Голос української душі

Понад 300 картин за 59 років творчої діяльності представив чи не найвидатніший український художник сучасності Іван Марчук на своїй персональній виставці у Відні “Голос моєї душі”, що відкрилася 9 лютого. 87-річний художник переїхав до столиці Австрії у березні 2022 р. через російську війну в Україні. Усе своє життя він присвятив художньому мистецтву і досі малює щодня  з сьомої години ранку і до пізнього вечора.

На виставці Марчук виглядає втомленим і щасливим, численні відвідувачі юрмляться навколо нього, всі бажають хоча б зробити фото, а якщо пощастить, то і перекинутися декількома словами. Художник радо спілкується з відвідувачами, проте періодично покидає зал, щоб відпочити. Побачити картини Марчука прийшли сотні відвідувачів, у тому числі й чимало австрійців. Хоча, безумовно, весь “український Відень” тут. Захід, що мав тривати декілька годин, продовжується, хоча робочі години будинку Аудиторії науки вже завершилися.

На виставці представлені роботи майже з усіх творчих циклів художника – і це дивовижно, наскільки багатогранною є творчість Івана Марчука. Роботи написані в різних стилях, кожен з яких є унікальним, проте найвідоміший із них – його авторський стиль пльонтанізм. Фактично цих робіт вистачило б на декількох різних живописців, важко повірити, що все це зробила одна людина, – але це так. Марчук є, мабуть, одним із найбільш плідних українських художників. Він любить повторювати, що червоних (святкових) днів у його календарі немає. 

Це вже третя персональна виставка Івана Марчука, відколи він у Відні. До початку російської війни в Україні у художника були численні  виставки в Україні та 120 – за її межами. Проте саме “Голосом моєї  душі” Марчук пишається найбільше.

“Нещодавно у мене у Відні вже була одна моя виставка – то це була, так би мовити, проба. А сьогодні – це просто вершина моєї творчої діяльності, такої виставки моєї творчості ніколи не було ніде у світі”, – каже Марчук. Він визнає, що такі публічні заходи його трохи втомлюють, але він їх дуже любить. За словами художника, все своє життя він малював Україну й українську землю, і тепер світ може пізнати нашу країну через його візуальне мистецтво. Усі, хто знають Івана Марчука, знають і те, що він не любить продавати свої роботи. Зрештою, він сам називає себе “скупим на картини”, пояснюючи, що не продає їх тільки для того, аби мати можливість показувати їх цілому світові.

“Подвиг Марчука у тому, що він створив свій надзвичайно трудомісткий цикл “пльонтанізм”, який збагатив українським мистецтвом світову культуру. І його подвиг також у тому, що він, проживши все життя аскетом, часом відмовляючи собі в елементарному, зберіг цю незвичайну колекцію своїх картин, щоб показувати її людям”, – розповідає менеджерка Івана Марчука Тамара Стрипко.

За її словами, на виставці (яка, до речі відкрилася в одному з найстаровинніших приміщень Відня) зібрано три сотні творів усіх творчих періодів художника. Найстаріша робота написана у 1965 р., а найсвіжіша – за два дні до відкриття виставки.

“Безумовно, це подія в історії європейського мистецтва, тому що далеко не кожен художник з іменем може дозволити собі організувати таку виставку. Й особливо приємно, що не хоче розходитися австрійська консервативна публіка – у залі сотні людей, хоча вже пора зачиняти приміщення. Сьогодні спеціально на цю виставку приїхали гості з Великобританії, зокрема з Оксфорду, власник приватного коледжу приїхав, щоб запропонувати цікавий проєкт Марчукові, приїхали люди з Болгарії, Словаччини, Словенії, Польщі”, – розповідає Тамара Стрипко.

Під час урочистої частини на відкритті виставки виступили з вітальним словом посол України в Республіці Австрія Василь Химинець та керівник управління з питань культури Міністерства закордонних справ Австрії Крістоф Тун-Гогенштайн. Були присутні також представники Словаччини та Ліхтенштейну, колишній посол Австрії в Україні та представники міністерства закордонних справ Австрії, які відповідають за політичні питання.

Перший секретар посольства України в Австрії Уляна Задворняк каже, що сьогодні у Відні Іван Марчук є основним українським культурним дипломатом у мистецькій сфері.

“Я дуже рада, що проживаю цей період у Відні. І кожен з нас проживає цей період разом із Марчуком, адже він тут продовжує творити кожного дня, з сьомої години ранку до пізнього вечора. Він надихає нас боротися, він надихає нас далі жити. Сьогодні Марчук допомагає нам у просуванні української культури, допомагає через мистецтво відкривати українську душу, показувати кращі сторони українського народу. Цього разу ми тут бачимо значно більше австрійської публіки, ніж на попередніх виставках. І це наше основне завдання – донести твори Марчука до австрійської публіки, до європейської публіки, сприяти його виставкам в інших містах, інших великих музеях Австрії, зокрема і Відня, щоб Марчук з'явився у відомих музеях. Бо Марчук – це найвідоміший і найдорожчий український митець сучасності”, – пояснює Уляна Задворняк.

Діляться своїми враженнями й українські митці, що прийшли на виставку.

“Я вважаю, що виставка Івана Марчука – це не просто голос його душі, це крик його душі. Бо цей художник – геніальний український митець, він у кожній картині втілив своє дитинство, свою юність, своє доросле життя. Всі свої переживання й емоції, які не міг висловити словами, він зобразив і вклав у кожну картину своєї великої душі. Його мистецтво показує всьому світу велич української історії й культури та наскільки ми сильний завзятий вольовий народ, що живе на землі, яку Бог дав українцям”, – каже художниця Ірина Романишин.

Інша українська художниця Хелен Літорель, яка переїхала до Відня через війну в Україні, переконана, що стиль Марчука не можна сплутати з нічим іншим.

“Мене дуже надихає, бо в одному інтерв’ю він сказав, що завжди хотів винайти свій особистий стиль і його це дуже мучило, він не хотів бути схожим на жодного з художників. І він його знайшов. Коли ти бачиш  картину Марчука, то можеш її так само чітко розрізнити серед інших, як і картини Пікассо”, – каже мисткиня.

Як повідомила Тамара Стрипко, вже в травні у Відні має відбутися презентація найповнішого каталогу Марчука у 5 томах. Робота над ним триває вже близько трьох років. Незабаром Національний банк України випустить також монету, присвячену художникові.