Супроти російської офензиви над Золотою Липою.
На підставі відомостий від учасників і очевидцїв можемо подати отсе кілька близших подробиць про участь українських сїчових стрільцїв у відпираню російських наступів над Золотою Липою в послїдних днях с. м. — Ред.
Стрільцї стояли в селї П. в резерві. На схід від села тече Золота Липа, а дальше знімаєть ся гора, де були закопи І. і ІІ. лїнії, рівнобіжні до Золотої Липи. Поперечною долинкою втиснули ся Росіяни від сходу на гору і заняли окопи на просторі одного кільометра.
Се стало ся в ночи з 1. на 2. вересня над раном.
Супроти такого розвитку подїй перша і друга сотня У. С С. під проводом своїх сотників Р. Сушка і А. Мельника пішли вечером 2. вересня при заходї сонця на поміч сусїдам і стояли цїлу нїч під горою. Росіяни били на них гранатами і шрапнелями. Скоро лиш підійшли, вже напливали ранені. Конець ночи минув спокійно.
Дня 3. вересня зачали Росіяни напирати. Тодї пішли коло 8 години рано трета і четверта сотня під проводом сотників В. Кучеського і О. Будзиновського і отамана Лесняка, щоби відперти Росіян протинаступом.
О ½10 того самого дня вийшла пята, шеста і сема сотня, ведені сотниками Р. Дудинським, Р. Носковським і О. Яримовичем та отаманом С. Горуком. Курінь II. пішов в напрямі становищ II. куріня. Там домішали ся були частини сусїдніх віддїлів з першої лїнїї.
Сема сотня стрінула на зелїзничім шляху команданта стрілецьких скорострілів (маш. крісів) Черника і сей повідомив, що oтаман Лесняк, coтник Будзиновський і прибічник отамана Суховерський дістали ся в полон російського віддїлу, який власне причаїв ся в ярку. З огляду на те друга чета ceмої сотнї спрямувала до ярку, підчас коли хор. Черник острілював ярок маш. крісами щоби Росіяни не втїкли і не забрали з собою полонених. Чета зійшла в ярок, положила Росіян, відбила отамана Лесняка, сотника Будзиноського і прибічника Суховерського.
Коли ІІ. курінь підійшов дальше в гору, розгоріла ся з його помічю битва на ново і Poсіяни мусїли подати ся взад та віддати здобуті і резервові закопи ц. і к. війск.
Наступила хвиля супокою, перерва. Стрільцї зачали стягати ся разом і виявило ся значне число легко ранених. Без поляглих також не обійшло ся.
Напроти тарахкотїли машинові кріси, але стрільцї вкопали ся глибше, або захистили ся в давних закопах. Ніч утишила бої.
Рано лежала мрака. Перед стрільцями в напрямі ворога нїчого не видно. А там десь текла річка Цинівка і пробігав залїзничий шлях. Треба було Росіян пхнути з горба в долину, викинути за річку і за шлях.
Зі сходом сонця, як мрака зачала підносити ся, розпочав ся бій. До боєвої лїнїї підступали тепер також віддїли баварського полку.
На лїво дійшла стрілецька лїнїя в діл і Poсіяни подали ся взад. На право лишило ся колїно аж до вечера. Перед вечером стрільцї з віддїлами союзних вояків зачали обходити російські становища з долини від річки Цинівки. Се не вдало ся, бо Росіяни боронили ся трьома маш. крісами. Зараз потім зачала союзна артилєрія стріляти нагальним огнем на російські точки і в смерку пустили ся стрільцї, скріпленї ще одною сотнею Угрів, до російських закопів. Прийшло до боротьби грудь об грудь. Противник в противника вшпилював баґнет. Росіяни мусїли відступити за Цинівку. Ніч перейшла в ровах, а 4. вересня зачали стрільцї стягати ся разом.
Між убитими є хорунжий Юлїян Соколовський, хор. Іван Максимович, хор. Тимко Клїщ, комендант одного зі стрілецьких маш. кpiciв. Найбільше ран і страт є від крісових куль. Між раненими є сотник О. Яримович, сотник Р. Дудинський, хор. Ковалик, четар Кобєрський, четар Гнатевич, сотник Мельник. Точні дати про страти можна буде подати по докладнім провіреню всїх сотень. Також перебіг боїв можна буде опісля подати.
Українські сїчові стрільцї дали тепер знов доказ хоробрости, холоднокровности і завзятя. Кoмaндант українського лєґіону може бути гордий, що українські стрільцї стають напроти многократної переваги ворогів — побіджають або гинуть.
[Дїло]
10.09.1916