Багацьку велюрову накидку знімають, присутні вітають, випивають і споглядають в екстазі на картину. А там ГАК. Простий гак від будівельного крана, на якому висить одна картина – але Ах**нна картина, бо ж це – Галерея Ах**нної Картини. Така чудернацька ідея «пальнула» в голову франківському художнику з Гуцулії Петру Буяку, який ся тішит, що у франківському «морі» плаває ГАК з однією картиною.
Playground Love, автор П.Хуяк
Що знають про Петра? Спочатку була виставка картин у віконних рамах закинутої молочної крамниці. Згодом народилися спільні проекти з Мохом Перкалабою: науково-дослідницький проект-експедиція «Глибока Гуцулія», «Вся правда про Ісуса і 12 апостолів», «Вся правда про Rock-n-Roll», «Вся правда про Кримінальну Галичину». А найголовнішим дітищем Буяка став ГАК, один з помітних андеграундних проектів у мистецькому Івано-Франківську.
Як саме починали підвішувати на ГАК картини різних художників, я частково довідалася у потязі Одеса-Чернівці. На другій поличці плацкарту, на мляво освітленому екрані мобільного телефону розглядала фото з ГАКу.
Як говорить сам Петро: «Історія Гаку дуже складна, і водночас проста, як борщ. Мене завжди, ще здавна, манили всякі цікаві закутки, галереї, бари на задвірках, де відбувається щось таке цікаве – майже таїнство, де можна прийти, випити, глянути на якусь виставку для обмеженої кількості людей. Такі дивні місцини зазвичай траплялись в Києві, коли мав там нагоду тимчасово пожити кілька років і мандрувати закутками сего мегаполісу. В голові неодноразово крутилася думка: якби на голову звалився міх із грошима, я відкрив би свій бар, де б умістилося з десяток людей – не більше, і там можна було б проводити цікаві акції».
Все почалося у 2015 році, коли Петро Буяк орендував в центрі міста майстерню, і просто так йому «пальнула думка в цій майстерні один раз на тиждень проводити якісь “алкоголічні зустрічі” під приводом відкриття виставки». Навколо цієї думки і народився кістяк концепції: відкрити Галерею однієї картини, але ах**нної. Все ж таки, ходячи на різні акції, ти собі міркуєш: це х**ня, а це – ах**нно.
П.Б.: «Під час розмови з другом, галеристом Остапом Бринським, він раптом вигукує “ГАК!” Я питаю: шо за гак? А він рже і каже: “Галерея Ах**нної Картини! О!” Це був прорив...»
Отже, Петро з Остапом спільно домовились, що картина має висіти на гаку від будівельного крана або лебідки, і до відкриття все має бути в таємниці. Картина має бути закрита велюровою чи шовковою тканиною, а у соціальних мережах щойно в день відкриття виставки анонсують, яка ж то буде картина. На самому відкритті в кадрі мали б сидіти дві невідомі постаті, пити вино і примовляти: «О Боже, яка ах**нна картина! А які мазки, а яка рама! Це – шедевр!».
Кіріл Кірілов, «ГАК»
Петра Буяка віддавна цікавить наїв або щось кумедне, але водночас з натяками на суспільні проблеми. Він купив гак, бо все починається з малого. Завдяки сарафанному радіо у арт-тусовці для ГАКу знаходились відомі і не дуже художники, які працюють з наївом. А на відкритті ГАКу 21 серпня 2015 року, виступав таємний П. Хуяк. «П.Хуяк, якого ніхто не знає. Всі думають, що це або я, або Мох Перкалаба. Та най мучаться, так ніколи і не взнають», – таємничо усміхається Петро. Він вважає: такі чутки пішли від того, що він разом з Мохом Перкалабою працюють над спільними проектами, дуже часто спілкуються і схоже споглядають на життя-буття.
П.Б.: «Саме відкриття знімав на телефон відомий художник-ілюстратор Кирил Кирилов, бо в мене не було телефону, який має камеру. Кирил дуже професійно підійшов до справи, і знімав без пропусків всі виставки впродовж існування стаціонарного ГАКу». Нещодавно Кирил проілюстрував «Американську молитву» Джима Моррісона від видавництва «П'яний корабель». Потім, коли майстерню довелося звільнити, ГАК переїхав в бар «Бардак», і вже всі подальші виставки відбувалися там щоп’ятниці о 19:00. «Приходили люди чи ні, але завжди було кому на камеру гукнути», – гукає Петро.
