Індустріальний райцентр Калуш розплачується за минулу славу. Екологічні наслідки видобування тут калійної солі та хімічного виробництва наразі не можливо спрогнозувати. Очевидними є три проблеми: можливість виходу за проектну межу розсолів у хвостосховищах колишнього хімзаводу, просідання землі над калійними копальнями та захоронення хімічно небезпечної речовини — гексахлорбензолу. Кожна з них може перетворитися на екологічну катастрофу.
В Калуському районі почали видобувати сіль ще у XV столітті. Назва міста Калуш походить від слова «калюші», що означає сольові джерела природного походження, з яких у давнину брали сіль. В середині ХІХ століття робітники однієї з копалень знайшли невідому сіль, що мала дивний присмак. Після вивчення породи у Відні дійшли висновку, що це калійна сіль. Виробництво калійних добрив стало візитівкою містечка. В 1968 році у Калуші заснували хіміко-металургійний комбінат, який з часом розширили до концерну «Хлорвініл», а в 90-х роках XX ст. реорганізували у ВАТ «Оріана». Через економічні труднощі підприємство припинило своє існування, калійне виробництво зупинилося. На базі потужностей заводу створено спільне підприємство з російським промисловим гігантом «Лукойл» — ТОВ «Карпатнафтохім».
Видобування калійної солі, виробництво міндобрив та інших хімічних продуктів на теренах Калущини провадили у великих масштабах і без прогнозування наслідків. Внаслідок експлуатації калійних копалень, що залягають під Калушем і селами Хотинь, Кропивник, Сівка-Калуська та Голинь, утворилися великі порожнини. Як повідомив «Z» начальник відділу надзвичайних ситуації Калуської РДА Андрій Мельник, об’єм незаповнених порожнин під заселеною територією сягає близько 10 млн. кубічних метрів. На площі над шахтами містяться понад 1000 житлових будинків та близько 20 промислових об’єктів.
Ризик обвалів сьогодні — це не порожні слова. Таке в Калуші вже траплялося. Найбільший обвал стався наприкінці 1980-х років, коли під землею опинилися машини, худоба мешканців населеного пункту. Тоді людей з небезпечної зони відселили. Після того траплялися просідання локального характеру. Зокрема, був випадок, коли на одному з обійсть утворилося озеро завглибшки 35 метрів. Тобто не всі шахти порожні, є й заповнені підземними водами. «Зараз відселенню з небезпечних зон району підлягає близько 4200 осіб. Проводиться моніторинґ ситуації. На нещодавній науково-практичній конференції, присвяченій проблемі техногенно-екологічної безпеки Калущини, ухвалено резолюцію, в якій викладено основні шляхи вирішення питання. Сподіваємося, що після того, як її затвердять на центральному рівні, почнуться реальні справи. Зараз розробляються генплани щодо відселення людей з небезпечних зон приміських сіл», — розповів Андрій Мельник. На питання «Z», як люди сприймають перспективу можливого відселення, пан Мельник відповів так: «Люди хочуть, щоб їм і тут хата залишилася, і місце під будову нової дали, або квартиру».
Але проблемою залишається питання, за які кошти відселяти людей. «З усіх грошей, які виділяв уряд на подолання екологічної проблеми Калущини, до районного бюджету не потрапило ні копійки. Всі кошти освоювало місто», — пояснив Андрій Мельник. Лише для підготовки земельної ділянки під будівництво нових осель потрібні 20–30 млн. грн.
Що ж до міста Калуш, то тут ще у 2010 році Калуська міськрада виділила 20 га під будівництво мікрорайону для відселення мешканців з небезпечних територій. Але коштів на таке будівництво наразі немає. Того ж таки року Калуш та територію двох сіл — Кропивник і Сівка-Калуська — указом президента оголосили зоною надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до указу з терену можливого просідання землі мали терміново відселити людей спочатку в тимчасові, а відтак у постійні помешкання. Питання не вирішене й досі.
Кошти, які дотепер виділяла держава на попередження природної катастрофи, як повідомили «Z» у фінансовому управлінні Калуської міської ради, витрачали не на вирішення питання відселення. Адже у зв’язку з колишньою роботою Домбровського кар’єру в місті є ще одна серйозна екологічна проблема. У хвостосховищах калійного комбінату накопичився критичний обсяг солоної рідкої фракції. Розсоли можуть перелитися через дамби й призвести до засолення 150 га земельної площі. Якщо сіль потрапить до ґрунту, це знищить рослинність на цій території. Якщо розсоли потраплять у водну систему річки Дністер, це буде вже екологічна катастрофа європейського масштабу. Раніше в інтерв’ю «Z» науковець Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олександр Петровський розповів, що на Калуш-Голинському родовищі нині накопичено близько 26,9 млн. метрів кубічних розсолів. Цей обсяг щорічно збільшується через опади.
Доцент кафедри біології і екології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Мирослава Маленька про екологічну проблему в Калуші каже так: «Це триголовий орел, причому виділити, яка проблема є більшою, неможливо. По-перше, це питання розсолів, по-друге, це питання шахтних полів, а також є ще питання хімічного забруднення території. Йдеться про захоронення гексахлорбензолу. Полігон цих хімічних відходів був створений з порушеннями, до того ж, зі слів колишніх працівників виробництва, є й інші несанкційовані захоронення, які ще треба відшукати».
Щодо просідання залюдненої території над шахтами, то еколог цю ситуацію назвала унікальною для всієї України: «Винних зараз знайти дуже важко. Швидше за все це сукупність факторів. Це і складні геологічні умови, і не зовсім грамотне використання природних ресурсів, а зараз — зволікання з усуненням проблем та брак фінансового забезпечення для необхідних робіт. Але найбільша проблема в тому, що немає єдиної думки науковців про шляхи подолання і ймовірні наслідки. Немає належної оцінки стану навколишнього середовища. Ми, можна сказати, лікуємо хворого без діагнозу». Зокрема, деякі науковці стверджують, що сіль у хвостосховищах з часом осяде на дно і, відповідно, вода очиститься. Тоді цю зону можна буде використовувати навіть як рекреаційну.
11.04.2013