Контр’європейська ситуація, в якій нині опинилася Україна, може спричинити злам у громадській думці – якраз проєвропейський.
Почавши активні дії в напрямку євроінтеграції, влада довший час переконувала українців у позитивах, які несе дружба з Європейським Союзом. І навіть якщо назавтра інтеґратори візьмуться агітувати за вступ до Митного союзу, чи й навіть захочуть організувати референдум – риторика, з якою виступали «реґіонали» протягом кількох місяців, не минеться так просто. Окрім того, соціологи нагадують нині про рису українського (та й не тільки) суспільства – тужити за тим, чого нема, й розчаровуватися в тому, що є. А позаяк Україна, найімовірніше, буде змушена скуштувати дружби з Росією – можна очікувати, що зростатиме туга за Унією.
БагатовІкторність
Під час «круглого столу» у Львові керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна навела дуже цікаві дані: якщо при владі перебувають люди, орієнтовані на Захід, то українці вибирають Митний союз; зате посполиті озираються до ЄС при політиках нібито проросійської спрямованості. «У вересні 2007 року, коли «помаранчеві» були при владі, йти до ЄС висловлювалося 37%, а до Митного союзу – 46%. У грудні 2009 року європейська підтримка впала майже до 30%, при цьому зростало тяжіння до Митного союзу – 50%. Чому? По-перше, тоді була економічна криза. По-друге, на той час якраз припадає президентська кампанія, це період повної зневіри до «помаранчевих». Я пам’ятаю, що тоді навіть упав рівень підтримки демократії… Результатом падіння довіри до влади стала втрата довіри до Європейського Союзу», – розповіла пані Ірина.
За словами соціолога, перелам стався вже за Віктора Януковича, а властиво рік тому. «Прийшов до влади Янукович. Спочатку було те саме: до Митного союзу – 45%, до Європейського – 37%. Рівновага ж відновилася у 2012 році. Чому? Тому що люди почали розчарувалися. Влада обіцяла, що Україна буде з Росією, що Росія нам допоможе, знизить ціну на газ – а нічого не сталося», – пояснює Бекешкіна.
Понад те, якби Україна на нинішньому відтинку таки вибрала Європейський союз, люди швиденько б у ньому розчарувалися. «Натомість зараз підтримка ЄС зростатиме. Адже те, що ми втрачаємо, набуває цінності», – висновує соціолог.
«Західняки» Януковича
Попри динамічність, притаманну зовнішньополітичним симпатіям українців, персональний рейтинг Віктора Януковича від вектору політики залежить слабо. Електоральна підтримка президента за останні місяці не вийшла в плюс. Ірина Бекешкіна не вірить у популярну тезу, що Янукович міг би здобути пласт нових прихильників за рахунок своєї європейської риторики. А водночас президентський рейтинг не пішов у мінус – виборців, розчарованих у західному маневрі, це не віднадило.
«Я вважала, що різкий поворот у Європу якраз зменшить електорат Януковича. Для президента це був ризик. Останнє опитування ми проводили у жовтні, і я здивувалася: він не здобув нового електорату, але він і не втратив – як було 20%, так і лишилося 20%. Якщо придивитися до його електорату, то серед виборців Януковича 60% – за вступ до Митного союзу, і близько 30%– за європейський. Але вони все одно готові за нього голосувати. Пояснюю це тим, що для більшості Європейський союз – не самоціль, а засіб. Прагматика», – коментує Ірина Бекешкіна.
Хай там як, а проєвропейська риторика саме у вустах Віктора Януковича створила шанс на широке суспільне порозуміння. Дуже влучно цей фактор описав Сергій Рахманін у свіжій статті у «Дзеркалі тижня»: «За іронією долі, глибоко антиєвропейський за своєю ментальністю Янукович годився на роль європровідника краще за інших. Якби на його місці опинилися Тимошенко, Яценюк, Кличко (список можете продовжувати самі), для країни в її нинішньому становищі це загрожувало б не умовним, а цілком реальним розколом. З непередбачуваними наслідками. Чинний глава держави міг "вишикувати" чиновників, олігархів та "антизахідний електорат"», – аргументує Рахманін.
Зміна вектора на проросійський руйнує цей баланс. Якщо в громадській думці ще можна спостерігати європейську «інерціює» – то між політичними елітами незабаром знову з'явиться вододіл. «Дуже зле, що зруйнувався консенсус. І невідомо, коли він повториться. Для того мають зійтися зірки, комети – таке буває рідко», – коментує Ярослав Грицак зміну зовнішньополітичних настроїв Києва.
Його думку підтримує Святослав Павлюк, представник організації EnergyCities. «Вибір європейського вектору втихомирив політичні пристрасті. Парламент, на диво, вже не лягав на трибуни, не вимикав електроенергію в електрощитових. Депутати більш-менш працювали над покращенням законодавства: як могли, так і працювали. Сьогоднішнє рішення означає, що цей консенсус зруйновано. У нас була ситуація, коли партії співпрацювали. А зараз ми йдемо до виборів. Фактично, виходимо на поле битви за майбутнє України, і як воно закінчиться – невідомо», – каже Павлюк.
