«Перемога Трампа — це не кінець світу. Але тепер це вже буде інший світ»
Декілька днів після президентських виборів в Америці в Карловому університеті у Празі відбулася зустріч з колишнім держсекретарем США Мадлен Олбрайт. Пані Олбрайт, уродженка Праги, поділилася зі студентами своїми роздумами про результати виборів і можливі сценарії розвитку відносин з Європою та Росією. Не забули поговорити і про Україну. Колишня держсекретар зазначила, що наразі не репрезентує США як державу, тому говоритиме від власного імені — як Яна Марія Корбелова.
Про результати виборів президента Америки:
«Я намагаюсь не панікувати, а скоріше зрозуміти, що трапилось і чому так трапилось. Я переконана, що це не кінець світу. Звичайно, тепер речі відбуватимуться трохи інакше. Ми дивились на те, що відбувалося в Європі, зокрема Brexit, але ми були переконані, що такий популізм не може перемогти в нас. Я дуже добре знаю Гілларі, і можу сказати, що вона була чудово підготовленою для того, щоб стати президентом. Тепер ми маємо з'ясувати, чому це трапилося».
«Наразі справді вкрай складно сказати, чому так трапилося. Але складається враження, що це справді немовби "повстання", протест. Якраз через те, що завдяки передвиборчій риториці Дональда Трампа люди боялися. А коли люди бояться, вони поводяться не так, як би хтось міг передбачити. Люди боялися того, що Америка вже не є такою багатою, як раніше (а це не відповідає дійсності), що вони втратять роботу через міґрантів, що, наприклад, китайці заполонять ринок праці. Америка є і завжди була багатокультурною країною освічених людей різних національностей. Такий суспільний договір — порозуміння і співпраці — завжди добре функціонував. А Трамп цей договір нищить. Раптом ми дізнаємося, що ми маємо ненавидіти людей, які не є білими чоловіками. Але суспільство просто не може функціонувати в такий спосіб. Таке враження, що білі чоловіки налякалися, що вони все втратять. Тому пішли і проголосували за Трампа. І навпаки, очікувалося, що меншини будуть активніше голосувати за Гілларі. Крім того, я думаю, багато людей були впевнені, що вона і так вже перемогла, — тому просто не прийшли на вибори».
Про американську демократію:
«Сьогодні склалася ситуація, коли люди 21-го століття говорять з владами ніби 20-го століття, а відповіді дістають немовби зі століття 19-го. Тому ніхто не вірить в те, що робить влада, і ніхто не вірить тому, як функціонують державні інститути. Люди не мають довіри до інститутів і вони злі на владу. В цьому суть проблеми. Тож суспільний договір не працює. Суспільний договір, який ґрунтувався на тому, що людина поділиться власними індивідуальними правами і навзамін отримає щось від держави, — цей договір немовби перестав працювати. Є маса людей, які вважають, що держава нічого для них не робить... Стрімкий розвиток технологій будить в людях страх, що техніка, зрештою, також витіснятиме людину з її власної роботи. І багато людей вважають, що держава нічого не робить для вирішення цієї проблеми. Тому люди налякані і вони протестують. ...Тепер влада має думати, що вона може зробити для людей, і самі люди мають щось робити одне для одного. Ось проблема, яку треба вирішувати. Повернути довіру до держави та її інститутів».
«Демократія — це найбільш складна система політичної влади, яка тільки може бути. Простіше, звичайно, мати якусь одну сильну людину, яка вам скаже, що і як робити. Тоді людям не треба думати. Демократія вимагає від людей відповідальності і роботи над собою».
Про взаємини з Європою:
«Я переконана, що наші зв'язки з Європою — найважливіші. Ми мусимо над ними працювати. Але європейці теж мусять над ними працювати. Я думаю, що і Трамп, коли буде мати більше інформації і почне вивчати багато питань зсередини, зрозуміє цю важливість. Ми маємо шукати те, що в нас є спільним, і розвивати це. Наприклад, НАТО, яке є, по-суті, чи не найважливішим союзом для функціонування світу. ...Очевидним також є, що Європейський Союз треба "ремонтувати". Наразі він не працює так, як мав би. А це вже відповідальність самих європейців».
