В експозицію Львівського історичного музею повернули портрети Тимоша Хмельницького та його дружини Розанди Лупул-Хмельницької. Як писав Z, обидва портрети викрали у 1960 році з постійної експозиції музею на площі Ринок, 24, і повернути їх вдалося щойно через 56 років, після спроби продажу на одному з інтернет-аукціонів. Сьогодні, 14 лютого, відбулась офіційна презентація відреставрованих картин під гаслом «Закохані повертаються».
Тепер картини доступні для огляду в одній із зал третього поверху музею, що на площі Ринок, 24. Їх розмістили у спеціально відведеній для них вітрині, яка захищена сиґналізацією. Водночас, попри повернення ориґіналів, дирекція музею вирішила залишити в експозиції і чорно-білі фотокопії картин, які висіли на стіні від 1960 року і дотепер.
Зі слів головного хранителя фондів Львівського історичного музею Сергія Богданова, після повернення до музею роботи були в дуже поганому стані, оскільки багато років їх зберігали в неналежних умовах, зокрема у вогкості. «Там з'явились кракелюри (тріщинки. — Ред.) ґрунтового походження, що спричинило численні осипи. Картини треба було негайно реставрувати», — зазначив Сергій Богданов.
Реставрацію виконували фахівці Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Тривали роботи трохи більше місяця.
«Реставрація була дуже цікавою, адже ми мали справу з мініатюрою. Це дуже делікатний живопис, і треба було бути обережним до кожної лусочки, аби все максимально зберегти. Було цікаво працювати з усім: і з фарбовим шаром, і з укріпленням ґрунту. Ми навіть приділили особливу увагу етикеткам з різних збірок і музеїв, у яких картина побувала», — розповіла Z в. о. заввідділу науково-дослідної реставрації Олександра Гливка.
Такими портрети Хмельницьких повернулися у музей через 56 років після викрадення
На прохання Сергія Богданова також відновили давні рами, які до нашого часу збереглись у дуже поганому стані. Ориґінально вони були покриті сріблом та охрою, що імітувала позолоту. У рами також вклеїли оксамитову стрічку, яка стала своєрідним буфером між картинами та рамами і убезпечує живопис від пошкоджень. «Таким чином ми уникнемо контакту між рамою та живописом у майбутньому», — пояснила художник-реставратор Олеся Бучинська-Литвиненко.
Під час реставрації експерти також взяли зразки матеріалів на хімічний аналіз і тепер з певністю стверджують, що картини створені у XVIII столітті і, ймовірно, є копіями відомих робіт Абрахама ван Вестерфельда. На жаль, теорія про те, що це прижиттєві, а може, навіть весільні портрети сина Богдана Хмельницького та його дружини, не підтвердилась.
ДЛЯ ДОВІДКИ
Диптих Розанди Лупул-Хмельницької та Тимоша Хмельницького перебував у колекції польського історика та мистецтвознавця Владислава Лозинського, що жив у Львові до 1913 року і заповів її місту.
До колекції Львівського історичного музею вони потрапили 1940 року з Національного музею імені Яна ІІІ Собєського.
8 лютого 1960 року картини викрали з постійної експозиції.
30 червня 1962 року Міністерство культури УРСР дало дозвіл на списання робіт. «Їх вважали назавжди втраченими для львівської та української культури», — прокоментував директор Львівського історичного музею Роман Чмелик.
Знайшлись картини у вересні 2016 року, «випливши» на одному з інтернет-аукціонів. До музею їх повернули завдяки музейникам та працівникам СБУ.
14.02.2017