Ось серце в'язень

Ось серце в'язень — птах у клітці,

Аж тріснуть ребра — в дужім крику.

Простору, вітру! При рушниці

Писать історію велику!

 

І бачиш: сірі йдуть колони,

В ногах цвітуть гранати маком

І перевалюють кордони

І захлинаються в атаку.

 

Кому життя найперше право?

Хто прийме смерть як зло конечне?

Два слова: нарід і держава

Злітають з уст в нове прийдешнє.

 

А потім здіймеш каск сталевий

І кров'ю скрепне штик у житі.

Простір і вітер кришталеві,

А серце в грудях і в блакиті.

 

[Львівські вісті]

 

 

07.12.1941