Вже більше тижня українці, як можуть, підтримують футболіста збірної України Романа Зозулю в його конфлікті з ліворадикальними ультрас мадридського клубу «Райо Валекано», який грає в іспанський «Сеґунді» (друга за значенням футбольна ліґа Іспанії).
Фанати команди звинуватили Романа в неонацизмі через фото у футболці з національним гербом, який вони назвали нацистським знаком, та підтримку української армії у війні проти Росії на Донбасі. Ця ситуація виявилася ще одним випробовування для нашого суспільства, і варто визнати — воно його пройшло з гідністю. Але в таких ситуаціях лише однієї підтримки замало, має бути рішуча відповідь української влади. Все це не має обмежитися кількома сором'язливими дописами на сторінці Facebook і на сайті посольства України в Іспанії та зустріччю українського посла Анатолія Щерби з президентом «Ла Ліґи» Хав'єром Тебасом, під час якої (як це водиться між чиновниками в таких ситуаціях) поговорили «ні про що».
Коли говоримо про «рішучу відповідь», не йдеться, наприклад, про розірвання дипломатичних відносин з Іспанією. Все має бути цивілізовано й оперативно. Бо брехня про Романа Зозулю вже поширилася на інші європейські стадіони. Сьомого лютого фанати мюнхенської «Баварії» під час кубкової гри з «Фольсбурґом» вивісили банер: «Наці, забирайтеся з футболу! Зозуле, йди геть!!!». Поки вони прибрали свій банер, минуло більше хвилини. Не важко уявити, що найближчого футбольного вікенду такі самі банери з'являться на багатьох європейських стадіонах. Тобто дискредитація Романа Зозулі триватиме й далі, а з ним — і всієї України. Тим часом українське МЗС боротиметься з цим на папері, адже він, папір, усе стерпить.
Невже роки пропаґандистської війни Росії проти України не навчили наших послів і міністрів оперативно реагувати на такі ситуації, прораховуючи наслідки від них? Найпевніше, ні. Висновки такі не емоційні, а ґрунтовані на фактах. Хоча, як написали фанати харківського «Металіста» у своєму зверненні на підтримку Романа, «дуже злить (не засмучує, не розстроює, а саме злить) ситуація зі соплежуйством наших чиновників».
А тепер до фактів. Мусимо визнати, що українська амбасада в Іспанії програла пропаґандистську війну фанам заштатної мадридської футбольної команди. На чому ґрунтуються такі висновки? За час від початку скандалу фани встигли розклеїти в іспанській столиці листівки зі звинуваченням на адресу українського футболіста, підготувати «нацистське досьє» на Зозулю, підкріплене фотографіями та поясненнями. Як наслідок, ці звинувачення перекочовують в іспанську пресу. Адже не всі журналісти хочуть докопуватися до істини, а пересічні іспанці, як і більшість європейців, не дуже розуміють ситуацію, що склалася на сході України. Сам Роман вже заявив, що особисто його це не бентежить, а от Україну шкода (Зозуля відомий своїм твердим характером — як на полі, так і поза ним).
Ось як схарактеризував стан громадської думки в Іспанії український захисник ФК «Валенсія» Іван Зотько в інтерв'ю Footboom:
«В іспанській пресі зараз дуже багато розмов про ситуацію в нашій країні. Кажуть, мовляв, Зозуля теж воює. Загалом чимало неґативу щодо того, що відбувається. Не приховую, у мене була дискусія з тренером з цього приводу. Тут усі вірять пресі. Всі так старанно кажуть, що він воює».
Зотько також зауважив, що в Іспанії практично ніхто не знає про те, як Зозуля допомагає людям в Україні.
Згадані дії фанатів «Райо Валекано», деякі з яких, за чутками, воювали на Донбасі на боці бойовиків, дали їм можливість донести свою спотворену російською пропаґандою думку до іспанських ЗМІ й підняти там хвилю неґативу щодо форварда «Бетиса». Щобільше, ця хвиля вже перемістилася на стадіони інших європейських країн. Публікації, які спростовують звинувачення фанів, не завжди сприймаються гарячими іспанцями.
Як наслідок, маємо в Європі несправедливі звинувачення на адресу патріота України, приниження української національної символіки, проросійське трактування війни на Донбасі, а головне — активізацію на європейських стадіонах боротьби з нацизмом, який тепер у багатьох буде асоціюватися з Романом Зозулею і, відповідно, з Україною. Тобто цей вдало запущений фейк буде надто складно зупинити.
Наші дипломати вже встигли заявити, що це одна з форм російської «гібридної війни» і, мовляв, за цим стоїть РФ. Сперечатися з цим важко. Але складається враження, що від початку скандалу кремлівські пропаґандисти до нього стосунку не мали. Зозуля перейшов до «Райо Валекано» в останній момент «трансферного вікна», росіяни просто не встигли би все спланувати. А далі, поки наші дипломати висловлювали (і досі висловлюють) підтримку українському форварду, замість того щоби вдатися до контрпропаґанди, росіяни діяли.
Не можна сказати, що наша амбасада в Іспанії та українське МЗС не намагалися допомогти Роману Зозулі і пояснити, що конфлікт — надуманий. Утім, тих дій виявилося замало або вони неефективі на цьому етапі. Чи не краще було би здійснити низку контрпропаґандистських заходів? Скажімо, залучити українську діаспору не лише іспанської столиці, а всієї країни (наших співвітчизників там, за оцінками українського посольства, проживає близько 100 тисяч), і провести акції, спрямовані на ознайомлення іспанців з історією української символіки. Розклеїти по Мадриду відповідні листівки — особливо у тих місцях, де вже є прокламації фанатів «Райо Валекано», у яких розповісти про допомогу Зозулі військовикам ЗСУ. Зокрема, про те, що він 2015 року спільно з волонтерами заснував Фонд допомоги українським військовим, багато разів відвідував військові шпиталі і є одним з улюбленців українських фанів через свою громадянську позицію. Не забути про історію конфлікту на Донбасі. Виступити з чіткими заявами в іспанських ЗМІ, де теж про все це розповісти, підкріпивши наочністю.
Ми маємо розуміти, що ситі та забезпечені європейці вже не реагують на воєнні дії в Україні, як у 2014 році. Тоді вони боялися, що ця війна може прийти до них, тому вникали в суть конфлікту (хоч і не всі). Минуло кілька років, у них нічого в гірший бік не змінилося, і війна в Україні стала далекою, а проблема міґрантів зі Сходу, безпосередньо дотична до європейського життя, — набагато ближчою. Тому вкидання фейкової інформації про Україну в європейську спільноту можуть мати такий ефект. Щоб цього уникнути, дипломатам належить провадити роз'яснювальну роботу серед населення країн ЄС, а не намагатися гасити спалахи неґативу в кабінетах політиків. Політикам люди не вірять не лише в Україні. І тут, на жаль, треба визнати, що російська пропаґандистська машина пішла далеко вперед від нас.
10.02.2017