Олекса Манн, «Біжи Лола біжи і не забудь за пиво і сігарети»
Галерея виникла як альтернатива майданчика для молодих і незакомплексованих митців у мистецькому середовищі Франківська, приспаного тихим плином життя на периферії. ГАК провів низку виставок маловідомих місцевих художників, як-от Кирил Кирилов, Дідіка, Христина Пищ, Bob SP, Сергій Григорян… Вже після кількох виставок стало зрозуміло, що географію художників треба розширювати, оскільки ідеєю галереї зацікавилися автори у Львові, Києві. Так на ГАКу з’явилися роботи Тараса Кеба, Андрія Хіра, Івана Семесюка, Станіслава Силантьєва, Олекси Манна… Картини багатьох із них виставлялися у Франківську вперше. І кожна з цих картин була жива, без комерційного пафосу, позерства, не говорячи вже про високоморальні комплекси суспільного месіанства. Відверта тематика «18+», проблеми з алкоголем, естетика потворного органічно вплітались в стіни андеґраундного бару «BarDuck».
ГАК залишає за собою право виставляти одну і не більше робіт автора, виключенням може бути диптих, триптих, серія робіт, з якої неможливо виключити жодної за страхом втрати сенсу показу серії. ГАК залишає за собою право запитувати в живих – тільки три питання, а у мертвих авторів більше, ніж три. ГАК залишає за собою право проводити виставки частіше, ніж раз на тиждень, або рідше, ніж раз на тиждень. ГАК залишає за собою право використання як в усному, так і письмовому вигляді нецензурної лексики.
П.Б.: «Концепція однієї картини? Та біс його знає, чому так. Це красиво, бо гак один. Одну картину вибирали – ту, що пре більше за інші. Просто хотілося донести назагал своє бачення проведення виставок в дещо незвичному форматі. Гадаю: в світі є багато дивних галерей, але в Україні, здається, аналогів нема. Хіба би... Якщо є, то й кльово. Давайте дружити! Виходьте на зв’язок».
Діана Пернеровська( ДіДіка), «Молочні птахи»
Петро Буяк робить відео і фотозйомку кожної виставки, а також задає отих три ключових питання автору. Але – такі питання, на які автор не очікує, аби зміст інтерв’ю увиразнився і виказав думки художників. Три питання до живих художників в’яжуться за кількістю до трьох букв ГАКу. Але ж є питання і до померлих? На моє здивування, Петро розповідає: «Була на ГАКу така штука, як “Мертва зима на ГАКУ”. То був художник Крейзік (Роман Шаблєвський) і Парфьон. Вони померли, і прийшлось попотіти, аби зв’язатися з ними на тому світі. Оскільки вони вже там, то можуть зверху більше увидіти, і більше цікавого нам розповісти. А ви хіба не хочете взнати, як їм там? От в Парфьона там зараз своя виставка “Небесне бієнале”, а Крейзік навчився вирощувати коноплю в раю і каже, що добрі сорти ростуть».
Франківчани і тішились, і кривились від ГАКу. А він наразі подався у мандри.
П.Б.: «Я не люблю оці визначення: сучасне мистецтво чи вчорашнє, чи сьогоднішнє, чи майбутнє. Мені якось все єдно. Мене або пре, або не пре, і все одно, чи воно нинішнє, чи нє. А про ГАК від франківчан були різні думки. Близьке оточення по пляшці, звісно ж, захоплювалося тією ідеєю і тішилося, що є таке явище, як ГАК. А ті, що не вживають, дуже кривилися, і їх то страшно дратувало: як так, що такі невдахи, як ми, можемо собі мати наглість крокувати без жодної копійки грошей ширшими кроками, аніж ті, що мають пафосні тяжкі намучені напрацювання?»
Тарас Кеб, «Старого Пса новим штукам не навчити»
На жаль, стаціонарний період ГАКу завершився, а наступний стаціонар подібного проекту не розпочався, та й не буде. Втім, організатори проекту наразі планують разом з галереєю мандрувати різними українськими містами, не ставлячи художникам рамок та обмежень, бо всі однаково висітимуть на гаку, і всім гукатимуть «Ах**нно!» – також однаково.
На закритті ГАКу
П.Б.: «Стаціонар прив’язує до місця, до зобов’язання певних правильних ритмів, бо глядач прагне бачити і відвідувати, а так хочеться і самому десь помандрувати. Та й не всі автори годні приїхати на своє відкриття до Франківська. ГАК-ТУР – то є мандрівна галерея, зміна формату. Вже кльово, бо не сумно, а приїхав в гості до когось: сіли, випили, повісили роботу та хоч на вулиці любого міста чи села, погомоніли та й розбіглись. Мандри – то завжди пригоди і нові знайомства. І це дуже круто! Наразі ГАК-ТУР розпочався 10 лютого у Львові в намоленій локації квартирника Fredra.61. Увечері о 20:00 на стінах цього закладу висіло чотири гака – бо виставлялись чотири автори: Андрій Вовк, Ліль Мельник, Василь Карвацький та Konstantyn Kopacz. Також в рамках ГАК-ТУРУ місту Лева представлено нову виставку “Мати-Берегиня”. Хтозна, в що переросте ГАК-ТУР, чим завершиться – ми не загадуємо наперед. Головне – рух, а ідеї народяться під час нових ах**нних виставок».
19.02.2017