«Z» подає думки експертів, висловлені під час круглого столу «Європейська Україна: сценарії розвитку» у Львові, а також бліц-інтерв’ю з Іриною Бекешкіною.
Святослав ПАВЛЮК:
УРЯД МАВ БИ ЗАСТРЕЛИТИСЯ
«У тексті розпорядження уряду мене серед іншого вразив один момент. Там ідеться про наступне: «Запропонувати Європейському Союзу і Російській Федерації створити комісію на тристоронній основі для опрацювання комплексу питань, спрямованих на відновлення втрачених обсягів виробництва і напрямів торговельно-економічних відносин»... Тобто український уряд відмовився де-факто виконувати свою роль як інституції, що керує суверенною територією, і запропонував передати управління цією територією трьохсторонній комісії, котра би складалася з трьох учасників, тобто дві третини цієї комісії належали би не Україні. В моєму розумінні, після такого уряд мав би скласти повноваження і застрелитися...
Мені шкода українських дипломатів, які проводили стільки переговорів, доклали стільки зусиль, залучали кого тільки можна – експертів, організації тощо. Думаю, їм дуже гірко бачити те, що відбувається.
Ця ситуація викликає в мене асоціацію з пасажиром, який біжить за трамваєм, із неймовірними зусиллями стрибає на останню сходинку, купує квиток за останні гроші, компостує його – а потім вистрибує з трамвая і йде в протилежний бік.
В Україні завжди: як тільки президент виїжджає, починаються якісь дивні речі (нагадаємо, уряд ухвалив розпорядження згорнути євроінтеграцію в час, коли Янукович проводив візит до Австрії. – «Z»). Мені, попри це, здається,що ситуацію ми всі створили разом. Ми не пояснили уряду, не пояснили парламенту, чого хочемо. Ми не доклали достатньо зусиль, щоби вони не мали можливостей на такі маневри. І це також поразка української опозиції, яка вклала у руки європейських переговорників такі арґументи, від яких вони зрештою не змогли відмовитися – ідеться про питання Юлії Тимошенко.
Як із цього виходити? Нас попереджали, що Європейський Союз наступного року піде на вибори. Україна наступного року теж починає готуватися до президентської кампанії. Відкритими методами Європейський Союз не виграє боротьбу в Росії. Переговори у ЄС ідуть за визначеною процедурою, за буквою права. А як тривають переговори у Російській Федерації… На способах візантійщини Євросоюз не має шансів перед Росією.
Москва доклала дуже багато зусиль до того, щоби це не відбулося. І всі ці плакати «Українського (так званого) вибору» – вони саме на це були спрямовані. В Україні на пропаганду європейської інтеграції ніколи не виділяли таких грошей, які були витрачені противниками євроінтеграції на дезінформування населення.
Насправді дискусія велася у двох абсолютно паралельних площинах. Європейський Союз веде дискусію про цінності, а ми – про інтереси (при чому вони дуже короткі, ці інтереси). Вони практично не перетиналися. Тому той, хто радіє, що він віддався комусь одному за більше грошей… Народ же знає, як це називається.
Мені здається, що рішення йти в ЄС – воно навіть не з тактичних і не зі стратегічних рішень – це рішення історичного плану. Історичні рішення не можуть ухвалюватися, беручи до уваги лише короткотермінові інтереси».
Ярослав ГРИЦАК:
НАЙВАЖЛИВІШЕ – НЕ ВПАСТИ В ДЕПРЕСІЮ
«Люди, проснімося! (Відповідаючи на питання про можливий занепад машинобудування й те, хто мав би це компенсувати. – «Z») Зараз не ХІХ століття, не індустріальна епоха! Ми живемо у світі сервісних технологій. Я дбаю не за те, щоби у нас були труби…. Зміна мислення – це є умовою цивілізаційного стрибка. Думаймо трішки по-інакшому!
Євросоюз – це вибір цінностей. Це вибір для молодих поколінь. Це не є той тип дискурсу, коли кажемо «що за що?». Це є щось цілком інше.
Українці завжди хвалилися досягненням, що ходили до Європи дверми. Це Росія через вікно (натяк на Пушкінове «В Европу прорубить окно». – «Z»), а ми через двері широкі. Що сталося? Сам не знаю, не можу собі пояснити. Але ми віддали справу входження чи невходження в Євросоюз людині, яка не хоче ні через двері, ні через вікно, ані через щілину дверного замка ввійти у Європу. Ми з самого початку пішли неправильним шляхом. Ми за це дістали поразку, цим і покарані. Тепер питання, що ми цю поразку повинні зрозуміти й осмислити. Знаєте, крім поразок, ще є інше – незаслужена перемога. Якби ми зараз чи за тиждень дістали підпис – це була би незаслужена перемога. Це було би входження якраз через щілину, а не через широкі відчинені двері. Та поразка має підштовхнути нас до дуже глибокого, критичного осмислення про те, що було не так. У першу чергу, що було не так з нами.
