Нова версія «Украденого щастя» у Театрі Марії Заньковецької
Іван Франко створив драму « Украдене щастя» під враженням від народної балади 1878 року про Шандаря, його коханку та її чоловіка Николайка — пересічної історії побутового адюльтеру, що викликає осуд громади й швидку розв’язку. Сам Франко знав про вкрадене щастя з власного досвіду: його наречену Ольгу Рошкевич розлучили з ним обставини та воля батька (у п’єсі — воля братів Анни); листування Франка й Рошкевич тривало все життя, а пісню про Шандаря записала сестра Ольги Михайлина.
Драму написано на конкурс 1891 року. Спершу п’єса називалася «Жандарм», але цензура змусила замінити жандарма на поштаря. Прем’єра відбулася 16 листопада 1893 року в театрі «Руська бесіда» у Львові; успіх був миттєвий — на другий день глядачі влаштували Франкові овацію та піднесли лавровий вінок, а до кінця року виставу поставили ще в дванадцяти містах Галичини. Першим Михайлом Гурманом став батько Леся Курбаса — Степан Янович.
Для Театру імені Марії Заньковецької «Украдене щастя» — особливий твір з понад столітньою історією: кожне покоління заньківчан ставило свою версію. Початок поклала постановка 1922 року в Києві (реж. Олександр Корольчук, Анна — Варвара Любарт), а вже 1923-го Борис Романицький повернув п’єсу до репертуару й тричі поновлював її (1923, 1940, 1949), старіючи разом із роллю Миколи Задорожнього.
Новим прочитанням стала вистава 1976 року Сергія Данченка ( у ролях Богдан Ступка, Федір Стригун, Таїсія Литвиненко, Володимир Глухий та ін.; сценографія Мирона Кипріяна з перенесенням подій на Бойківщину), а в 2016-му Федір Стригун створив насичену народними мотивами, хореографією та музикою версію.
Після столітньої традиції театр запросив до постановки цього культового твору Івана Уривського — одного з найвідоміших сучасних режисерів, який разом із драматургинею Людмилою Тимошенко оновив канву п’єси, не змінюючи франкового нерву: сьогодення переплітається з минувшиною, а Михайло повертається до Анни з полону, ставлячи нові питання про украдене щастя сьогодні. Це перша співпраця театру з Іваном Уривським як зі запрошеним режисером (досі він співпрацював у Львові лине з Національною оперою та театром ім. Леся Курбаса).
«Коли я бралася за “Украдене щастя”, мені здавалося, що дуже добре знаю цю історію. Любовний трикутник; хтонічна пристрасть а-ля “Буремний перевал”; зайвий добрий чоловік, провина якого лише у тім, що він – жертва обставин; соціальна нерівність і несправедливість як джерело усіх можливих лих; людська заздрість і чорноротство. Та чим довше я вдивлялася в текст Франка, тим більше розуміла, що це не звичайна побутова драма. Це точно виписана трагедія про людей, яким не залишили вибору обставини, що від них не залежать. Бо якщо ти крадеш чуже щастя, то вихід з цієї трагедії можливий лише у два способи: ти або гинеш, або залишаєшся мертвим при житті. І першим пощастило більше», - зазначає драматургиня Людмила Тимошенко.
Режисер Іван Уривський вже працював із цією п’єсою 10 років тому у київському театрі “Золоті ворота”, але подумки багато разів повертався до цієї історії, тому виникла ідея переписати текст Івана Франка. "Три головні персоналії цікаві для дослідження з психологічного, філософського погляду. Найбільш загадковий, звісно, персонаж Анни. В один момент вона янгол, в інший – сука. Кожен трактує її по-різному – хто вона і чому саме так вчиняє в певний момент. Персонаж Миколи мені – не те щоб близький – можливо, він найбільш чітко прописаний у Франка. Але також важливий нюанс, ми у нашій виставі “розширюємо” інших персонажів Франка. Наприклад, сім’я Бабичів – була навіть ідея зробити всю історію очима сусідів, як вони бачать цей трикутник. Розширена роль Війта, його у нас звати Антон, ще є інші додаткові персонажі, які допомагають розказати історію з іншого кута зору. Розкривається більше детективна історія про вбивство, а Франко дуже любив детективні історії. Драматургиня Люда Тимошенко якусь частину запропонувала нам ще до репетицій, а в процесі роботи ми щось прибирали, додавали якісь нюанси", – зазначає режисер Іван Уривський.
Іван Уривський – режисер вистави «Балада про украдене щастя»;
Олександр Білозуб – сценограф;
Дарія Біла – художниця з костюмів;
Олексій Бусько – Олексій Бусько;
Уляна Горбачевська – музичне оформлення;
Людмила Тимошенко – драматургиня;
Максим Голенко – генеральний директор-художній керівник театру.
Також у фоє театру буде представлена виставка, яка присвячена постановкам п`єси “Украдене щастя” на сцені театру Марії Заньковецької. Ініціатор виставки – головний
художник театру Олександр Білозуб.
Афіша вистави «Балада про украдене щастя» – Марія Білінська:
Фото з репетицій – Світлана Благітко
Квитки на прем’єру вистави «Балада про украдене щастя» Л. Тимошенко, реж. І.Уривського 6-8 березня тут .