Цїсар Кароль вступив на престіл.

Манїфест нового цїсаря до народів монархії.

 

 

Затвердженє теперішного кабінету.

 

Надзвичайне виданє "Wiener Zeitung" оголошує в урядовій части:

 

Його Цїсарська і Королївська Апостольська Величність зволив найласкавійше видати oтce відручне письмо:

 

Любий Докторе Кербер!

 

З нинїшним днем обняв я правлїнє і затверджую Вас, як також решту членів австрійського кабінету на їх становищах.

 

Рівночасно поручаю Вам оголосити долучену проклямацію до моїх народїв.

 

Відень, 21. падолиста 1916.

 

Кароль вр.

Кербер вр.

 

Подібні відручні письма видав цїсар Кароль до спільних мінїстрів Буріяна і Кробатіна і до угорського президента мінїстрів Тіси. Манїфест до народів монархії є однозвучний для цїлої монархії.

 

До Моїх народів!

 

До глибини переняті і зворушені стоїмо, Я і Мій Дім, стоять Мої вірні народи перед домовиною благородного Володаря, в якoго руках майже cїм десятилїть лежала доля монархії.

 

Ласка Всемогучого, яка Його в лїтах ранньої молодости винесла на престіл, дaла Йому тaкож силу через найтяжші людські стражданя непохитно і незломно аж до пізного старечого віку посвятити Своє житє обовязкам, які визначив Йому Його високий уряд Володаря і Його горяча любов народу.

 

Його розум, розвага й опіка батьківська утворили тривкі основи мирного співжитя і свобідного розвитку і повели Австро-Угорщину з важкої заверухи і з небезпек через злі й добрі днї, через довгий і благословенний час мира, до того вершка могучости, з якого нинї разом з вірними союзниками веде бій з неприятелями, що її окружають.

 

Ходить о се, щоб Його дїло далї повести й завершити.

 

Серед бурливих часів вступаю на гідний чести престіл Моїх предків, який оставляє менї мій високий Дїд в незменшенім блеску.

 

Цїль ще не осягнена. Не є ще переломане божевілє неприятелїв, які думають, що в дальшім натиску зможуть поконати Мою монархію й її союзників і що більше — розторощити їх.

 

Знаю, що Мої народи поділяють Моє непохитне рішенє витревати в бою аж до осягненя мира, який запевнює істнованє Моєї монархії і запоручає сильні основи і незакаламучений розвиток.

 

З гордістю жду і вірю, що Моя геройська оружна сила, оперта на повну посвяти любов вітчини Моїх народів і в вірнім братерстві оружя з союзними війсками, на далї при ласкавій Божій помочи відіпре всї наступи неприятелїв і спричинить побідне закінченє війни.

 

Так само непохитна є Моя певність, що Моя монархія, якої великодержавне становище опираєть ся на старинній, в годинї небезпеки на ново припечатаній, нерозривній спільности долї обох її держав, вийде з сеї війни загартована і скріплена внутрі і назверх; вірю, що Мої народи, які, переняті думкою співприналежности й оживлені глибокою любовю вітчини, лучать ся нинї в повній посвяти незломній постанові відперти зовнїшного ворога, будуть також співдїлати в дїлї мирного виродженя й відмолодженя, щоб обі держави монархії разом з прилученими до них краями Боснїєю і Герцеґовиною ввести в епоху внутрішного розцвіту, pозвитку і скріпленя.

 

Благаючи з небес ласки і благословеня для Мене і для Мого Дому, як також для Моїх улюблених народів, обітую перед Всемогучим, що вірно управляти буду добром, яке менї передали Мої предки.

 

Бажаю зробити все, щоби в найкоротшім часї прогнати всї воєнні жорстокости й жертви, щоби відзискати для Моїх народів з такою тугою дожидане благословенє мира, як тільки позволить на се честь Мого оружя, житєві умови Моїх держав і їх вірних союзників, а також упертість наших неприятелїв.

 

Хочу бути справедливим і повним любови володарем Моїх народів. Хочу їх конституційні свободи і всї инші права високо цїнити і пильно дбати про рівність усїх перед правом. Моїм безнастанним змаганєм буде підпирати моральне і духове добро Моїх народів, оберігати свободу і лад в Моїх державах, запевнити всїм заробляючим членам суспільности овочі їх працї.

 

Як дорогоцїнну спадщину по Моїм Предку обіймаю привязанє й сердечне довірє, яке лучить народи з Короною. Ся спадщина нехай менї додасть сил, щоби Я як Володар відповів обовязкам Мого високого і важкого уряду.

 

Перенятий до глибини вірою в незнищиму житєву силу Австро-Угорщини, овіяний сердечною любовю до Моїх народів, хочу Моє житє і Мої всї сили віддати на службу ceї високої задачі.

 

Кароль вр.

Кербер вр.

 

[Дїло]

24.11.1916