Зараз важливо не впасти в депресію. Я за своє життя декілька переходив депресій. У 1994 році, коли було обрано Кучму, я думав, що буде кінець України, і Україна піде білоруським шляхом. І у 2004 році, коли було проголошено президентом Януковича, і я думав, що все вже втрачено. Як бачимо, депресивні сценарії переважно не справджуються. Найдешевше, що можна зробити – це впасти в депресію. Не даймо себе здешевити.
Ірина БЕКЕШКІНА:
РОСІЇ ПОТРІБЕН ЗЛОМЛЕНИЙ ЯНУКОВИЧ
«У якийсь момент процес зайшов у таку дивну як для європейців площину – але абсолютно нормальну і звичну для нашої влади: Україну виставили на торги. «Хто дасть більше?». Мені здається, що вся ця інтеґрація, ентузіастом якої раптово став Віктор Янукович, виходить із простого факту – Україні надзвичайно потрібні гроші. Очікувалося, що грішми може допомогти МВФ, Європа. Не зовсім до того були готові європейці. Вони казали: «Давайте станемо на шлях європейської інтеґрації, ми вам допомагатимемо робити реформи, правосуддя, незалежність юстиції, всяке таке інше». А Янукович хотів грошей. А вони ніяк, ну ніяк не розуміють, чого він хоче! А Янукович поїхав до Путіна – раз, удруге. Я певна, що вже на другому разі вони домовилися, що гроші таки дадуть.
Десь 2-3 тижні тому стало зрозуміло, що Янукович грає в лотерею – безпрограшну, як йому здається, лотерею. З одного боку, Європейський Союз. Він дійсно був готовий підписати угоду, але, звичайно, ціна – випуститиТимошенко – йому здавалася занадто високою. Врешті решт, аж так багато грошей йому напряму не обіцяли – обіцяли під реформи, а гроші дуже потрібні для виборчої кампанії.
Я дуже боюся цієї виборчої кампанії. Для мене це важливо як для соціолога, тому що ми будемо вести соціологічне дослідження, буде екзит-пол. Не знаю, як мені буде спатися, дуже боюся цього езкит-полу…Якби ми підписали угоду у Вільнюсі, хлопці тримали би себе у руках. Якщо угоду не буде підписано і не буде перспективи її укласти навіть у найближчий рік – не уявляю, якою буде та президентська кампанія»…
– Виходить, у Росії Янукович знайшов щось зрозуміліше для себе.
– Іти в Європу чи ні – це цивілізаційний вибір. Але перед Януковичем та його командою стояли інші питання: «А що нам дасть Європа? А що Європа нам побудує? Що ми з того матимемо?» Про цінності тут не йшлося взагалі.
– Пересічні українці, можливо, теж ставили так питання: що дасть нам Європа? Чого, власне, сподівався українець від Угоди про асоціацію?
– Європейський вибір означає свободу підприємництва, чесну конкуренцію, ґарантії власності й відсутність рейдерства, справедливі суди. У нас конкуренції нема – у нас монополізм, який убиває економіку.
Чого сподівалися українці? Вони чекали речей прагматичних. Влада стільки доводила, що стане краще із Європейським Союзом, що люди повірили. Я цього якраз і боялася – люди могли втратити віру у Європейський Союз… Молоді люди, звичайно, чекали насамперед безвізового режиму, можливості вчитися у західних університетах.
– Повертаючись до Януковича: чи міг ЄС розмовляти з ним мовою інтересів, а не цінностей?
– Інтересів – це означає, що Україна не трансформується. Євросоюз і так розмовляв із нами «у кредит». Україна – дуже корумпована країна, їй треба трансформуватися. Україна, яка не хоче трансформацій, в Європі взагалі нікому не потрібна. Тоді від неї взагалі треба відгородитися високою стіною.
– Тобто якщо вимагати від Януковича цінностей – це якраз його й може насторожити…
– Інтерес у Януковича теж був – опинитися подалі від Росії. Бо Росії він боїться реально. Тут іще емоційні речі: давайте згадаємо, як Путін обійшовся з ним у Криму, коли його чекали 4 години, а він пішов на зустріч із байкерами… Для Януковича Європа – це був шанс відірватися від Росії. Але ціна виявилася непідйомною.
– Яким буде майбутній рік у взаєминах України та Росії?
– Євросоюз візьме паузу, а Росія й далі наполягатиме на своєму. Вона даватиме гроші (у кредит, звичайно), можливо, знизить ціну на газ, робитиме все, аби Янукович став президентом. Такий зломлений Янукович їй потрібен.
– Янукович усвідомлює, що втрапляє у кабалу?
– Думаю, усвідомлює. Але, мабуть, сподівається, що знову обдурить всіх.
24.11.2013