Порахувати пільговиків

Перед початком нового навчального року знову наробили галасу львівські «маршрутчики». Частина підприємців, які працюють на субпідрядах у великих фірм, разом з кількома громадськими організаціями влаштували кількаденну акцію під гаслом «За якісний та безпечний транспорт». Але люди — ті, що пасажири, — сприйняли чин перевізників радше як  насмішку, бо ні якості, ні безпеки від «маршрутчиків» у Львові годі сподіватися. Якби перевізники були чесні, то вивісили б гасло «Геть пільговиків!», бо саме цього своїми протестами і домагаються. Вони вимагають вирішити питання з пільговиками на місцевому рівні й хочуть перезавантаження роботи тендерного комітету щодо пасажирських перевезень, інакше висувають погрози про проїзд колон маршруток містом і зупинку роботи до «переможного кінця».

Поки що конфлікт вдалося перевести у режим перемовин — маршрутки їздять, а сторони мають напрацювати проект рішення, який би розглянула міська рада за два тижні. Однак залишаються великі сумніви щодо того, що за той час вдасться знайти законне вирішення проблеми, на яку сторони процесу реального впливу мають не багато, але яка зачіпає практично всіх мешканців міста.

Бунт «субпідрядників»

Хаос у законодавчій сфері України разом з непрозорим формуванням та функціонуванням галузі пасажирських автоперевезень у Львові «гикнувся» мешканцям Львова наприкінці серпня. Перевізники, які працюють на субпідряді у пасажирських автоперевезеннях, захотіли вирішити питання пільговиків раз і назавжди. Для цього вони разом з Асоціацією вільних профспілок автотранспортників України та ГО «Розвиток громади» влаштували акцію з назвою «За безпеку та якість перевезень».

Ініціатори акції озвучили низку вимог:

- впорядкувати проблеми з перевезенням усіх пільгових категорій населення;

- провести перше засідання робочої групи до 5 вересня і розглянути на цьому засіданні питання про вдосконалення транспортної мережі, запровадження електронного квитка; формування нового складу тендерного комітету, змінити умови конкурсу на пасажирські перевезення та надати конкурсному процесу публічності.

Як вишеньку на торті ініціатори вимагають звіту керівника комунального АТП №1 — під маркою того, що «перевізники хочуть знати, куди діваються кошти з міського бюджету, які виділяють для АТП-1, коли інші АТП користуються лише власними коштами».

Треба зауважити, що місцевий осередок Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників закликав перевізників утриматися від страйку, але до цієї поради не дослухалися, і 30–31 серпня на маршрути не вийшла чимала кількість маршруток — більше двох сотень машин, тобто майже третина від усього рухомого складу автобусів, який виходить на маршрути. Щоправда, зранку 31 серпня страйкарі розвозили людей до роботи, а потім збиралися на початку вулиці Пасічної, де врешті вибудувалася мальовнича автоколона.

При тому дві фірми — «Успіх БМ» та «Фіакр» — заявили, що такі дії не підтримують. У заяві цих компаній зазначено, що «як соціально відповідальні підприємства не можемо допустити зупинки громадського транспорту». 

Також «штрейкбрехери» вважають, що страйк організовують для залагодження чиїхось приватних інтересів, однак чиїх саме — не вказують.

«Крім того, у нас є підстави вважати, що організація страйку з метою дестабілізувати ситуацію в місті, може здійснюватися, аби задовольнити чиїсь окремі інтереси. Організатори страйку таємно підбурюють окремих водіїв підприємств не виїжджати 30 серпня на маршрути, буквально "виловлюючи" їх в автопарку. Це виглядає як мінімум дивно», — йдеться у заяві.

Представники організацій, члени яких отримують пільги, категорично проти будь-яких обмежень на користування громадським транспортом, з огляду на те, що сучасна дорожнеча та невеликі доходи практично не дозволяють цим людям оплачувати проїзд. Йдеться передовсім про осіб, які мають проблеми зі здоров'ям і потребують реґулярно відвідувати медзаклади.

