Ось серце в'язень — птах у клітці,
Аж тріснуть ребра — в дужім крику.
Простору, вітру! При рушниці
Писать історію велику!
І бачиш: сірі йдуть колони,
В ногах цвітуть гранати маком
І перевалюють кордони
І захлинаються в атаку.
Кому життя найперше право?
Хто прийме смерть як зло конечне?
Два слова: нарід і держава
Злітають з уст в нове прийдешнє.
А потім здіймеш каск сталевий
І кров'ю скрепне штик у житі.
Простір і вітер кришталеві,
А серце в грудях і в блакиті.
[Львівські вісті]
07.12.1941