в друкарни товариства і в 1897 р., доки не постарають ся о відповідне предприємство для друкованя тих часописій — і що видїлови поручає ся виконати ухвалу загальних зборів.
Широкої дискусії, яка розвела ся над тою справою, не будемо наводити. Згадаємо лиш, що в часї дискусії поставлено і деякі відмінні внесеня, — як н. пр. п. Юл. Бачиньскій в имени і з припорученя товариства "Сїчи" у Відни внесенє з наганою і з припорученєм, щоби члени видїлу, котрі причинили ся до сеї ухвали, виступили з видїлу, — відтак внесенє, щоби не висказувати нї жалю нї догани для видїлу, а просто припоручити дальше печатанє "Дѣла" і "Батьківщини" в друкарни товариства під услівєм точного виповненя обопільних зобовязань.
Поименні голосованя дали такі результати: За внесенєм видїлу (перейти до порядку дневного над відкликом) заявило ся 40 голосів, а против 41 голосів. За внесенєм тов. "Сїчи" голосувало 12 членів, а против 63. За внесенєм, принятим і д-ром Левицким, (щоби "Дѣло" і "Батьківщина" печатали ся в друкарни товариства, а з пропущенєм висказу жалю) віддано 44 голосів а против 35 голосів.
По оголошеню результату голосованя заявив п. Громницкій в имени видїлу, що видїл складає свій мандат, бо "не може виконати ухвали загальних зборів". Відтак заявили д-р Франко і професор Грушевскій, що відказують ся від дальшої участи в наукових секціях товариства. Зібрані не рішали справи резиґнації і на тім збори скінчили ся.
[Дѣло, 09.12.1896]
09.12.1896