Три роки тому, коли в Києві розпочалася безстрокова акція з вимогою підписання Угоди про асоціацію, ми могли звідки завгодно очікувати перешкод для української євроінтеграції, але тільки не від Європейського союзу. Всі ключі до європейських дверей ховалися десь тут, на нашій землі, а для того, щоб піти далі – треба було просто зібрати їх в одну в'язку. Як полюбляє казати Ярослав Грицак, це лишень Росія рубає до Європи вікна, а ми ходимо туди через широкі двері… Найважче – вигнали Віктора Януковича, повернувши державу до західного курсу за крок від прірви. Далі мала йти марудна робота, з котрою Україна впоралася аж на третій рік Майдану.
Сьогодні, коли в нас уже «столи накриті», – зволікання в українській євроінтеґрації зумовлені самою Унією. І ми досі не маємо ані Угоди про асоціацію, ані безвізового режиму через внутрішньодержавні проблеми країн ЄС та інституційні вади структур самого Союзу. Саміт «Україна-ЄС», котрий відбувся 24 листопада у Брюсселі, проблему «європейських хвостів» не вирішив, а лише актуалізував.
Петро Порошенко і президент Євроради Дональд Туск у кулуарах саміту
На підсумковій прес-конференції після форуму президент України Петро Порошенко заявляв, що на його пам’яті то перший саміт, коли претензії висловлює Україна до своїх поважних партнерів, а не навпаки. «Зазвичай складні питання ставились Україні, щодо виконання зобов’язань. Можу наголосити, що під час сьогоднішнього саміту Україні не було поставлено жодного питання – Україна чітко і в повному обсязі виконала всі взяті на себе зобов’язання», – заявив Порошенко.
Для президента питання безвізового режиму є болючою точкою, бо це один із ключових пунктів його президентської програми. Петро Порошенко неодноразово обіцяв скасування віз «на завтра», і востаннє ця солодка перспектива пролунала від голови держави під час його попередньої поїздки до Брюсселя. Відповідаючи на питання російського журналіста у жовтні, Порошенко відрубав: «Запишіть – спеціально для вас, хоча я не даю коментарів російським каналам – у нас в листопаді місяці українці будуть подорожувати без віз. І я дуже бажаю, щоб коли-небудь до росіян також прийшла ця можливість».
Раніше планувалося, що знакове для України рішення ухвалять саме під саміт у Брюсселі 24 листопада. Видання «Європейська правда» пише: в момент, коли стало очевидним, що «зеленого світла» для українців таки не буде, офіційний Київ розглядав можливість демаршу з перенесенням дати саміту. Але 17 листопада гіркоту наших поневірянь втішили-таки солодким льодяником: Рада ЄС дала формальну згоду на безвізовий режим. Він запуститься, щойно європейським структурам вдасться схвалити механізм припинення безвізових режимів (suspension mechanism). Це запобіжник, котрий вигадували для нівеляції міграційних ризиків з боку Туреччини, але він добряче зрекошетив і в протилежний бік від Чорного моря. Самого механізму ще нема, хоча вже є купка зламаних списів біля нього.
Отож, саміт проходив без особливих ілюзій. Іще напередодні зустрічі заступник голови Адміністрації президента Костянтин Єлісєєв дав інтерв’ю, в котрому заявив, що оголошення безвізового режиму на брюссельській зустрічі «не буде і не планувалося». При цім дипломат, ніяковіючи за попередні «аванси» Банкової, відмовився давати прогноз щодо дат візової лібералізації. «Я розумію ваше прагнення і прагнення суспільства почути конкретну дату. Я дипломат і завжди кажу, що прогнозування щодо дат це справа невдячна. Кожне рішення ЄС дається нам потом, і іноді, на превеликий жаль, й кров’ю. І це якраз та ситуація, коли нам дуже непросто. Коли ми були вже на грані отримання безвізу, на жаль, ви знаєте, в Європі сталася міграційна криза, яка має надвеликі політичні наслідки для лідерів ЄС і негативно впливає на внутрішню стабільність самого ЄС», – виправдовувався Єлісєєв у інтерв’ю «РБК-Україна».
Слова Єлісєєва про «надвеликі політичні наслідки», котрі змушують лідерів Старого світу провадити стриману політику щодо європейського сусідства, постійно знаходили підтвердження в день саміту. Ще до того, коли літак Петра Порошенка прибув до Брюсселя, журналіст «Радіо Свобода» Рікард Йозвяк ошелешив українську громадськість нотаткою у twitter’і: «Не певен, чи буде угода про механізм призупинення у 2016 році. Можливо, доведеться чекати до періоду після виборів у Франції, до квітня-травня. #Ukraine #Georgia». Свої зауваження до перспектив suspension mechanism висловила не лише Франція, а й Німеччина, Італія та Бельгія. Символічно, що це трапилося в день «дружнього» саміту.
Розширена зустріч української делеґації та лідерів європейських інституцій і членів Єврокомісії
Проблема направду не була буденною. В той час, коли працівники європейських інституцій розгортали червоні килими для саміту, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер відбув переговори із президентом Франції Франсуа Олландом і канцлером Німеччини Ангелою Меркель на тему віз. На прес-конференції після саміту Юнкер визнав: «Є невелика проблема», – але додав, що «буде вирішена дуже швидко».
Юнкер був господарем саміту, і він на правах лідера однієї з європейських інституцій закликав країни-члени Унії належним чином виконати свій обов’язок перед Україною. «Не зважаючи на низку розбіжностей та труднощів, які ми мали між країнами-членами та Європейським парламентом, я вважаю – це важливо! – що ми можемо надати візову лібералізацію Україні до кінця року», – сказав президент Єврокомісії.