Про відносини з Росією:
«Росія справді дуже якісно працює над пропаґандою. А надто люди з КГБ. І це вимгає особливої пильності».
«Russia Today: справді, там всі говорять прекрасною англійською. І це не просто зрозуміти — коли людина сидить десь в Лондоні й дивиться телевізор, вона не вдається в питання, хто ці люди. Люди чують перфектну англійську, і це працює. А поза тим — журналісти на цьому тлі проштовхують неправдиву інформацію».
«Ми насправді не знаємо, чи те, що говорив Трамп під час кампанії, — це справді те, що він планує робити як президент. І я особисто не думаю, що він буде це робити. Тому що в цьому немає жодної логіки — і це занадто складні процеси. Тому не варто панікувати. Я думаю, що протягом наступних місяців, коли відбуватиметься передання влади і Трамп буде бачити багато процесів з глибини — він навчиться займати позицію, яка не буде шкодити нам, вам чи будь-кому іншому... Питання також в тому, як тепер працювати з Росією. Я була і до сьогодні переконана, що те, що робить Росія в Сирії, — це все лише для того, щоб ми забули про те, що Росія робить в Україні. Але є речі, з якими Росія справді могла б допомогти в Сирії, оскільки вони мають вплив на Асада. Вони могли б тиснути на нього. Визначати конкретні цілі для бомбардувань, щоб не вбивати цивільних людей. Але спрогнозувати напевне, що робитиме Трамп, це зараз навряд чи можливо».
«Що ускладнює відносини, так це те, що відбувається нині всередині Росії. Ще в 1991 році я, бувши професором, вивчала актуальні ситуації і події в країнах на схід від Берлінської стіни. І коли ми були в Москві, один чоловік мені сказав: "Мені невимовно соромно. Ми були супердержавою, а тепер ми як Бангладеш". Путін тепер вважає, що цю російську ідентичність треба повернути. І повернути її можна в такий спосіб, що він втручатиметься в конфлікти по цілому світі. Насправді це є криза ідентичності. Насправді їм потрібен психіатр. І це найбільша проблема. Питання в тому, чого Росія хоче. І наскільки добре справді зможуть порозумітися Трамп з Путіним. Я переконана, що Америка в будь-якому разі має далі працювати в звичному руслі. І для цього ми маємо шукати партнерів. Якщо є якісь речі, які ми можемо робити спільно з Росією, — це добре. Але якщо Росія робить щось, що ми вважаємо неприпустимим, — те, що в них відбувається з правами людини, чи те, що вони роблять в Україні, — ми маємо про це говорити і протистояти цьому».
Про Україну і Крим:
«Я думаю, що справді важливим має бути рішення Євросоюзу про продовження санкцій. Це буде важливим сиґналом про те, як взагалі Європа планує співпрацювати в цьому питанні. Якщо натомість Трамп збирається "домовлятися" про анексований Крим, це було б жахливою новиною. Я не знаю, чому він про це говорив. Але все-таки він це стверджував, і ми маємо дуже уважно до цього поставитися. Тому що це не питання Криму — це питання всієї системи міжнародного права. Від Другої світової війни не було прецедентів, щоб одна країна просто забрала собі шматок іншої країни. Тобто це питання того, як ми взагалі зможемо жити в світі і провадити якісь переговори, якщо в нас у такий спосіб заберуть будь які принципи, на які можна опертися. Я сподіваюся, що навколо Трампа знайдуться люди, які йому пояснять, що навпаки — ми маємо більше працювати і поглиблювати "мінську" систему. І так само впроваджувати жорсткіші санкції».
15.11.2016