виголошена в палатї послів ради державної на 66-ім засїданю дня 13. н. cт. падолиста при буджетовій дебатї над школами середними.
Висока Палато!
Наколи я тепер вже третій раз позваляю собі в дебатї над буджетом міністерства віроисповідань і просвіти звертати увагу високої палати, то роблю се длятого, щоби тут обговорити справу для шкільництва народного в Галичинї дуже важну а то справу браку учителїв.
Вже підчас весняної сесії порушено в високій палатї з кількох сторін, як також і в цїлій австрійскій прасї високе число анальфабетів в Галичинї — 74 процент, — яке послїдна конскрипція виказала, яко яркій доказ невідрадних відносин шкільних в Галичинї.
Хоч би ми вину сего некористного зявища не приписували самій школї, то все таки треба признати, що мимо всїх заходів і поступу на поли народного шкільництва в Галичинї ще дуже богато треба зробити, щоби згадані відносини як-так користнїйше уложились. Зваживши, що єсли ми в Галичинї після річного справозданя галицкої краєвої ради шкільної з 1889/90 року 3692 шкіл народних маєм (причисляючи до сего і школи вправ при семинаріях учительских), так, що на 100 квадратових кільометрів припадає 4.3 шкіл народних, і єсли з усїх обовязаних ходити до школи дїтей 35½ процент не побирає нїякої науки, то не можна дивувати ся, що просвіта народна в нашій вітчинї так мало ще вкоренила ся. Вправдї число шкіл народних збільшає ся з кождим роком, але з сим приростом зростає також і число нечинних шкіл народних так, що в роцї 1888/89 було у нас 208 а в 1889/90 роцї вже 216 шкіл без учителїв. Взагалї було в кождім з 48 округів шкільних по 1 до 5 нечинних шкіл. Причиною сего зявища нечинних шкіл в Галичинї єсть по части брак відповідних будинків шкільних, по части-ж брак учителїв.
Але і між учителями та учительками шкіл народних, котрих в 1890 роцї було 5.420, єсть 523 без нїяких испитів (Слухайте! голоси руских послів) а 1.010 учителїв має лиш испит зрілости. Сему бракови учителїв можна би запобігти по части заложенєм нових учительских семинарій, особливо-ж конечно треба би завести одну таку семинарію з руским характером у всхідній Галичинї; бо коли західна часть нашого краю, що під взглядом простору стоїть до всхідної части в відношеню як 3:5, має три семинарії учительскі, так що покінчивші там семинарії кандидати учительскі, мусять часто шукати посад в Галичинї всхідній, то у всхідній Галичинї єсть також лиш 3 семинарії, між тим як повинно би их бути бодай пять.
Таке побільшенє семинарій учительских в Галичинї було би особливо тепер конечно, позаяк в наслїдок резширеня истнуючих семинарій на 4-клясові, не будуть по дві семинарії що року видавати через три слїдуючі роки нїяких учителїв а тим брак учителїв ще збільшить ся.
Перед двома лїтами постарала ся галицка краєва рада шкільна, щоби до учительских семинарій стягнути більше число учеників з сїл. Дїйстно зголосило ся сего і минувшого року по 70 до 90 учеників до приготовляючої і першої кляси семинарії учительскої у Львові, з котрих сего року принято до кляси приготовляючої 57 а до першої 55 (отже більше як приписано). Прочих не принято головно для браку місця. Наведені факти можуть служити доказом, що учеників не хибувало би і що бодай при семинарії у Львові, особливо при приготовляючій і першій клясї треба би конечно отворити кляси паралельні, як то вже було перед кількома лїтами.
Отже я позволю собі звернути ся до Є. Е. п. міністра просвіти з просьбою о заведенє кляс паралєльних бодай в приготовляючій і першій клясї вже з початком найблизшого рoку шкільного.
Позволю собі ще лиш одну замітку зробити о женьских семинаріях учительских у Львові і Перемишли, котрі все ще не яко утраквістичні а лиш яко польскі заведеня наукові під взглядом язика викладового в шематизмі і в буджетї міністерства просвіти фіґурують, хоч ті семинарії мають образувати учительки для всхідної Галичини, де число шкіл руских значно переважає. Конечність переведеня утраквізму в женьских семинаріях учительских як се вже стало ся в семинаріях мужеских всхідної Галичини єсть вповнї оправдана потребою всхідно-галицких шкіл народних.
Недостаточне увзглядненє науки руского язика при образованю учительок веде в результатї до того, що розмірно мало кандидатів зголошує ся при испитї зрілости і кваліфікаційнім до одержаня патенту з руским язиком викладовим та що в дїйстности мало кандидаток такій патент може одержати.
При дотеперішнім урядженю дають згадані женьскі семинарії лиш мало нагоди, щоби виобразувати відповідні сили учительскі для шкіл з руским язиком викладовим.
Отже маю честь Є. Е. п. міністра просвіти просити, щоби і сю потребу взяв в найблизшій будучности під свою розвагу.
Тепер позволю собі високому міністерству просвіти пригадати, що жаданий мною на веснї і основно умотивований подїл истнуючої при мужескій семинарії учительскій у Львові мішаної 4-клясової рускої школи вправ на осібну школу мужеску і женьску єсть конечний. Ходить тут о те, щоби також і при женьскій семинарії учительскій oтвoрити 4-клясову школу вправ з руским язиком викладовим, що дало би ся зробити постепенним подїлом згаданої мішаної школи вправ. Таким чином можна би при семинаріях учительских мужескій і женьскій у Львові відповідно уладити звиджуванє шкіл кандидатами і практичні вправи, бо при истнуючих обставинах зовсїм неможливо, щоби кандидати і кандидатки обох семинарій побирали своє практичне образованє в одній школї, без того, щоби з одної сторони не терпів на тім поступ молодежи в школї вправ а з другої сторони, щоби цїль методичного образованя кандидатів і кандидаток учительских не стала ся илюзоричною.
Так само конечним було би і постепенне розширенє руских кляс вправ при учительских семинаріях в Тернополи і Станіславові до 4-клясових шкіл вправ і наколи я висказане Є. Е. п. міністром просвіти в буджетовій комісії запевненє, що се вже в будучім шкільнім роцї наступить, з подякою приймаю, прошу високу палату ухвалити дотичну резолюцію, поставлену комісією буджетовою.
Вкінци позваляю собі ще в имени товариша пос. Романчука, котрий за-для замкненя дебати при титулї "школи середні" не міг прийти до голосу, додати, що у всхідній Галичинї було би конечним заложенє висшей ґімназії з руским язиком викладовим і отворенє приготовляючої кляси при руских паралєльних клясах в Перемишли. Думаю, що не потребую входити в близше мотивованє сего жаданя, тим більше, що я єго вже підчас весняної сесії основно обговорив; длятого поручаю сі бажаня прихильному увзглядненю високого міністерства просвіти. (Браво! браво!)
[Дѣло]
18.11.1891