Альманах чи газета?
Стрийске віче нашого жіноцтва розбуркало по троха думку про справу жіночу в нашім краю. Між іншим дало воно притоку до досить оживленоі діскусіі в кружках жіночих на тему, що ліпше, чи видавати другий том альманаха з праць жіночих, в роді "Першого вінка", чи взятися до видаваня газети, хочби на разі в скромнім обємі і з деякою підмогою мущин? Хоч не спеціяліст у справі жіночій, я все таки як журналіст позволю собі замітити, що по моій думці газетина, що виходить раз на місяць по одному листови друку, десять разів більше користи принесе для справи, ніж альманах в 30 аркушів. Альманах вийде раз на 5 або на 10 літ, розходитися буде слабо, тай містити буде в собі статі або чисто теоретичні, далекі від сучасних, хвилевих інтересів нашого жіноцтва, або коли схоче містити й такі статі, то вони перестаріються ще заким альманах вийде у світ. Одно, що в нім може мати більше значінє, се беллетристика, ну, та беллетристика може найти місце і в газеті. Натомісць газета подавати буде завсігди за свіжа статі про справи біжучі, хроніку жіночого руху у нас і в Европі, дописі з провінціі, обговоренє нових книжок інтересних для нашого жіноцтва, і коли б не подавала нічого більше, лиш те, але раз у раз, сістематично, то вже зробила би дуже богато для розвою духового своіх читательок. Далі, газета має те до себе, що групує людей, громадить йіх постійно довкола спільноі роботи, будить і піддержує почутє товариске, котрого у галицких жінок, навіть у найбільше розвитих, звичайно досить мало. В кінці ще одно. Писати для альманаха не всяка зможе; там треба або таланту беллетристичного, або ширшого очитаня, більшоі вправи. Натомісць до газети може придатну річ (допись, новинку, увагу до діскусіі іті.) написати не тілько кожда освічена жінка, але навіть письменна селянка, бо тут само житє найліпше діктує, що і як писати.
Невеличка поміч мущин, хоч би тілько з погляду на газетярску техніку, була би бодай з разу конче потрібна, але се не повинно зражувати наших поступових жінок. Противно, міні здаєся, що справа жіноча не стратила б, а виграла би навіть, коли би явно запрошено мущин до співробітництва і поміщувано навіть голоси скептиків або й ворогів жіночого поступу до діскусіі.
Що до кошту, то він був би значно менший від коштів альманаха. Нумер в половині обєму "Народа", раз на місяць (20 гульд.) з розсилкою і адміністрацією (10 гульд.). Се кошт річний 360 гульд., то значить, що при передплаті 2 гульд. в рік вистарчилоби 180—200 передплатників, щоби покрити всі кошти, вчислюючи сюди навіть можливих пару конфіскат. А чиж інтерес до справи жіночоі мав би у нас бути такий малий, щоби жіноча газета не могла собі від першого разу здобути 200 передплатників? Не віриться якось.
Сих кілька слів подаю на увагу тим Паням, нашим товаришкам, котрі радіби справу жіноцтва руского в Галичині посунути на перед.
[Народ]
07.11.1891