Луценко скликає конклав

Попри запевнення Юрія Луценка, що він не збирається ставати «четвертим, десятим чи першим лідером опозиції» і не планує «нічого очолювати», вже за перший тиждень свого вільного життя він достатньо наговорив, щоб змішати карти в опозиційному таборі.

Луценко, Філенко, Стецьків. Польові командири Майдану знову при ділі

Екс-міністр МВС та лідер майже мертвої партії не просто створює новий громадянський рух з амбітними планами, а претендує на роль своєрідного «месії» у порятунку України від нинішнього режиму та приведення її до світлого демократичного європейського минулого.

«Я відчуваю своєю місією повернути Україні надію, разом з вами написати нову візію української держави, в якій за щастя народитися, комфортно жити і за яку за необхідності варто віддати життя», — заявив Луценко у своєму відеозверненні до народу.

Здавалося б, добрі наміри заслуговують лише на оплески. Але одним з обов’язкових пунктів повернення в Україну комфортного життя Луценко назвав висунення єдиного кандидата в президенти від опозиції вже цього року. «При потребі закрию всіх кандидатів в кімнату, аж поки з неї не піде білий дим і ми не дізнаємося єдиного кандидата, який переможе Януковича", — додав політик.

Якщо ж цей дим не піде, то, як повідомив в коментарі «Z» Тарас Стецьків, «польові командири» обіцяють без участі трійки лідерів на початку зими визначитися з тим «єдиним і узгодженим». Політик не заперечив, що, як наслідок, може з’явитися і четверте прізвище. 

Погладити колючками

«Коли Юрій виходив на волю, всі тверезі уми говорили, що розрахунок влади якраз полягає в тому, що Луценко людина безкомпромісна і своїми заявами почне сварити між собою опозиціонерів і руйнувати їхній хиткий мир », — коментує «Z» політолог Тарас Березовець. «Луценко вже заявляв, що жоден з них поки що не гідний звання президента, а також що не претендує на посади в опозиції. Але тим не менше він буде створювати свій альтернативний проект», — додає експерт.

Луценко постійно заявляє, що хоче стати своєрідною опорою для опозиції, і пропонує їм всіляку допомогу в організації акцій, але паралельно не гребує критикою на її адресу. Посварив, що ті назвали свої нинішні акції по Україні «повстанням», бо «подібна інфляція слів страшніше інфляції грошової» і «повстання не проводять по вихідних днях та по заздалегідь оголошеному графіку».

Не в захопленні Луценко і від парламентської діяльності опозиціонерів. Мовляв, блокування трибуни лише на руку Банковій. «Я про це постійно писав у своїх листах лідерам опозиції, що адміністрація зацікавлена у постійному блокуванні парламенту. Це є передумовою майбутнього референдуму для протягнення двопалатного парламенту під контролем Партії реґіонів», — наголосив політик, неоднозначно додавши, що опозиції «треба думати головою» щодо своєї поведінки у Верховній Раді і грати свою гру, а не підігравати владі. 

Двояко він охарактеризував і потенційних узгоджених кандидатів у президенти. Назвав Кличка чесною людино, проте не захотів ручатися за його команду, Тягнибока — щирим у своєму прагненні революції, але засумнівався, що його люди «живляться тільки ідеалами». Про Яценюка відповів лаконічно — «найрозумніший опозиціонер». «Але не маю наміру бути людиною, яка готуватиме для когось теплу політичну ванну», — зазначив екс-міністр.

Ультиматум перший: план наш або нічий?

На переконання політолога Березовця, Луценко сьогодні на тлі трьох лідерів має найбільший авторитет, бо «він відсидів як в’язень сумління і до нього люди будуть прислухатися більше».

Очевидно, з цього Луценко і планує максимально скористатися. З кожним днем його вимоги  та претензії до опозиції зростають.

Як розповів «Z» Тарас Стецьків, одним з найважливіжих завдань громадського руху з робочою назвою «За третю республіку», який створюють «польові командири» Майдану, буде розробка так званої моделі майбутної України: як вона має виглядати після перемоги на виборах 2015 року демократичного кандидата.

На його переконання, головною помилкою опозиції у 2004 році була саме відсутність такого плану дій, «тоді було наївне уявлення, що досить скинути Кучму і не допустити Януковича до влади, і все саме собою зробиться».

«І ця помилка має тепер бути врахована. Ми, четверо «польових командирів», вирішили запропонувати суспільству сформувати такий ідеальний образ країни, в якій би хотілося жити. Інтелектуали разом з суспільством мають визначити модель цієї країни, якою має бути державна влада, як працюватиме самоврядування, якою буде економічна модель чи геополітична орієнтація тощо», — каже Стецьків.

Виробити цей план новітні «месіонери» хочуть теж цього року. А після обговорення його в широких колах під час поїздок Україною подарувати єдиному опозиційному кандидатові.

Стецьків згоден, що насправді таких концепцій Україні не бракує, але «політики не хочуть їх читати». «Наша задача — спільними зусиллями вибрати з тих всіх концепцій ту модель державного устрою, яку ми публічно беремося втілювати, отримавши владу», — додає політик. 

