Як вже коротко ми згадали, реферував пос. д-р ґр. Кавніц дня 8 н. ст. сїчня про петиції товариств жіночих, — тепер же подаємо в цїлости після стеноґрафічних протоколів мотиви, котрими підпирав ґр. Кавніц свій реферат:
"Позволю собі реферувати рівночасно про дві петиції, котрі менї віддала комісія петиційна, а котрі дотикають квестії, порушеної вже 1890 року в сїй палатї та прихильно порішеної. Се петиції: товариства для образованя женщин "Мінерва" в Празї о дозвіл вписуватись женщинам на медичні і фільософічні видїли австрійских університетів — і галицких та буковиньских товариств жіночих о допущенє женщин на університети і основанє ґімназії для женщин.
Квестія, котру тут маємо, стала панучою вже від половини сего столїтя по всїх цивілізованих державах та порішена в многих европейских і американьских державах в сей спосіб, як того домагає ся в отсих петиціях. Многі правительства, при помочи приватних осіб і товариств, старали ся, щоби жіночій половинї роду людского отворити для єї образованя і удержаня в значеню суспільнім ті самі дороги, які стоять отвором для мужескої части населеня.
Именно петиція галицких і буковиньских женщин малює зворушуючо становище женщини у тих всхідних околицях, поклавши головну вагу на сю обставину, що в тих сторонах промисл не розвинув ся ще так сильно, щоби много женщин могло віддати свої сили при роботї в тім фаху, як се звичайно дїє ся в більше культурних сторонах західної части нашої держави і Европи.
Але також і з нашої вітчини заносить ся таку саму просьбу перед високу палату, а і се були ческі товариства жіночі, котрі в 1800 р. своєю петицією дали першій почин порушити сю справу в тій палатї. Висока палата прихильним полагодженєм петиції в 1890 р. заявила своє добромнїнє для тої справи; придїлила також многі дотичні резолюції, именно ті посла Адамка, комісії буджетовій для прихильного розслїду і порішеня, длятого надїю ся, що тепер для отсих петицій буде та сама прихильність.
Спеціяльний предмет, до якого відносять ся отсі петиції, єсть допустити женьску молодїж до медичних і фільософічних студій та до фармацевтичних курсів на австрійских університетах. Петиція жіночого товариства "Мінерва" мотивує дуже точно свою петицію, вказуючи на школу середну, яку оно основало в 1890 р. в Празї під тим самим именем, по прихильнім полагодженю петиції в сїй палатї.
В петиції вказує ся, що на курсї підготовляючім сего заведеня 52 молодих дївчат за 1½ року так підготовило ся, що сего року можуть перейти на такій курс наук, котрий числом і якостію своїх предметів наукових відповідає цїлком 5-ій клясї наших теперішних ґімназій.
В петиції каже ся дальше, що вже в липни 1893 р. многі студентки будуть так образовані, що буде можна поставити их на рівни з учениками 6-ої кляси ґімназіяльної, і яко такі будуть могли віддатись фармацевтичним студіям на медичнім видїлї.
Тож вже крайна пора, щоби законодавство і високе правительство якось порішили ту справу. Само собою розуміє ся, що молоді дївчата, котрі не виступлять зі школи по окінченю 6-ої кляси, покінчать вже в липни 1895 р. своє образованє, зложать испит зрілости і будуть могли домагати ся впису яко звичайні слухательки медичних і фільософічних видїлів в університетах.
Oтce мотиви реальні, які наводить "Мінерва" у своїй петиції, щоби єї просьбу прихильно порішено.
Такі самі причини промавляють також за петицією галицких і буковиньских товариств жіночих, котрі крім того домагають ся — позаяк не маюгь достаточної змоги основати власну школу середну для женьскої молодежи, так як в Празї — щоби високе правительство розважило, чи би не перемінити котрої небудь вже истнуючої ґімназії в Галичинї і Буковинї в сей спосіб, щоби женьска молодїж могла побирати таке саме образованє, яке би відповідало теперішному з 4-ої кляси ґімназіяльної.
Сі домаганя товариств жіночих цїлком оправдані з огляду на се, що вже по многих краях европейских не лиш дозволено женщинам студій на університетах, іменно на медичнім факультетї, але вже від давна введено их в практику.
Згадаю при тім лиш коротко, що перші слухательки вписали ся на швайцарскі університети, а именно на університет в Ціріху, а відтак в Женеві, Бернї і вкінци в Базилеї.
Так само отворено парискій університет вже в 1864 р. для женщин; також в Россії истнують женскі студентки і число их значно побільшало, а до того причинила ся неоцїнені і гідні признаня услуги, які робили ті студентки медицини за для великої недостачі лїкарів підчас послїдної россійско-турецкої війни на поли битви і по войскових шпиталях. Рівнож заводили ся і значно розширили ся студії медичні між женщинами в Сполучених Державах північної Америки, де вже по-над 500 испитованих лїкарок виконує практику а до 2000 неиспитованих лїкарок під именем Offіcers of health віддає cя практицї.
То само подибуємо і в анґлійских кольоніях, именно в Передних Индіях, де велике число молодих женщин, анґлійскої і индійскої народности, віддає ся медичним студіям, а відтак звичайно их практика лучить ся з місійною дїяльностію, щоби ширилось христіяньство.
Коли-ж вкінци перейдемо на нашу монархію, то бачимо, що хоч тут доси університети все ще заперті для студій жіноцтва, але що сей стан не може довго удержатись, бо само високе правительство признало потребу женщин-лїкарів. В часї, від коли сю петицію передано високій палатї, правительство proprio motu заключило умову службову з одною женщиною, котра одержала в університетї берненьскім степень докторскій, з нашою землячкою панною д-р Баєрівною, та примістило єї на лїкаря в шпитали босаньскім в Дольній Тузли. При тім виходило правительство з цїлком справедливого погляду, що для могамеданьского населеня жіночого в окупованих провінціях необходимо потрібні женщини лїкарки. (Пос. Пернерсторфер: Також для инших країв се необходиме!) Мушу притакнути товаришеви Пернерсторферови, що справдї женщини-лїкарки були би потрібні і в христіяньских краях і що для христіянського правительства нема нїякої причини признати лиш магомеданкам а не і христіянкам цїлком оправданий взгляд на се, що жіноцтво має відразу даватись оглядати мужчинам лїкарям.
Ся доконечна потреба, мати до розпорядимости женщини-лїкарки для могамеданьского, a надїймо ся, і для христіяньского населеня, мабуть спонукає правительство не робити нїякої перешкоди для впису студенток на медичний видїл і фармацевтичні студії в університетах, а я гадаю, що єсли висока палата прихильно порішить обі петиції, то се буде для правительства сильним напором на полагодженє сеї справи."
Палата послів дїйстно передала петиції жіноцтва комісії буджетовій для точного розваженя зі сторони правительства.
[Дѣло]
20.01.1892