«Для нас, пільговиків по зору, сам факт оплати в автобусі — це складно, це не морально, це приниження гідності людини. При пенсії 1 200 грн, а це середня пенсія, яку отримують інваліди, платити за проїзд у транспорті — це не вкладається в рамки здорового глузду. Закон нам ґарантує право на безкоштовний проїзд в будь-якому населеному пункті. Пропозиція, яку я почула з медіа, що перевізники пропонують виділити один автобус на маршруті для перевезення пільговиків, — це як фашизм, як ґето. Скільки часу треба буде чекати на той автобус? Як нам добратися у поліклініку? Пропозиція щодо обмеження в часі перевезення пільговиків нам також не підходить, адже інваліди по зору їздять зі супроводжуючими особами, які не завжди мають час допомагати у якісь визначені години. Ці вимоги перевізників нас не задовольняють. Пільги повинні бути збережені при такому низькому рівні пенсій та зарплат», — обурена керівник Львівського осередку УТОС Любов Кукуруза.

Суть проблеми

Транспортна реформа, здійснена у Львові кілька років тому, залишила на ринку 5 великих перевізників, які через конкурс дістали пакети маршрутів, де «масні» та «пісні» маршрути були суміщені, аби і вовки були ситі, і вівці обурювалися не надто часто. Однак тяжка правда життя полягає в тім, що переможці конкурсів не могли власними силами забезпечити достатнє число транспорту на здобуті маршрути, відтак з часом на ринок повернулися дрібніші перевізники, виштовхнуті перед тим на марґінес. Вони оформляли угоди субпідряду і на домовленостях з керівництвом великих перевізників та за певну оплату входили на ринок. Саме з ними було найбільше проблем у пасажирів, бо часто за кермом автобусів перебували їхні власники, які не розглядали свою роботу як комунальну службу, а, власне, як бізнес на отримання прибутку. Саме звідти йдуть історії про «їду порожній», коли в автобусі зайняті всі місця для сидіння і «лише» з десяток стоять; самовільні з'їзди з маршруту чи недотримання графіка увечері; конфлікти з пасажирами на кшталт «то мій автобус і я тут господар» й таке інше.

Дивного тут немає нічого, адже ці підприємці справді рахують кожну копійку, бо все забезпечення лягає на їхні плечі — запчастини, паливо, конфлікти з правоохоронними структурами, вирішення справ з ДТП тощо. Як показує практика, такі водії чи власники автобусів потрібні доти, доки справно здають гроші в касу і не створюють проблем. А щойно проблеми виникають, з водіями тут же розривають угоди, часто заднім числом, як це недавно було з водієм маршрутки, який вчинив аварію, бувши «в зюзю» п'яним. Але всі тихо мовчали, поки це було вигідно — дохід перекривав видатки. Очевидно, що тепер ситуація змінилася, бо водії та власники маршруток з оцього субпідрядного сеґмента запрагнули радикальних змін.

Саме до них практично ніколи не доходили кошти компенсацій за перевезення пільговиків і саме вони від цього втрачали найбільше. А коли держава зняла зі себе зобов'язання щодо проїзду пільговиків і переклала їх на місцеві бюджети (при тім, що пільговиків внаслідок війни відчутно побільшало і вони готові були обстоювати свої права), то мусило колись прорвати.

Почало проривати ще минулого року, коли перевізники домоглися від міської ради запровадити погодинне обмеження для проїзду пільговиків. Таке рішення тоді й справді ухвалили, але його скасував суд.

Тепер, на нараді чиновників міського уряду з перевізниками, прозвучала цифра 10 мільйонів гривень — це стільки в бюджеті Львова на цей рік закладено грошей на компенсацію проїзду в маршрутках. Субпідрядники в один голос переконують, що ані копійки з тих грошей не бачили і не тільки цього року.