Більше того, він впевнений, що кандидат має взяти саме цю концепцією від «польових командирів» за замовчуванням і без обговорень.

«Ми спочатку це запропонуємо суспільству. І якщо воно дасть добро, передамо її єдиному узгодженому кандидату. Ми будемо тиснути, щоб він взяв зобов’язання виконувати саме цю програму, бо вона розроблена і адаптована суспільством. А якщо кандидат наших пропозицій не сприйме, то потім суспільство, мабуть, це відповідно оцінить», — застеріг Стецьків.

Луценко в полоні своїх ілюзій

Як і передбачалося, не всі в опозиції зрозуміли добрі наміри Луценка та його команди. Заступник голови ВО «Свобода» Андрій Мохник розкритикував в коментарі «Z» ініціативу розробки моделі майбутнього.

«Не треба переоцінювати свої можливості. "Свобода" має Програму захисту українців, і це реальний план дій, який написаний не політтехнологами, а під час безпосередніх зустрічей та обговорень з людьми в усіх куточках України. Інша справа, що ця програма націоналістів соціалісту Луценку неприйнятна», — зазначив Мохник.

З іншого боку, націоналіст привітав «підсилення опозиції», яке може на сьогодні запропонувати Луценко. Але знову ж таки попросив не переоцінювати своїх сил. Так, «свободівець» вважає, що Луценко, будучи в ув’язненні, трохи відстав від політичних реалій і перебуває в полоні старих ілюзій.

«Я би Луценкові порадив після такої перерви і відірваності від політичного процесу ввійти в цей процес, а не керуватися своїми стереотипами, які склалися ще до його арешту, а саме коли його політична сила повністю була розгромлена і не могла у парламенті жодним чином опиратися Партії регіонів», — додав Мохник.

Він нагадав, що саме «Народна самооборона» Луценка привела у Верховну Раду шостого скликання чи не найбільше «тушок». Натомість сьогодні парламентська опозиція, як переконує політик, за якістю на порядок вища і своєю згуртованістю добивається позитивних результатів.

Мохник навіть зі скепсисом оцінив наміри Луценка організувати позапарламентський опозиційний рух. «Парламентська опозиція сьогодні пішла на вулиці. Зокрема, "Свобода" активно там представлена, достатньо промоніторити нашу активність в акціях соціальних протестів, економічних утисків і національного приниження», — запевнив «Z» заступник Тягнибока.

Представники інших двох опозиційних крил лояльніше оцінюють ініціативи Луценка.

«УДАР виступає за максимальне розширення опозиційних сил, в т. ч. за рахунок позапарламентських сил і громадянських рухів. Тому ми переконані, що Луценко підсилить опозиційний рух, і вітаємо будь-які ініціативи щодо підсилення опозиційної команди», — прокоментувала «Z» народний депутат від УДАРу Ірина Геращенко.

Водночас вона підкреслила, що її партія має власну програму реформ в Україні. «Багато пунктів цієї програми співпадає з тими тезами, які озвучує Луценко сьогодні. Ми переконані, що об'єднуючою і надважливою для країни є євроінтеґрація. Саме наближення до ЄС забезпечить поштовх для внутрішніх реформ і докорінних змін в країні», — неоднозначно відповіла депутат на питання, чи готовий майбутній кандидат Кличко взяти концепцію від Луценка за основу.

Без зайвої критики міркує про амбіції громадського і політичного активіста Луценка представник команди ще одного потенційного кандидата — Арсенія Яценюка, член «Фронту змін» Андрій Парубій: «Я не говорив би про альтернативний проект, а говорив би про співпрацю. Луценко — це ще один багнет в опозиційному таборі. У всіх є достатньо здорового глузду і відчуття відповідальності, щоб зараз діяти злагоджено. Луценко був би зараз корисний залученням громадського сектору, це могло би допомогти загальній справі».

На кого карта Луценка впаде

Ні команді Яценюка, ні людям Кличка сьогодні не на руку критикувати Луценка. До кінця невідомо, наскільки насправді його амбіції стати своєрідним арбітром відповідають можливостям. Але додаткова підтримка популярного в народі «в’язня сумління» вигідна усім.

Найменше шансів заручитися нею має лідер націоналістів Олег Тягнибок. І не лише через ідеологічні розбіжності. Команда Тягнибока ніколи не мала нічого спільного з оточенням Луценка та його «польових командирів». Щобільше, «свободівці» у Львові  й Тарас Стецьків опинилися ледь не у ворожих таборах і не раз конфліктували за місце на опозиційному полі.

Не найкращі стосунки склалися сьогодні в «польових командирів» і з середовищем Яценюка. На останніх виборах ні Стецьків, ні Філенко не отримали підтримки від лідера «Батьківщини». У список їх не взяли. Яценюк навіть погребував рейтинґом Стецьківа у Львові, де той кілька разів перемагав як мажоритарник, але замість нього Об’єднана опозиція висунула маловідомого бізнесмена Ігоря Васюника.

