Строфа

Для В.

я одягну тебе у строфу – а спідницю

подаруй горлиці чи синиці

чи продай на Краківськім ринку

ця строфа одягає і шиє

одягатимеш через шию

літню влітку – зимову взимку

кожну цятку свого ластовиння

ти мені – не забудь – що винна

кожне "р" тверде як горіх

згин коліна руки всі прожилки

дні які ми з тобою прожили

а було їх – і сміх і гріх

і в строфі – королівській одежі –

що не тільки мене бентежить

неприкрите повітря твоє

ти тонка як стебло очерету

ти остання любов поета

якої не має бути – а є

і тому що остання – тому дорога

і тому я не пан її а слуга:

принеси – подай

через континент – океан – залізниці

я боюся до тебе спізнитись

тому цю строфу вдягай

одягай печаль і скрегіт зубів

всіх кого я до тебе любив

накидай як манатки в наплечник

на струну свого тіла яке люблю

на печаль твою і мою

на крила свої – на плечі