Всенїмецький орґан проти "Reichspost" в оборонї польської інтерпретації цїсарського письма. — Нїмецький полїтик про переведеня відокремленя.
Віденський орґан всенїмцїв "Deutsche Presse" (підтитули сього дневника "Zeitung für alldeutsche Polіtik. — Unbestechliches Blatt) містить в числї з 12. c. м. передовицю п. н. "Gefährliche Deutelei" "Небезпечним натяганєм" називає всенїмецький орґан відомі виводи христ.-сусп. дневника "Reichspost" про те, що цїсарське письмо в справі розширеня автономії Галичини не містить нїчого, що виключало би утворенє українського коронного краю в Австрії.
"Цїсарських слів — пише "Deutsche Presse" — не вільно натягати. Їх треба брати так, як вони звучать, і їх змислу не можна виводити з нїчого иншого, як тільки з понять, які вони висловляють. В сїм напрямі цїсарське письмо з 4. с. м. має абсолютно тільки один змисл і є таке ясне, що правне застереженє Українцїв проти основної думки сього письма є не менше зовсїм зрозуміле. Тим менше зрозуміле є натяганє, якого допускаєть ся "Reichspost" від оголошеня сього письма на його основних місцях".
По сїм вступі "Deutsche Presse" подає виводи христ.-сycп. дневника і полємізуючи з ним пише:
"Край по думцї цїсарського письма має остати державно-правною цїлістю. Коли в урядовім коментари говорить ся про основу для порозуміня між польським і українським населенєм, — сього подїлу цїсарське письмо уникає — то під сим можна розуміти тільки порозумінє обох народів про впорядкованє краєвих справ в рамах державнo-правної цїлости відокремленої Галичини. Так розуміють Поляки й Українцї звязаний з цїсарським письмом намір, який зрештою дуже ясно можна пізнати зі звязку сього наміру з утворенєм нового польського королївства. І тому, що се так, тому маємо правне застережєнє Українцїв в хвилї, коли "одному народови даєть ся повними руками і радісним серцем", як пише "Rеichspost". Є се задача правительства утворити передумови для законного здїйсненя того наміру. Одначе сам намір означає відокремленє Галичини, а не національну самоуправу заселяючих Галичину народів, означає признанє державно-правного відокремленя Галичини в державнім праві державної цїлости і дає вислів тому признаню розширенєм прав краю. А що Українцї мусїли пізнати, що забезпеченє їх народности проти польського панованя має стати галицькою краєвою справою, тому застерегли ся проти відокремленя краю і домагають ся українського коронного краю.
"Держава як така має без сумнїву інтерес оберігати національність Українцїв. Одначе ся охорона мусїла би бути запоручена новою краєвою конституцією для Галичини. В сїм напрямі змаганя Українцїв заслугують на найтеплїйше підпертє також зї сторони Нїмцїв. Одначе для сього підпертя на нашу думку є дані границї нїмецьким інтересом в відокремленю Галичини, яке може бути переведене в пярляментї не проти тільки з Поляками. Отже натяганя, як в "Rеichspost", є небезпечні для нїмецьких інтересів. Також в напрямі підпираня національно-автономічних змагань проти істнованя одноцїльної Австрії".
Так говорить "Deutsche Presse". Сей дневник, що правда, не є впливовий, так само, як не є впливові всенїмцї як партійна орґанїзація. Але "всенїмецькість" як полїтична думка cягaє поза рами партії всенїмцїв і тому голос всенїмецького орґану заслугує на увагу.
Значно поважнїйшим opґaном є "Рrager Tagblatt", в якім неназваний нїмецький полїтик пише про переведеня відокремленя Галичини. Зазначивши, що при всїй правдоподібности правительство прийде з проєктом відокремленя Галичини перед парлямент, пише він:
"He треба закривати, що через се повстануть трудности для швидкого скликаня парляменту. Серед даних обставин треба би жадати, щоби полагодженє галицького питаня творило перший предмет парляментарної сесії. Бо не можна погодити ся з тим, щоби галицькі посли ще й тепер говорили й голосували в справах, які по всякій правдоподібности відноситимуть ся тільки до Австрії без Галичини. Принявши навіть небажану можливість, що також в будучности галицькі заступники появляти-муть ся в австрійській палатї послів для полагоджуваня деяких справ, то до таких справ певне не належать справи, як подїл на округи або заведенє нїмецької державної мови. А не є се несправедливо жадати, щоб заступники Галичини не брали участи в рішаню сих справ, бо ж те рішенє не буде відносити ся до їх краю.
"Нїмецькі посли певне мусїти-муть ужити цїлого свого впливу, щоби осягнути полагодженє галицького питаня в своїм дусї. Нїмецькі домаганя йдуть до повного виключеня галицьких послів з парляменту. Полагодженє справ, які остануть спільними по відокремленю Галичини, треба би поручити австрійсько-галицькій делєґації, при чім одначе треба би оминути слабі сторони австрійсько-угорської делєґації. Австрійсько-угорська делєґація повинна би радити спільно і не могла би складати ся з рівних частий, тільки відповідно відношеню населеня обох частий. Найдразливійшою видаєть ся справа фінансових зобовязань, бо мимо всеї уваги, яка належить ся тяжко навіщеній війною Галичинї, не можна згодити ся на занадто велике обтяженє Австрії. В кождім разї треба, щоб нїмецькі посли як найшвидше навязали зносини з президентом мінїстрів і запевнили собі співдїланє при полагодженю галицького питаня".
[Дїло]
19.11.1916