Жан-Клод Юнкер – добрий друг України у ЄС, а ще один із найбільших дотепників серед європейський політиків. Схоже, що його розмова з візовими «скнарами» була пікантною. Принаймні, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко похвалив комісара: «Приз йде Юнкеру (не за спіч, а за телефонну розмову французькою мовою, яку він мав перед тим)», – але відмовився розтлумачити деталі: «Більше подробиць – у мемуарах друга України Юнкера після виходу на пенсію».
Халепа Франції (тобто халепа України, але не тільки її) – це майбутня виборча кампанія, де домінують праві сили. Міграційні питання на кшталт безвізового режиму будуть дуже дражливими під час аґітації, тому в європейських політиків нема великого ентузіазму ворушити те гніздо. Страждаємо, звісно, й ми: через хвилю скептицизму, котра б’ється об береги Європи разом із емігрантськими човнами, ми програли референдум у Нідерландах. Політичні лідери країн ЄС – а це добре видно на прикладі прем’єра Нідерландів Марка Рютте – мусять враховувати захцянки категоричної меншості, бо інакше ризикуватимуть своїми електоральними перспективами і політичною кар’єрою.
ЄС – це не лише прапор із зірочками, а багато строкатих прапорів
Важливо згадати про контекст США, котрий теж тисне на Старий континент. Західні мас-медія, оглядаючи саміт, багато уваги приділили перспективі стосунків між Україною та ЄС у зв'язку з перемогою Дональда Трампа. «В Україні відчувають, що ЄС не демонструє належної підтримки у протистоянні з Росією і тривожаться, що обіцянки президента-електа США Дональда Трампа переглянути стосунки Вашингтона з Москвою можуть на них відбитися», – пише Reuters.
Аґенція Associated Press винесла «американську» проблему в заголовок: «Україна та ЄС сподіваються на підтримку США для санкцій проти Росії».
Цілком очікувано, що репортери використали саміт для того, аби спитати в президента України та лідерів ЄС їхню думку про майбутню співпрацю з Трампом, котрому до європейських проблем – як плотом від Нью-Йорка до Лісабона.
Петро Порошенко, відповідаючи на питання журналістів, заявив: «Можу запевнити вас, що питання російської агресії, анексії Криму було піднято обраним президентом Трампом під час розмови зі мною. Я не хотів би вам розкривати зміст першої розмови між президентом України та обраним президентом США, але в мене була нагода дуже детальну інформацію надати йому про ситуацію на сході моєї країни та у Криму», – сказав Порошенко. Президент заявив, що Україна має «сильну двопартійну підтримку у конгресі США і загалом серед політиків США» і не очікує змін у цій підтримці.
Натомість президент Європейської ради Дональд Туск сказав, що розмовляв із Трампом на «загальні питання», але розмова була «щонайменш обнадійливішою в порівнянні з деякими заявами [Трампа] протягом виборчої кампанії». Туск зазначив, що санкції проти Росії триватимуть, поки вона не виконає мінські угоди.
До речі, пан Дональд Туск, стаючи на подіум саміту, проголосив частину своєї промови доброю українською мовою. «Дорогі українські друзі! – сказав колишній прем’єр Польщі. – Я глибоко вражений терпінням українського роду у його боротьбі за збереження територіальної цілісності і суверенітету. Ви є унікальним прикладом мужності, гідності та практичного розуму. Я знаю, що ви заслуговуєте на більше, також від нас, від Європи. У вас тут є багато друзів, і я можу обіцяти, що ми вас не залишимо позаду. У нас є свої обмеження, але ми будемо продовжувати докладати зусилля щодо втілення в життя наших очікувань. Ми високо цінуємо зусилля української влади, включно з президентом Порошенком по втіленню в життя широкомасштабних реформ у надзвичайно важких умовах. Успіх України стане успіхом всієї Європи», – сказав президент Європейської ради.
Коли слухаєш Туска чи Юнкера, то розумієш, що на рівні брюссельських інституцій Україні пощастило мати добрих політиків, з якими гарно мати справи. Набагато складніше долати опір на рівні національних демократій: нідерландської, французької абощо. Як констатував після саміту міністр закордонних справ Павло Клімкін, проблеми з візовим питанням «свідчать про інституційну слабкість ЄС». На саміті 24 листопада цей розрив між прагненням цілого й опором частинки був помітним дуже яскраво.
Жан-Клод Юнкер, Петро Порошенко і Дональд Туск
Зовнішньополітична кон’юнктура не сприятлива для України, адже на Заході продовжує зміцнюватися тренд на консерваторів, популістів і навіть «фріків». Виглядає, що найліпшим часом для зближення між Україною та ЄС був перший рік після Майдану. Втім, ратифікація Угоди про асоціацію гальмувалася, аж поки не вдарилася об нідерландський референдум. Натомість щодо візової лібералізації, то, звичайно, треба визнати і нашу вину: Україна аж у липні ухвалила останній із обумовлених законів для скасування віз – хоча очевидно, що могла зробити це раніше.
Політики, з котрими у четвер обіймався Петро Порошенко у Брюсселі і котрі звикло сказали в наш бік багато гарних слів, репрезентують «стару-добру» політичну Європу, котра була привабою для України в перші два роки після Майдану. Цікаво, чи ми ще зможемо наздогнати те, що зникає?..
25.11.2016