Іван Велійка апелював до закону, який каже, що пільги надаються тією мірою, якою їх можна забезпечити фінансово. Цю ідею підтримали й інші перевізники — за їхніми даними 10 млн з міського бюджету покривають десь 8% необхідної суми, тож у малих автобусах можна було б провозити по три–чотири пільговики, а у великих — до десятка.

Начальник юридичного управління Гелена Пайонкевич апелює до закону, який категорично забороняє обмежувати право пільговика на проїзд. З її слів, якщо посадовці міськради спробують запровадити будь-які обмежувальні норми після того, як суд минулого року виніс згадане рішення, то проти них — цих посадовців — автоматично відкриють кримінальні провадження.

Ще одним нюансом проблеми є те, що частина пасажирів мають підроблені посвідчення. Тож вимога порахувати всіх пільговиків і видати їм спеціальні документи від міської ради, щоб не виникали конфлікти між водіями та пасажирами, була цілком слушна. Однак юристи міської ради і тут побачили нюанс — пільги діють на всій території держави, отже, мешканці області мають таке саме право їздити безоплатно у львівському транспорті, як і львів'яни. Тому реалізація ідеї з документом є складна. Хоча юристи з міськради і перевізники мали б знати, що на багатьох обласних маршрутах давно запроваджено практику «пенсійного дня» — одного чи двох днів на тиждень, коли пенсіонери чи пільговики їздять безоплатно і ніяк не обмежено.

Іншу думку щодо розв'язання проблеми має Андрій Корчинський з Асоціації вільних профспілок автотранспортників України. Він запропонував частину автобусів перевести з режиму «експерс» у режим звичайних перевезень. І в цих автобусах могли б безперешкодно їздити всі пільговики.

«Частину автобусів ми переводимо в режим загального користування, і вони возять усіх пільговиків, інша частина залишається в режимі "експрес" — так, як каже закон, бо там немає поняття "маршрутне таксі". А в режимі "експрес" платять всі, там немає пільгових категорій населення», — пояснює він.

До чого домовилися?

Проблему розглядатиме Львівська міська рада на черговій сесії. Після перемовин перевізники-страйкарі 1 вересня вийшли на роботу. Наразі сторони домовилися створити робочу групу, яка разом з депутатами міської ради напрацює проект рішення для розгляду на сесії міської ради в середині вересня. Поки що перевізники схильні до варіанту тимчасового запровадження єдиного пільгового квитка, однак як порахувати пільговиків і випустити такий документ — питання. Чиновники міськвиконкому чекають на варіанти розв'язання проблеми в інших містах і, висновуючи з нарад, готового варіанту вирішення проблеми наразі не мають.

Зависло в повітрі й не менш цікаве питання про створення нового тендерного комітету щодо пасажирських автоперевезень, в якому теперішні субпідрядники зацікавлені не менше, аніж у впорядкуванні числа пільговиків. Найпевніше, його акуратно забалакають, причому ініціатива буде виходити від усіх теперішніх учасників ринку, і найбільше від міської влади.

Ціна питання дуже висока — за неофіційними даними перевізникам щодня залишається прибуток приблизно в 1 мільйон гривень. Якщо лобі субпідрядників стане доволі сильним і вони вийдуть на укладання угод з міською владою, то отримають реальний важіль впливу в будь-яких переговорах щодо умов перевезень.

Але це теорія, бо факти свідчать про те, що команда чинного міського голови з початком реформи пасажирського автотранспорту поставила собі за мету залишитися єдиним гравцем на цьому ринку, в ідеалі — без жодних субпідрядників. Зараз комунальне АТП №1 контролює майже 40% цього ринку й активно закуповує нову техніку для перевезень. А там не за горами й закінчення угод із перевізниками, нові конкурси, а отже, й можливість по-новому поділити перспективний ринок, де поки що гуляють сотні мільйонів готівки.

Фото — dyvys.info, galinfo.com.ua