Людям Луценка з «Народної самооборони» не знайшлося місця в команді нинішньої «Батьківщини». Щоправда, символічно одне місце в прохідній частині списку віддали дружині екс-міністра. Але навряд чи цей факт буде вирішальним у підтримці новітнім громадським рухом саме Яценюка.

Другий ультиматум: самі не визначитеся, оберемо без вас

Здавалося б, чому так важливо, кому симпатизує сьогодні команда Луценка? Адже він і його «командири» переконують: підтримають будь-кого, кого запропонує «трійка». Але ж це можливо лише за однієї умови — якщо цього кандидата висунуть вже цього року.

«Основна тактична вимога, яку ми будемо ставити перед опозицією — це до осені цього року визначити з-поміж себе єдиного кандидата в президенти. Бо інакше Янукович зіграє в один тур. Так навіщо йому давати такий шанс? Треба поламати цю гру!», — каже Стецьків.

З його слів, якщо опозиція цього не зробить, то «польові командири» візьмуть ситуацію в свої руки й самі організують своєрідні вибори єдиного кандидата. «Просто так спостерігати, як Янукович лишається на другий термін, ніхто не буде. Тоді ми повинні звернутися до суспільства, до інтелектуалів, до моральних авторитетів, щоб ті до 1 грудня взяли справу в свої руки, якщо політики не можуть, і визначили єдиного кандидата», — попередив екс-нардеп.

Тобто, це мають бути своєрідні народні збори з інтелектуальної еліти на кшталт ініціативи «Перше Грудня». Питання в іншому: чому до їхньої ухвали хтось має дослухатися?

«Уявіть собі, коли інтелектуальна еліта, яка сумарно володіє довірою на порядок вищою за політиків, скаже, хто мав би стати єдиним кандидатом, то що, політики не послухаються? Куди вони дінуться», — провадив далі Тарас Стецьків. «Але хотілося би уникнути такої ситуації. Тому ми чесно говоримо: зробіть це самі і зараз!», — закликав він.

Більше того, він не відкинув ймовірність появи четвертого прізвища на цьому «народному конклаві». «Будемо обирати кращого з трьох. Якщо троє виявляться зовсім неспроможними, тоді коло буде розширюватися. Ми звернемося до людей: є три вождя, давайте спробуємо з-поміж них обрати. Але якщо люди скажуть, що треба включати додаткових кандидатів, то що робити…», — додав політик.

З приводу неможливості балотування самого Луценка Стецьків однозначно відповісти не зміг. Нагадав, що Луценко слова на вітер не кидає, зокрема коли відмовляється від таких планів. Але «ніхто не може виключати, якщо трійка відверто між собою буде гаркатися чи робитиме дурниці, що не виникне якась нестандартна ситуація».

Єдиного не буде

Що цікаво, наразі лише Віталій Кличко відповідає запитам Луценка з приводу часу обрання єдиного кандидата. Зокрема, лідер УДАРу днями заявив: «Я думаю, що до наступного Нового року протягом осені або початку зими опозиційні сили, сподіваюся, визначаться з єдиним кандидатом на найвищу посаду в державі».

Необхідність вже цього року заявити про єдиного кандидата поділяє і представник партії Яценюка Андрій Парубій. «Оптимально було би зробити так: виходять лідери опозиції і оголошують, що від опозиції буде йти єдиний кандидат. Такий месидж важливий для суспільства. Але не називати прізвищ, бо з того ж моменту він стане об’єктом атаки влади, їхньої судової, адміністративної та політичної машини», — сказав «Z» Парубій.

З тієї самої причини теж вважає стратегічною помилкою оприлюднювати прізвище завчасно заступник лідера «Свободи» Андрій Мохник. Крім того, він нагадує практику парламентських виборів, коли в останній період партії визначалися з узгодженими кандидатами-мажоритрниками і навіть маловідомі прізвища перемагали, бо важливий був сам опозиційний бренд.

Але, на відміну від решти опозиціонерів, «свободівцеь» взагалі проти визначати єдиного кандидата навіть перед першим туром президентських виборів.

«Це питання тактики. Головне — щоб була домовленість між опозиційними силами у вирішальний момент, наприклад, у другому турі, однозначно підтримати того кандидата він опозиції, який переможе завдяки природному відбору у першому турі», — пояснив політик.

Більше того, висунення єдиного кандидата він вважає небезпечним через можливі фальсифікації. «Участь кількох опозиційних кандидатів у першому турі дає можливість брати участь у формуванні виборчих комісій. Бо Янукович може висунути десяток кандидатів, щоб заповнити комісію своїми людьми. Тому присутність трьох політичних сил дасть можливість ретельно проконтролювати перший тур виборів», — додав «свободівець».

Тож чи назве опозиція єдиного кандидата протягом осені чи навіть до кінця року — питання вирішене, і то в неґативний бік. У кожного з таборів не лише свій кандидат, але і своя тактика, яка різниться з тактикою колеґ.

Отже, народному конклаву Луценка бути (якщо той, звісно, не придумає якихось нових месіанських ідей), і навіть вже можна здогадуватися, кого ці збори оберуть на роль «єдиного».